19 квітня 2023 року Справа № 915/1559/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
заяви Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” № 524 від 03.04.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1559/21
за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18а)
в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297)
про: стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання,
за участі представників учасників справи:
від заявника: не з'явився,
від позивача: не з'явився,
прокурор не з'явився,
встановив:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2023 у справі №915/1559/21 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” на користь Міністерства оборони України інфляційні втрати у розмірі 656279,38 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9844,19 грн на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 12.04.2023.
12.04.2023 Державним підприємством “Миколаївський бронетанковий завод” подано до господарського суду заяву № 524 від 03.04.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1559/21.
Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).
Ухвалою суду від 14.04.2023 судове засідання для розгляду заяви Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” № 524 від 03.04.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1559/21 призначено на 19 квітня 2023 року о 10:00 год.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 19.04.2023 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2023 у справі №915/1559/21 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” на користь Міністерства оборони України інфляційні втрати у розмірі 656279,38 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9844,19 грн на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 12.04.2023.
17.04.2023 на виконання вищевказаного рішення судом видано відповідні накази.
Як зазначено вище, 12.04.2023 Державним підприємством “Миколаївський бронетанковий завод” подано до господарського суду заяву № 524 від 03.04.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1559/21.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржником зазначено наступне:
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 №83, ДП «МБТЗ» відноситься до підприємств стратегічного значення для економіки і безпеки держави. В період воєнного стану, для відбиття збройної агресії діяльність підприємства має особливе значення. Проте, на даний час ДП «МБТЗ» знаходиться в складному майновому стані. Внаслідок ворожих обстрілів пошкоджені виробничі та інші приміщення підприємства. Зазначена обставина підтверджуеться Висновком про істотну зміну обставин (hardship) від 01.11.2022 №295/07, виданого Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, копія якого наявна в матеріалах справи. На даний час для усунення наслідків ворожих обстрілів та можливості здійснення господарської діяльності підприємством витрачено 2170000 грн власних коштів, що є значним для ДП«МБТЗ». Також станом на 31.12.2022 ДП «МБТЗ» має непокритий збиток в розмірі 30606 тис. грн. Отже, боржник вважає, що в зв'язку зі складним майновим станом ДП «МБТЗ» одночасне стягнення всієї суми інфляційних втрат за рішенням суду значно погіршить господарську діяльність підприємства, негативно вплине на виконання державного оборонного замовлення.
Стягувач письмових заперечень щодо заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду не надав.
Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як свідчать надані заявником докази боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі, для усунення наслідків ворожих обстрілів та можливості здійснення господарської діяльності підприємством витрачено 2170000 грн власних коштів, станом на 31.12.2022 ДП «МБТЗ» має непокритий збиток в розмірі 30606 тис. грн., що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022 (код рядка 1420). Боржник не має реальної можливості виконати рішення суду в повному обсязі. Одночасне стягнення всієї суми інфляційних втрат за рішенням суду значно погіршить господарську діяльність підприємства, негативно вплине на виконання державного оборонного замовлення.
Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” № 524 від 03.04.2023 про розстрочення виконання рішення у справі №915/1559/21 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2023 у справі № 915/1559/21 на 7 місяців наступним чином:
- до 31.05.2023 - 100000,00 грн та 9844,19 грн витрат з оплати судового збору;
- до 30.06.2023 - 100000,00 грн;
- до 31.07.2023 - 100000,00 грн;
- до 31.08.2023 - 100000,00 грн;
- до 30.09.2023 - 100000,00 грн;
- до 31.10.2023 -100000,00 грн;
- до 30.11.2023 - 56279,38 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2023 у зв'язку перебуванням головуючого у справі судді у відряджені з 24.04.2023 по 28.04.2023.
Суддя В.О.Ржепецький