________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"18" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2583/21
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Тодирець А.О.,
від відповідача: Явченко Д.В.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача: територіальної громади в особі Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення 50000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.
Встановив:
Акціонерне товариство “УКРСИББАНК” (далі - АТ “УКРСИББАНК”, Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до територіальної громади в особі Одеської міської ради (далі - ОМР, Відповідач) про стягнення з відповідача 50000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві власності належить територіальній громаді в особі Одеської міської ради як відумерла спадщина після смерті ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25 вересня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування вимог Позивач послався на те, що між ним та ОСОБА_2 як позичальником був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25 вересня 2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між Позивачем та зазначеним позичальником був укладений іпотечний договір від 25 вересня 2007 року. Відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку Позивачу було передане нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак позичальник помер та на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2018 року по справі № 523/13732/18 спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , зокрема зазначена квартира, була визнана судом відумерлою та передана у власність відповідача.
За твердженням Позивача Відповідач як власник відумерлого майна позичальника набув статусу іпотекодавця, має всі його права, й несе всі обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, та відповідно до статті 1231, частин 3 та 4 статті 1277 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України “Про іпотеку” зобов'язаний задовольнити вимоги Позивача як кредитора спадкодавця про відшкодування майнових збитків позивача у межах середньої ринкової вартості зазначеної квартири шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 р. позовній заяві АТ “УКРСИББАНК” присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2583/21 та визначено суддю Волкова Р.В. для розгляду справи.
Заперечуючи проти задоволення ОМР зазначає, що у позові не зазначено на якій підставі, передбаченій статтею 111 ЦК України, у територіальної громади міста Одеси виникло зобов'язання перед позивачем. Частиною 4 статті 1277 ЦК України встановлено, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. ЦК України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина. Вичерпний перелік підстав для задоволення територіальною громадою як власником відумерлої спадщини вимог кредиторів міститься у статті 1231 ЦК України, відповідно до якої до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину. Зважаючи на відсутність спадкоємців, зобов'язання померлого ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 № 11222630000 припинилося смертю боржника.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 р., залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 р. у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2022 р. рішення Господарського суду Одеської області від 22 грудня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2022 року у справі № 916/2583/21 скасовано; справу № 916/2583/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними, оскільки що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального Закону, а саме статті 23 Закону України “Про іпотеку”, на яку також посилався Позивач у позовній заяві; приписами статей 3,23 Закону України “Про іпотеку”.
Верховним Судом зазначено, що оскільки територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України “Про іпотеку” територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором; кредитні зобов'язання не є нерозривно пов'язаними з особою позичальника, а тому після його смерті не припиняються; факт отримання ОСОБА_2 коштів на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 та факт наявності заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором встановлено рішенням суду (справа № 523/13732/18); заявлена до стягнення сума у даній справі відрізняється від встановленої суми боргу у справі № 523/13732/18, судами слід було перевірити її обґрунтованість.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 р. визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи № 916/2583/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2022 р. суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 916/2583/21 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.11.2022 р.
10.11.2022 р. ОМР звернулась до господарського суду із клопотанням про продовження строку на подання письмових пояснень у справі № 916/2583/21.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08.12.2022 р.
21.11.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит (ухвала від 14.11.2022 р. по справі № 916/2583/21) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відповідно до якого призначено до розгляду заяву Одеської міської ради про роз'яснення постанови Верховного Суду від 29.09.2022 р. у справі № 916/2583/21 та витребувано з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду справу № 916/2583/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2022 р. зупинено провадження у справі 916/2583/21 за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача: територіальної громади в особі Одеської міської ради про стягнення 50000,00 дол. США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 р. відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про роз'яснення постанови Верховного Суду від 29.09.2022 р. у справі № 916/2583/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 р. поновлено провадження у справі № 916/2583/21 та призначено судове засідання на 31.01.2023 р.
31.01.2023 р. ОМР звернулась до господарського суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи, серед іншого рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.03.2020 р. № 60 «Про надання багатодітній сім'ї ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 », відповідно до якого доручено Суворовський районній адміністрації Одеської міської ради видати гр. ОСОБА_1 ордер на вселення до житлового приміщення та укласти договір найму житлового приміщення. Також ОМР просить поновити строк на подання доказів.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 р. з метою повного та всебічного розгляду справи поновлено ОМР строк для подання нових доказів на підставі статей 80,119 ГПК України та долучено вищезазначене клопотання ОМР з новими доказами до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2583/21 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.02.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023 р. залучено до участі у справі № 916/2583/21 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , відкладено підготовче засідання на 14.03.2023 р.
14.03.2023 р. ОСОБА_1 представлено до господарського суду письмові пояснення щодо позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2583/21 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.03.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 18.04.2023 р.
У призначене на 18.04.2023 р. судове засідання ОСОБА_1 або його представник не з'явився. Залишена на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розписка, свідчить про отримання 04.04.2023 р. надісланої йому копії ухвали суду від 28.03.2023 р.
В процесі розгляду справи представник АТ “УКРСИББАНК” наполягав на задоволенні позову, представник ОМР натомість заперечував проти задоволення позову.
Письмових пояснень з урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 11.11.2022 р. по даній справі від учасників справи до Господарського суду Одеської області не надходило.
14.04.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
25.09.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (яким в подальшому змінено назву на АТ “УКРСИББАНК”) (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 (Договір про надання кредиту), відповідно до пункту 1.1. якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 99900,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 18.09.2028 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п.п.2.3,4.9,5.3,5.5,5.6,5.8,5.10,8.4,10.2,10.14 Договору (пункт 1.2.2 Договору про надання кредиту).
За використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 10,5% річних… (пункт 1.3.1 Договору про надання кредиту).
Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на: придбання трьохкімнатної квартири загальною площею 62,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.4 Договору про надання кредиту).
У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним договором Банком приймається: застава нерухомості, а саме: іпотека трьохкімнатної квартири, загальною площею 62,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ; порука фізичної особи ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_2 (пункт 2.1 Договору про надання кредиту).
Кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому законодавством України (пункт 2.2 Договору про надання кредиту).
У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на забезпечення, зазначений в п.2.1 Договору та інше майно Позичальника (пункт 5.7 Договору про надання кредиту).
У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором відшкодування заборгованості перед Банком за цим Договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним Договором та/або активи (кошти і майно) Позичальника на вибір Банку (пункт 10.1 Договору про надання кредиту).
Також 25.09.2007 р. між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, додатком № 1 до якої визначено графік погашення платежів із визначеним розміром обов'язкового щомісячного платежу Позичальника у період з 10.2007 р. по 09.2028 р.
Договір про надання кредиту та Додаткову угоду до нього підписано представниками сторін.
25.09.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (яким в подальшому змінено назву на АТ “УКРСИББАНК”) (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (Іпотечний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно квартиру, шо складається з 3 (трьох) житлових кімнат та підсобних приміщень, а саме: 1-коридор, 2-кухня, 3,5,8-жилі, 4-коридор, 6-ванна, 7-туалет, загальною площею 62,1 (шістдесят два цілих та один десятих) кв.м., житловою площею 37,6 (тридцять сім цілих та шість десятих) кв.м. (Предмет іпотеки) та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 р., з Додатковою угодою № 1 від 25.09.2007 р. до нього, надалі - Кредитний договір 1, та за Договором про надання споживчого кредиту № 11222640000 від 25.09.2007 р., надалі - Кредитний договір 2, разом Кредитний договір 1 та Кредитний договір 2 надалі названі Кредитний договір (пункт 1.2.1 Іпотечного договору).
Зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору кредитних коштів у сумі 99900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) доларів США, що за курсом Національного Банку України на день укладання Кредитного договору складало еквівалент 504495 (п'ятсот чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок, на рахунок, зазначений у Кредитному договорі у термін до 25.09.2028 р., або в іншій термін у випадку його зміни відповідно до Кредитного Договору. Іпотекодавець зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) доларів США в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінюватись у випадку зміни процентної ставки згідно п.п.1.3.1.,10.2 Кредитного договору 1 (пункт 1.2.2 Іпотечного договору).
У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (пункт 2.1.1 Іпотечного договору).
Звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: випадках, зазначених в п.п.2.1.1.-2.1.2. цього договору іпотеки, або: - у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, або: - в інших випадках відповідно до діючого законодавства (пункт 4.1 Іпотечного договору).
Звернення стягнення здійснюється, зокрема на підставі: рішення суду (пункт 4.2 Іпотечного договору).
Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (пункт 6.1 Іпотечного договору).
Цей договір укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі Іпотек, витрати по реєстрації в цьому реєстрі несе Іпотекодавець (пункт 6.2 Іпотечного договору).
Ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за Кредитним договором на іншу особу або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав (пункт 6.8 Іпотечного договору).
Договір іпотеки підписано представниками сторін, завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 4370. Додаткового приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. 25.09.2007 р. зареєстровано заборону відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належать громадянину ОСОБА_2 до припинення цього іпотечного договору, в реєстрі заборон за № 669.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. у справі № 523/13732/18 визнано спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , що складається в тому числі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - відумерлою; відумерлу спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , що складається в тому числі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - передано у власність територіальній громаді за місцем відкриття спадщини - територіальній громаді Одеської міської ради.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. у справі № 523/13732/18 встановлено наступне: «за життя ОСОБА_2 , уклав з АКІБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство АТ «УкрСиббанк») договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 року, отримав кредитні кошти у розмірі 99900.00 дол. США та зобов'язався погашати кредит, сплачувати проценти щомісячно, та сплачувати пеню у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, але в будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 25.09.2027 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 на умовах іпотечного договору від 25.09.2007 року, укладеного з АТ «УкрСиббанк», передав в іпотеку банку квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Обтяження іпотекою було зареєстровано у реєстрі іпотек, на предмет іпотеки накладено заборону відчуження.
На момент смерті позичальника за вказаним кредитним договором існувала заборгованість, яка станом на 12.09.2018 року залишається не погашеною та становить: 95619 дол. США 21 цнт. (Дев'яносто п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять доларів США 21 цнт., що станом на 12.09.2018 року за курсом НБУ 28.095614 грн. за 1 дол. США еквівалентно 2 686 480.42 грн.) - заборгованість по кредиту та процентам.
Згідно довідки завідувача 4-ї Одеської державної нотаріальної контори від 18.10.2017 року №4649/02-14 нотконторою після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа за № 925/2017 та спадкоємці померлого з заявами до нотаріальної контори не звертались.
У грудні 2017 року банк звернувся до Одеської міської ради із заявою про здійснення дій по визнанню спадщини ОСОБА_2 відумерлою. Однак, Одеська міська рада не вжила заходів щодо звернення до суду та рекомендувала банку самостійно звернутися до суду відповідною заявою.
З дня відкриття спадщини з 13.10.2016 року і по теперішній час жоден спадкоємець не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , та матеріали справи протилежного не містять.».
11.08.2020 р. АТ “УКРСИББАНК” складено до ОМР вимогу № 24-1-01/683, в якій посилається на укладений між ОСОБА_2 та Позивачем Договір про надання кредиту, Іпотечний договір, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 р. по справі № 523/13732/18, наявність заборгованості Позичальника у розмірі 95169 дол. США та пропонує відшкодувати завдані збитки у розмірі 95169 дол. США як власнику відумерлого майна. Вказану вимогу відповідно до списку згрупованих відправлень, фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» та реєстру АТ “УКРСИББАНК” надіслано ОМР 17.08.2020 р.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.08.2021 р. № 268672856 щодо об'єкта нерухомого майна за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1772736351101), відповідне нерухоме майно 19.02.2019 р. зареєстровано як комунальна власність територіальної громади в особі Одеської міської ради на підставі рішення суду, серія та номер 523/13732/18, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 19.12.2018 р. Крім того, 25.09.2007 р. державним реєстратором Гаврющенко О.В. внесено записи про іпотеку - №№ 30436993/30436236 на підставі іпотечного договору, серія та номер 4370, виданий приватним нотаріусом Ситніковою Ю.Д. 25.09.2007 р., Іпотекодержатель - “УКРСИББАНК” (Код ЄДРПОУ 09807750), Боржник - ОСОБА_2 .
Відповідно до представленої АТ “УКРСИББАНК” довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 на 06.08.2021 р. за кредитним договором № 11222630000 від 25.09.2007 р., розмір останньої становить 95916,21 доларів США, з яких 83228,79 доларів США за кредитом та 12390,42 доларів США за відсотками.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.03.2020 р. № 60 «Про надання багатодітній сім'ї ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 », доручено Суворовський районній адміністрації Одеської міської ради видати гр. ОСОБА_1 ордер на вселення до житлового приміщення та укласти договір найму житлового приміщення.
17.04.2020 р. між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради (Наймодавець) та ОСОБА_1 (Наймач) укладено договір найму житла в будинках комунальної власності, відповідно до пункту 1.1. якого Наймодавець надає Наймачу і членам його сім'ї у безстрокове користування житлове приміщення квартири АДРЕСА_2 .
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами статей 1048 та 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 р. по справі № 523/13732/18 встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, при цьому ним за життя укладеного із Позивачем Договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 р., в забезпечення виконання зобов'язань якого ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір від 25.09.2007 р.
За своєю природою зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не є такими, що нерозривно пов'язані з особою позичальника.
Згідно із частиною 1 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
В силу приписів частини 1 статті 546 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Приписами статті 572 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 575 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції чинній на час укладання Іпотечного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
Приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Господарський суд виходить з того, що іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
Як зазначено в описовій частині цього рішення, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. визнано спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , що складається в тому числі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - відумерлою; відумерлу спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , що складається в тому числі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - передано у власність територіальній громаді за місцем відкриття спадщини - територіальній громаді Одеської міської ради.
Відповідно до частини 4 статті 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Отже, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Між тим ця стаття встановлює, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.
Статтею 1231 ЦК України не визначено обов'язок спадкоємця виконувати договірні зобов'язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 статті 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов'язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до статті 1282 ЦК України.
Відтак, несплата споживчого кредиту не є майновою шкодою, а отже заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України.
Частиною 2 статті 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 589 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В свою чергу, положення статті 23 Закону України «Про іпотеку» встановлюють, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Оскільки територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України “Про іпотеку” територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором.
Відповідно до частин 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як зазначено в описовій частині рішення 11.08.2020 р. АТ “УКРСИББАНК” склав, а 17.08.2020 р. надіслано до ОМР вимогу № 24-1-01/683.
Із змісту рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. у справі № 523/13732/18 вбачається, що за життя ОСОБА_2 , уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 року, отримав кредитні кошти у розмірі 99900.00 дол. США та зобов'язався погашати кредит, на момент смерті позичальника (господарський суд - ОСОБА_2 ) за вказаним кредитним договором існувала заборгованість, яка станом на 12.09.2018 року залишається не погашеною та становить: 95619 дол. США 21 цнт. (Дев'яносто п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять доларів США 21 цнт., що станом на 12.09.2018 року за курсом НБУ 28.095614 грн. за 1 дол. США еквівалентно 2 686 480.42 грн.) - заборгованість по кредиту та процентам.
В свою чергу, частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, те, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. у справі № 523/13732/18 встановлено факт отримання за життя ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 99900,00 доларів США, проте на момент його смерті розмір несплаченої заборгованості становить 95619,21 доларів США (аналогічна суму зазначена у представленій до матеріалів справи та дослідженій в описовій частині рішення довідці-розрахунку заборгованості), господарський суд вважає доказаним факт прострочення ОСОБА_2 виконання взятих на себе за умовами Договору про надання кредиту зобов'язань із сплати отриманого кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Так, в межах даної справи АТ “УКРСИББАНК” просить стягнути з територіальної громади в особі Одеської міської ради 50000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), у той же час розмір ціну позову не перевищує розмір доведеної заборгованості ОСОБА_2 , відтак АТ “УКРСИББАНК” реалізує наявні в нього цивільні права на власний розсуд, що цілком узгоджується із статтею 12 ЦК України.
Як зазначено в описовій частині рішення, відповідно до пункту 1.2.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 р., з Додатковою угодою № 1 від 25.09.2007 р. до нього, надалі - Кредитний договір 1, та за Договором про надання споживчого кредиту № 11222640000 від 25.09.2007 р., надалі - Кредитний договір 2, разом Кредитний договір 1 та Кредитний договір 2 надалі названі Кредитний договір.
У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (пункт 2.1.1 Іпотечного договору).
Ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за Кредитним договором на іншу особу або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав (пункт 6.8 Іпотечного договору).
У той же час, частиною 3 статті 33 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Підсумовуючи все вищенаведене, те, що за своєю природою зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не є такими, що нерозривно пов'язані з особою позичальника, те, що встановлено факт отримання за життя ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 99900,00 доларів США, проте на момент його смерті розмір несплаченої заборгованості становить 95619,21 доларів США, те, що кредитні кошти отримано ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту, належне виконання умов в частині повернення кредитних коштів якого забезпечено Іпотечним договором (Предмет іпотеки якого - нерухоме майно/квартира/, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), те, що основне зобов'язання (Договір про надання кредиту) не припинено, те, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула право власності на майно, яке було предметом Іпотечного договору, відповідно набула статус Іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за Іпотечним договором, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ “УКРСИББАНК”.
Стосовно пояснень третьої особи, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Як зазначено в описовій частині рішення, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 р. у справі № 523/13732/18, серед іншого встановлено, що у грудні 2017 року банк звернувся до Одеської міської ради із заявою про здійснення дій по визнанню спадщини ОСОБА_2 відумерлою. Однак, Одеська міська рада не вжила заходів щодо звернення до суду та рекомендувала банку самостійно звернутися до суду з відповідною заявою. Пізніше АТ “УКРСИББАНК” ініційовано судове провадження стосовно визнання нерухомого майна, передано в іпотеку за Іпотечним договором, відумерлим, відтак ОМР мало можливість дізнатись про наявність зареєстрованої і Державному реєстрі Іпотек іпотеки за позивачем та відповідно наявність в нього права на реалізацію звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку із чим ОМР мало вчиняти дії, в т.ч. стосовно надання відповідного приміщення багатодітній сім'ї, з урахування наявних ризиків.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 р. витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 р. необхідно стягнути з територіальної громади в особі Одеської міської ради на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" пропорційно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача: територіальної громади в особі Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення 50000,00 доларів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно задовольнити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) з територіальної громади в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) 50000/п'ятдесят тисяч/доларів 00 центів США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві власності належить територіальній громаді в особі Одеської міської ради як відумерла спадщина після смерті ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11222630000 від 25.09.2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з територіальної громади в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 20006/двадцять тисяч шість/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви, 30009/тридцять тисяч дев'ять/грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 р. та 40012/сорок тисяч дванадцять/грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 28 квітня 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут