01 травня 2023 року Справа № 915/329/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300)
в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Спіян Олега Павловича ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Спіян Олега Павловича, якою просить суд:
1) розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін;
2) стягнути з відповідача на користь держави р/р UA188999980313181216000025739, код отримувача 37972475, Казначейство України у м. Чернігів, КБК 22160100, призначення платежу: 22160100 - плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 49019,54 грн;
3) стягнути відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/329/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
Відповідач відзивом від 18.04.2023 позовні вимоги заперечує, просить суд поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволені позову.
Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 05 грудня 2018 року у справі №923/129/17, від 20 березня 2019 року у справі №905/1135/18 та від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18. Верховний Суд в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №924/1195/18 звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок також викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №911/1497/18). Відповідач звертає увагу суду, що Позивачем не доведено належним чином наявність порушення інтересів держави та не обґрунтовано нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом (Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпекою)). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення). Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно до пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Також, п. п. 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. У відповідності до абзацу першого п. 3 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті», Додатком №3 до якої було затверджено Перелік територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які утворюються. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Разом з цим, Державна служба України з безпеки на транспорті є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах у судовому порядку. При цьому, Державна служба України з безпеки на транспорті володіє необхідним обсягом дієздатності та здатна в самостійному порядку звернутись до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Так, відповідно до ч. 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідач також наголошує, що звернення прокурора з даним позовом мало місце до закінчення у Державної служби України з безпеки на транспорті позовної давності, а саме строку, в межах якого орган державної влади міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Звернення до суду прокурора в інтересах іншого державного органу несе за собою ризик поглинення повноважень компетентного державного органу іншим органом - прокуратурою, що є неприпустимим та суперечить ст. 19 Конституції України. Відповідач зазначає, що Позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та з яких підстав керівник Корюківської окружної прокуратури фактично діє замість іншого компетентного органу.
Щодо територіальної юрисдикції Корюківської окружної прокуратури відповідач зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, систему прокуратури України визначено Законом №1697. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1697, діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах територіальності. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону №1697 у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Пунктом 1 наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 року №39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» було затверджено Перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур (далі - Перелік). Відповідно до вищезазначеного Переліку, Корюківська окружна прокуратура (з місцем розташування у місті Корюківці) здійснює свої повноваження в межах визначеної територіальної юрисдикції - Корюківського району Чернігівської області. В свою чергу, як можна побачити з відкритих джерел (зокрема, електронного сервісу «Google Maps»), автодорога М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, на якій було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Відповідача 22 вересня 2020 року, знаходиться поза межами Корюківського району Чернігівської області. Зазначене, на думку відповідача, вказує на порушення керівником Корюківської окружної прокуратури засад територіальності, що встановлені п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», що, в свою чергу, додатково свідчить про безпідставність участі керівника Корюківської окружної прокуратури у статусі Позивача.
Щодо правильності розрахунку розміру плати за проїзд великовагових та/ або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідач посилається на таке.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок). Розрахунок плати за проїзд має проводитись з урахуванням пункту 31-1 Порядку відповідно до затвердженої формули, а саме: П = (Рзм + Рив + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, в кілометрах; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд. В позовній заяві неодноразово зазначається, що габаритно-ваговий контроль було проведено на 124 км. автодороги М01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі. При цьому, вказано, що перевезення вантажу здійснювалося по маршруту м. Чернігів - м. Миколаїв, та подоланий шлях нібито становить 623 км. Крім цього, розрахунок плати до акту №0005386 від 22.09.2020 року проведено, виходячи з відстані 623 км. При цьому, протяжність вказаного Позивачем маршруту Київ-Чернігів-Н. Яриловичі згідно електронного сервісу «Google Maps» складає 213 км., що аж ніяк не співпадає Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.04.2023 7 з розрахунковими 623 км. Відповідач, аналізуючи зміст позовних вимог та їх обґрунтування, намагався встановити яким чином Позивач дійшов висновку про необхідність застосувати відстань саме у 623 км. З вищезазначеного електронного сервісу «Google Maps» встановлено, що маршрут «м. Чернігів - м. Миколаїв» можна проїхати автомобільною дорогою Н-14 (612 км), або через автомобільні дороги Е95 та Р06 (616 км.) Однак, в обох випадках, ця відстань не співпадає з тою, що зазначена Позивачем (623 км.) Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу з перевищенням встановлених габаритновагових параметрів відбувалось за маршрутом м. Чернігів - м. Миколаїв, та жодним чином не обґрунтовано використання саме 623 км. при розрахунку плати. Разом з цим Відповідач зазначає, що розмір позовних вимог в господарському судочинстві не може ґрунтуватись на припущеннях або довільних уявленнях тієї чи іншої особи про факти, з якими законодавство пов'язує встановлення дійсного розміру зобов'язання. Відповідач зазначає, що прокурором не доведено розмір позовних вимог, що вже є безумовною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач посилається на таке.
11 березня 2023 року Відповідачем засобами поштового зв'язку було отримано ухвалу Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі №915/329/23 за позовною заявою керівника Корюківської окружної прокуратури про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, Відповідач, не маючи правових знань, не може самостійно представляти свої інтереси та належним чином обґрунтувати свою позицію. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Таке право треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. Враховуючи відсутність представника на момент отримання ухвали Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі №915/329/23, Відповідач вимушений був звернутися до адвоката Юріна Андрія Вячеславовича з метою представництва та вчинення процесуальних дій у справі 915/329/23. Оскільки договір про надання правової допомоги з адвокатом Юріним Андрієм Вячеславовичем укладено 14 квітня 2023 року, тобто з порушенням встановленого строку для подання відзиву у справі 915/329/23, адвокат порушує питання про поновлення строку на подання відзиву у справі 915/329/23. Відповідач вважає, що пошуки адвоката та підписання з адвокатом договору про надання правничої допомоги є поважною причиною для продовження процесуальних строків підтверджується чисельною судовою практикою. Відповідач завчасно розпочав пошук представника - адвоката, який є фахівцем у даній категорії справ, зможе кваліфіковано проаналізувати матеріали справи, підготувати правову позицію та зможе належним чином представити та захистити інтереси Відповідача. Необхідність отримання правової допомоги спонукало Відповідача до пошуку адвоката, внаслідок чого було втрачено значну кількість часу та упущено змогу адвокатом подати відзив у справі 915/329/23 в строк.
Відповідач просить суд вважати зазначені обставини поважними та поновити строк для подання відзиву по справі №915/329/23.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Однак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 250 ГПК України, суд першої інстанції при вирішенні даного питання (розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження) повинен враховувати такі критерії, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін тощо (Постанова Верховного Суду України від 16.04.2019 року у справі № 910/10071/18).
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну” справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Суд зазначає, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішувалось судом на стадії відкриття провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову та зважаючи на ту обставину, що зазначена справа належала до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що справа підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, розпочавши розгляд даної справи та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про неможливість з'ясування всіх обставин даної справи без проведення процедур загального позовного провадження.
Отже, зважаючи на необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу та необхідності з'ясування обставин по даній справі, суд вважає, що проведення процедур загального позовного провадження у цій справі сприятиме досягненню завдань господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України, а тому вважає за необхідне здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання зі стадії відкриття провадження у справі.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, приймаючи до уваги обставини даної справи, суд вважає за можливе призначити судове засідання у справі, створивши учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 176, 177, 182, 234, 235, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Здійснити перехід до розгляду справи № 915/102/23 за правилами загального позовного провадження.
2. Розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі.
3. Підготовче засідання у справі призначити на 26 травня 2023 року о 10:20 год.
Засідання відбудеться за адресою: м.Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.
4. Повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.
5. Враховуючи неможливість забезпечення на даний час безпеки проведення судових засідань, РЕКОМЕНДУВАТИ учасникам справи:
- утриматися від безпосередньої участі в судовому засіданні;
- використовувати можливості відеоконференцзв'язку для участі в судовому засіданні поза приміщенням суду.
6. На веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
7. Ухвалу направити учасникам справи.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О.Ржепецький