79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.04.2023 Справа № 914/2516/22
За позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Федкевич Сергія Валерійовича, м. Червоноград, Львівська область
про стягнення 127 881,71 грн.
Суддя Наталія Мороз
при секретарі Соломії Дицькій
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» до Фізичної особи-підприємця Федкевича Сергія Валерійовича про стягнення 127 881,71 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.11.2022.
Ухвалою суду від 15.11.2022 суд вирішив розглядати справу № 914/2516/22 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.12.2022.
06.12.2022 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.01.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 17.01.2022 та відкладено підготовче засідання на 14.02.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 14.02.2023 по 17.02.2023 (включно), розгляд справи № 914/3031/22, призначений на 14.02.2023 не відбувся.
Ухвалою суду від 20.02.2023 підготовче засідання відкладено на 07.03.2023.
У зв'язку з оголошеною у Львівській області 07.03.2023 повітряною тривогою, судове засідання у визначений час не відбулося. Ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання відкладено на 21.03.2023.
Ухвалою від 21.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.04.2023.
31.03.2023 на електронну пошту господарського суду відповідачем надіслано додаткові письмові пояснення, разом з доказами часткової сплати заборгованості у розмірі 61 391,13 грн, а також клопотання про повернення до стадії підготовчого розгляду справи, встановлення додаткового строку для подання доказів та письмових пояснень та долучення їх до матеріалів справи.
У зв'язку з оголошеною у Львівській області 04.04.2023 повітряною тривогою, судове засідання у визначений час не відбулося. Ухвалою суду від 04.04.2023 розгляд справи по суті відкладено на 25.04.2023.
В судове засідання 25.04.2023 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. На електронну пошту господарського суду надіслав заяву про долучення доказів про оплату частини заборгованості у розмірі 12 490,58 грн.
Щодо клопотань відповідача про повернення до стадії підготовчого розгляду справи, встановлення додаткового строку для подання доказів та письмових пояснень та долучення їх до матеріалів справи, суд зазначає наступне.
Подане клопотання обґрунтовано тим, що після закриття підготовчого провадження відповідачем сплачено частину заборгованості в розмірі 61 391,13 грн, згідно платіжної інструкції № 12 від 28.03.2023 та 12 490,58 грн, згідно платіжної інструкції № 16 від 21.04.2023.
Зазначені обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови у частині позовних вимог та зменшення позивачем позовних вимог, що згідно вимог процесуального закону можливе лише на стадії підготовчого провадження.
Суд зазначає, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення до підготовчого провадження або поновлення підготовчого провадження, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадійності господарського процесу та правової визначеності, а також метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини необхідності повернення на стадію підготовчого провадження, для вчинення процесуальних дій, невчинення яких суттєво вплине на права сторін в майбутньому та які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
При цьому, повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття є правом, а не обов'язком суду, а зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до ст. 46 ГПК України, є правом а не обов'язком позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Згідно з ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Враховуючи тривалість перебування справи в провадженні суду (провадження у справі відкрито 17.10.2022), відсутність обставин, які потребують процесуальних дій, котрі можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, з метою об'єктивного розгляду справи суд дійшов висновку:
- відмовити в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження;
- відмовити в задоволенні клопотання про встановлення додаткового строку для подання письмових пояснень та долучення їх до матеріалів справи;
- задоволити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 405/В/2021 від 20.05.2021 у визначені договором терміни, внаслідок чого, позивач звернувся до суду із вимогою дострокового стягнення з відповідача існуючої заборгованості у розмірі 127 881, 71 грн, з яких: 109 941,46 грн - заборгованість по основному боргу та 17 940,25 грн - заборгованість по відсотках.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву проти позову заперечив в частині тих вимог, строк виконання яких не настав. Пояснив, що несвоєчасність виконання зобов'язання по кредитному договору настала внаслідок існування непереборної сили (форс мажору), якою в розумінні відповідача є повномасштабне вторгнення рф на територію України, а також наявністю у ФОП Федкевич Сергія Валерійовича не виконаних грошових зобов'язань, котрі виникли раніше та потребують виконання.
Під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено позивачу частину заборгованості в сумі 73 881, 71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 28.03.2023 (на суму 61 391,13 грн) та платіжною інструкцією № 16 від 21.04.2023 (на суму 12 490,58 грн).
Обставини справи.
20.05.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів” (позивач, за договором - банк) та Фізичною особою-підприємцем Федкевичем Сергієм Валерійовичем (відповідач, за договором - позичальник) укладено кредитний договір № 405/В/2021, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п.1). Розмір та валюта кредиту: 150 000,00 грн (п.2.1.1). Процентна ставка: 23,88% річних (п.2.1.3). Дата повернення кредиту в повному обсязі: 19.11.2023 (п.2.1.4) Графік повернення кредиту оформляється додатком №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п.2.1.6).
Згідно з пунктом 2.7 кредитного договору, банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/ або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в банку правилам; представлення позичальником у банк для отримання кредиту документів/ інформації, що виявились недостовірними; невиконання/ неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту на грошові кошти позичальника на його поточних рахунках, які обліковуються в банку; нецільового використання кредиту або його частини; несвоєчасної сплати процентів та/ або повернення кредиту або його частини; порушення щодо позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ ліквідацію.
Відповідно до п. 3.2 та п.3.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4 цього договору.
Нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п.2.1.4 цього договору, у випадках передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями банку або за згодою сторін (п.3.3).
Згідно з пунктом 4.8 кредитного договору, банк у випадках, передбачених п.2.7 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п.4.9). У випадку прострочення виконання грошового зобов?язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) вимоги про дострокове повернення кредиту, позичальник відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідним кредитним договором процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п.6.4). Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.10.1).
20.05.2021 сторонами укладено додаток № 1 до кредитного договору № 405/В/2021 «Графік погашення кредиту».
Відповідно до меморіального ордеру № 570733 від 20.05.2021, банк (позивач) перерахував на поточний рахунок позичальника (відповідача) кошти в розмірі 150 000,00 грн, таким чином, банк прийняті на себе зобов'язання щодо надання у власність коштів виконав в повному обсязі.
Проте, відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту і сплати процентів систематично не виконувались, внаслідок чого, позивачем надіслано відповідачу лист-вимогу від 06.09.2022 № 752/0-05, згідно якої банк зазначив, що станом на 06.09.2022 заборгованість згідно кредитного договору становить 125 766,80 грн, з яких 90 000,00 грн - строкова заборгованість за кредитом, 19 941,46 грн - прострочена заборгованість за капіталом, 8 970,12 грн - прострочена заборгованість за процентами та 6 855,22 грн - строкові проценти та вказав про необхідність протягом 10 робочих днів з моменту отримання даної вимоги достроково повернути вказані кошти. У вимозі також вказано, що крім вищевказаної заборгованості позичальнику необхідно здійснити погашення відсотків та пені, що будуть нараховані по день повного погашення простроченої заборгованості по кредитному договору.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказаний лист повернувся за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання, а вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, за договором кредиту 405/В/2021 від 20.05.2021, сума заборгованості за кредитом становить 109 941,46 грн, сума заборгованості за відсотками становить 17 940,25 грн.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 127 881,71 грн, з яких: 109 941,46 грн - заборгованість по основному боргу та 17 940,25 грн - заборгованість по відсотках.
Оцінка суду.
Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного кредитного договору № 405/В/2021 від 20.05.2021.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у вимозі від 06.09.2022 №752/0-05, у зв'язку з порушенням позичальником кредитного договору вимагав протягом десяти робочих днів з моменту отримання даної вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі по кредитному договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).
Як встановлено судом, відповідно до п.6.4. кредитного договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов?язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) вимоги про дострокове повернення кредиту, позичальник відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідним кредитним договором процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360% від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного його погашення.
Тобто у пункті 6.4. кредитного договору передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України.
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями російської федерації на території України, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Належним доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом. Однак, у даній справі, відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини.
Суд також звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Як з'ясовано судом, місцезнаходженням відповідача є м. Червоноград, доказів діяльності в тимчасово окупованих регіонах України ФОП Федкевичем Сергієм Валерійовичем не надано, а ускладнені обставини, пов'язані з військовим станом, на які посилається відповідач, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на останнього.
Таким чином, відповідачем всупереч установленому законом порядку не підтверджено настання в останнього форс-мажорних обставин та не доведено причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин та неможливістю виконання зобов'язань за кредитним договором.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо повернення кредиту в порядку та терміни, передбачені кредитним договором чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по основному боргу та відсотках.
В процесі розгляду справи, відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 73 881, 71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 28.03.2023 (на суму 61 391,13 грн) та платіжною інструкцією № 16 від 21.04.2023 (на суму 12 490,58 грн).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У відповідності до п. 4.6 кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки (п.4.6.1); прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом (п.4.6.2); прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу) (п.4.6.3); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці (п.4.6.4); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць (п.4.6.5); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/ місяці (п. 4.6.6).
Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 17 940,25 грн заборгованості по відсотках та в частині стягнення основного боргу в сумі 55 941,46 грн.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Відтак, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 54 000,00 грн заборгованості по основному боргу.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Розглянувши подане клопотання суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році (станом на момент подання позовної заяви) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 8 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зазначає, що положеннями вищенаведеної статті передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення від сплати судового збору. При цьому, таке право надається суду лише за наявності виключних обставин. Так, у законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.
У позовній заяві Фізичною особою-підприємцем Федкевичем Сергієм Валерійовичем не наведено жодних обставин, які мають наслідком звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин щодо неможливості сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, необхідно зазначити, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі не може вважатися обмеженням права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, оскільки таке право охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
Посилання відповідача на Постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи спростовуються наступним:
В рішенні від 19.06.2001 у справі «Кройц проти Польщі», Європейський суд з прав людини зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових втрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що суперечать п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, котре надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 123, 126, 129, 231, 233, 236 -238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федкевича Сергія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 54 000,00 грн заборгованості та 2 481,00 грн - судового збору.
3. В частині стягнення 17 940,25 грн заборгованості по відсотках та 55 941,46 грн основного боргу - провадження закрити.
Рішення складено 01.05.2023
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.