_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"27" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 910/11284/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКСПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 44395736, 03022, м.Київ, вул.Козацька, буд.122)
про стягнення 85363,20 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Куниця В.Ю., довіреність від 02.01.2023 №78/6-14
від відповідача: не з'явився
Позивач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКСПОСТАЧ" пеню у розмірі 69802,20 грн. та штраф у розмірі 15561 грн. за порушення строків поставки товару, визначеного договором.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором про закупівлю товару № 11/ВЗЗ-2022 від 08.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2022 матеріали справи №910/11284/22 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКСПОСТАЧ" про стягнення 85363,20 грн. було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 07.02.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 02.03.2023; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 02.03.2023 розгляд справи відкладено; призначено розгляд справи на 23.03.2023.
Під час з'ясування питання щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Одеської області судом було встановлено наступні обставини.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.02.2023 направлена відповідачу на адресу: 65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вище вказане поштове відправлення повернулось до суду як не вручене із відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання", що не є доказом вручення судового рішення відповідно до ст.242 ГПК України.
02.03.2023 суд повторно направив відповідачу ухвалу від 07.02.2023 та ухвалу від 02.03.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22).
20.03.2023 та 21.03.2023 судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №444318741373, станом на дату відкриття провадження у цій справі (07.02.2023) місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКСПОСТАЧ" є 65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 22.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №48690411208, після відкриття провадження у справі відповідач зміним місцезнаходження на 03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122.
Ухвалою від 23.03.2023, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалено розглянути справу у розумні строки, повторно направити відповідачу ухвали від 07.02.2023 та від 02.03.2023 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, за адресою: 03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 122, відкладено розгляд справи на 27.04.2023.
В судове засідання з'явився представник позивача, який взяв участь в засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав.
Ухвали суду від 07.02.2023, 02.03.2023 та 23.03.2023, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 27.04.2023, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 08.02.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКСПОСТАЧ" (Учасник, Відповідач) було укладено Договір №11/В33-2022, за умовами якого Учасник зобов'язується у визначені Договором строки поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка с невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент) товару - Борошно пшеничне першого сорту, код 15610000-7 - Продукція борошномельно-круп'яної промисловості за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (Товар). Кількість товару за Договором: 1000000 кг (п.1.1 Договору).
В п.4.1 Договору сторони дійшли згоди, що ціна Договору складає 14820000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 2470000,00 грн.
За умовами п.6.1 Договору, дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим Договором складає не менше 10 робочих днів з моменту отримання Учасником-переможцем письмової заявки.
Не пізніше 7 числа кожного місяця Учасник (Представник Учасника) прибуває до Замомовника для отримання письмової заявки.
Заявка вручається під особистий підпис Учаснику (Представнику Учасника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається Учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Учасника, зазначену в розділі 14 Договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Згідно п.6.2 Договору, доставка товару на склад Замовника з подальшим транспортуванням (перевезенням) до підрозділів Національної гвардії України, які визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів Учасника (або транспортом Учасника) на умовах DDP (в редакції Incoterms 2010), згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження Товару під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
За умовами п.7.3.1 Договору, учасник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
В п.п.8.1, 8.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
За порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці, Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад - 30 календарних днів додатково з Учасника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник також має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору у повному обсязі.
Згідно п.9.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовому вигляді (п.9.2).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п.п.11.1, Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплено печатками.
Гарантійним листом виробника товару ТОВ "ДиканькаМлин" від 29.12.2021 №1, який буд наданий відповідачем під час тендерної процедури, підтверджено можливість постачання учасником ТОВ "ФУДМІКСПОСТАЧ" запропонованого товару (Борошно пшеничне 1 сорту) в необхідній кількості, якості та в потрібні терміни.
Матеріалами справи підтверджено, що 08.04.2022 позивачем на електронну пошту відповідача fudmix@gmail.com було надіслано сканкопію заявки від 07.04.2022 №78/8/2-112 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 135000 кг, у відповідні місця постачання та у визначені строки (Заявка № 1), з яких 75000 кг Товару відповідач мав поставити до 11.04.2022, а 60000 кг - до 18.04.2022.
08.04.2022 відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 07.04.2022 №78/8/2-112 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 135000 кг у відповідні місця постачання та у визначені строки, що підтверджується рапортом начальника відділення зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії України старшого лейтенанта Онацького О.М. від 08.04.2022.
На виконання умов Договору за Заявкою від 07.04.2022 відповідачем було поставлено позивачу товар на підставі видаткових накладних №ПФ-0004432 від 26.04.2022, №ПФ-0004439 від 27.04.2023, №ПФ-0004442 від 28.04.2022, №ПФ-0004460 від 03.05.2022, №ПФ-0004485 від 06.05.2022, №ПФ-0004486 від 07.05.2022.
Водночас, поставка товару відбулась з порушення визначеного строку, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 26009,10 грн.
30.04.2022 на виконання умов Договору позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Сороці А.А., який діяв на підставі довіреності від 10.02.2022, заявку від 28.04.2022 № 78/8/2-288 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 330000 кг у відповідні строки: 20000 кг Товару до 06.05.2022, 60000 кг Товару - до 11.05.2022, 40000 кг Товару - до 12.05.2022, 20000 кг Товару - до 16.05.2022, 20000 кг Товару - до 17.05.2022, 40000 кг Товару - до 18.05.2022, 40000 кг Товару - до 19.05.2022, 40000 кг Товару - до 25.05.2022, 30000 кг Товару - до 26.05.2022 та 20000 кг Товару - до 27.05.2022 (Заявка № 2).
Визначений у Заявці від 28.04.2022 Товар був поставлений на підставі видаткових накладних №ПФ-0004502 від 10.05.2022, №ПФ-0004533 від 16.05.2022, №ПФ-0004537 від 16.05.2022, №ПФ-0004539 від 16.05.2022, №ПФ-0004552 від 19.05.2022, №ПФ-0004575 від 23.05.2022, №ПФ-0004585 від 24.05.2022, №ПФ-0004593 від 25.05.2022, №ПФ-000-4619 від 28.05.2022, №ПФ-0004621 від 28.05.2022, №ПФ-0004786 від 24.05.2022, №ПФ-0004815 від 28.05.2022, №ПФ-0004452 від 22.07.2022.
Поставка товару за означеними видатковими накладними відбулась з порушенням обумовленого строку, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 24601,20 грн. та 15561,00 грн. штрафу.
Також, 16.06.2022 позивачем на електронну пошту відповідача fudmix@gmail.com було надіслано сканкопію заявки від 13.06.2022 №78/8/2-753 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 70000 кг до 30.06.2022 у відповідні місця постачання (Заявка № 3).
16.06.2022 відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив позивачу отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 13.06.2022 №78/8/2-753 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 135000 кг у відповідні місця постачання, що підтверджується рапортом начальника відділення зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії України старшого лейтенанта Онацького О.М. від 16.06.2022.
Поставка товару за Заявкою від 13.06.2022 відбулась за видатковими накладними №ПФ-0004452 від 22.07.2022, №ПФ-0004686 від 22.07.2022, №ПФ-0004824 від 29.07.2022.
Разом з тим, поставка товару відбулась з порушення визначеного строку, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 19191,90 грн.
Таким чином, загальний розмір пені склав 69802,20 грн. та 15561,00 грн. штрафу.
07.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №78/8/2-1470 з вимогою сплатити 69802,20 грн. пені та 15561,00 грн. штрафу.
Означена претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У відповідності до положень ч. 1, 3 ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч.1 ст.216 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Приписами ст.199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.
В п.п.8.1, 8.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
За порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці, Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад - 30 календарних днів додатково з Учасника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставлеіюго Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник також має право в односторонньому поряд відмовитись від цього Договору у повному обсязі.
Строки поставки товару були визначені позивачем у відповідних заявках, які були прийняті відповідачем без жодних зауважень.
Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем нараховано 69802,20 грн. пені та 15561,00 грн. штрафу.
З огляду на те, що сторонами шляхом свого волевиявлення у пункті 8.3 Договору погоджено порядок та розмір нарахування відповідних штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо прострочення строку поставки Товару, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення пені і штрафу на підставі пункту 8.3 укладеного між сторонами договору, а тому задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Так з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКПОСТАЧ" на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підлягає стягненню 69802,20 грн. пені та 15561,00 грн. штрафу.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМІКПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 44395736, 03022, м.Київ, вул.Козацька, буд.122) на користь позивача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) - 69802 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот дві) грн. 20 коп. пені, 15561 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп. штрафу, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 01.05.2023.