вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/494/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного підприємства «Санта-Україна»
до Фізичної особи-підприємця Чауш Лімара Сейрановича
про стягнення 37 374,30 грн
Без виклику учасників судового процесу;
Приватне підприємство «Санта-Україна» звернулося до Господарського суду Київської області із позовної заявою до Фізичної особи-підприємця Чауш Лімара Сейрановича про стягнення 37 374,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ПП-20/25 від 01.07.2020 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача про стягнення 37 374,30 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2023 було відкрито провадження у справі № 911/494/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Марко Вовчок, буд. 24, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08130.
Зазначене поштове відправлення було вручено адресату особисто 08.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
23.03.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та посилається на виникнення форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
01.07.2020 між Приватним підприємством «Санта-Україна» (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чауш Лімаром Сейрановичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПП-20/25 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар та здійснювати його оплату, на умовах і в порядку, викладеними в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування та асортимент товару передбачаються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Кількість товару передбачається в накладних, що додаються до даного договору.
Згідно з п. 1.3 договору, право власності на товар від постачальника до покупця переходить: при доставці товару за кошти продавця - з моменту вручення товару покупцеві, що підтверджується підписанням накладної (підпункт 1.3.1 договору); при доставці товару транспортом покупця - з моменту надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, що підтверджується підписанням накладної (підпункт 1.3.2 договору).
За умовами п. 3.1 договору, передача товару здійснюється окремими партіями протягом дії цього договору на підставі замовлення покупця, переданого через факс, поштою, телефоном або будь-яким доступним для сторін способом.
Відповідно до п. 3.2 договору, після отримання покупцем партії товару відповідно до п. 1.3. покупець повністю відповідає за його збереженість, ризик випадкової втрати тощо. Постачальник не відповідає за неналежне прийняття, складування, збігання або реалізацію переданого товару покупцем, а також за попит на такий товар зі сторони споживачів.
Відповідно до пп. 3.4, 3.5 договору, приймання товару покупцем за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Передача товару здійснюється в пункті отримання товару. Пункт передачі товару: Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Соборна, буд. 80.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю і асортиментом та перевірити цілісність тари і упаковки товару не пізніше 24 годин з моменту прийняття ним товару від постачальника або його представника. При виявленні недоліків покупець зобов'язаний припинити прийняття товару і негайно сповістити про це постачальника або його представника. Повідомлення покупця в такому випадку повинно надаватися ним постачальнику у формі зареєстрованої телефонограми або факсового повідомлення. Акт про недоліки товару складається у присутності уповноваженого представника постачальника. Відсутність акта про недоліки свідчить про належне виконання своїх обов'язків постачальником і прийняття товару покупцем.
Відповідно до п. 4.3 договору, загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, у період з 08 до 22 лютого 2022 року поставив відповідачу товар на загальну суму 37 374,30 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12023 від 08.02.2022 на суму 1 326,90 грн, № 12087 від 08.02.2022 на суму 999,00 грн, № 12088 від 08.02.2022 на суму 1 616,10 грн, № 12089 від 08.02.2022 на суму 960,30 грн, № 12091 від 08.02.2022 на суму 1 771,20 грн, № 12610 від 09.02.2022 на суму 2 227,20 грн, № 13931 від 14.02.2022 на суму 1 382,40 грн, № 13932 від 14.02.2022 на суму 1 011,90 грн, № 13946 від 14.02.2022 на суму 2 021,70 грн, № 13970 від 14.02.2022 на суму 2 229,30 грн, № 14521 від 15.02.2022 на суму 1 137,30 грн, № 14579 від 15.02.2022 на суму 3 447,00 грн, № 14964 від 16.02.2022 на суму 1 978,50 грн, № 15133 від 16.02.2022 на суму 1 942,80 грн, № 16440 від 21.02.2022 на суму 2 565,60 грн, № 16441 від 21.02.2022 на суму 552,60 грн, № 16442 від 21.02.2022 на суму 3 236,10 грн, № 14686 від 21.02.2022 на суму 1 192,80 грн, № 16863 від 22.02.2022 на суму 759,00 грн, № 16864 від 22.02.2022 на суму 493,80 грн, №16897 від 22.02.2022 на суму 3 014,10 грн та № 16920 від 22.02.2022 на суму 1 508,70 грн (копії наявні в матеріалах справи).
Судом встановлено, що усі видаткові накладні підписані з боку відповідача не особисто відповідачем, а його представниками.
Водночас, сторонами в п. 3.10 договору сторонами передбачено, що покупець цим пунктом договору підтверджує що особа, яка прийняла товар від імені покупця, є його належним представником, має повноваження на здійснення прийому-передачі товару та підписання відповідних актів. Ці повноваження підтверджуються фактом прийому товару та підписання цією особою супровідних документів на товар. Ризик того, що товар прийняла від особи покупця неналежне особа, несе покупець. Враховуючи регулярний характер поставок, сторони домовилися про те, що постачання будуть робитися методом центрально-кільцевих перевезень і особа, яка приймає товар на стороні покупця, може приймати товар без довіреності.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.10 договору, а також відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо підписання вказаних видаткових накладних особами, зазначеними у видаткових накладних, від його імені, господарський суд дійшов висновку, що особи, вказані у зазначених видаткових накладних, є належними представниками відповідача та мають повноваження на здійснення прийому-передачі товару та підписання відповідних актів. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна товару передбачається в накладних, що додаються до даного договору
В пункті 5.2 договору дійшли згоди, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по накладним, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару (п. 1.3).
Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті зараховується на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.3 договору).
Як зазначає позивач, відповідач, всупереч умовам укладеного договору, не оплатив поставлений товар, чим заборгував позивачу грошові кошти в загальній сумі 37 374,30 грн.
Відповідно до пп. 8.1, 8.2 договору, даний договір діє з моменту підписання його обома сторонами до « 31» грудня 2020 року.
Термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за 15 (п'ятнадцять) днів до закінчення терміну дії договору.
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про відмову від договору у прядку, передбаченому п. 8.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік. Отже, як станом на дату звернення позивачем до суду, так і станом на дату розгляду даної справи, договір є чинним та діє до 31.12.2023 року.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № ПП-20/25 від 01.07.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. 1.3 договору, право власності на товар від постачальника до покупця переходить: при доставці товару за кошти продавця - з моменту вручення товару покупцеві, що підтверджується підписанням накладною (підпункт 1.3.1 договору); при доставці товару транспортом покупця - з моменту надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, що підтверджується підписанням накладної (підпункт 1.3.2 договору).
Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, на виконання умов договору, у період з 08 до 22 лютого 2022 року поставив відповідачу товар на загальну суму 37 374,30 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому суд дійшов висновку, що особи, вказані у зазначених видаткових накладних, є належними представниками відповідача та мають повноваження на здійснення прийому-передачі товару та підписання відповідних актів. Отже вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
В пункті 5.2 договору дійшли згоди, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по накладним, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару (п. 1.3).
Таким чином, позивач виконав умови договору належним чином.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вже вказувалося судом вище, пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по накладним, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару (п. 1.3).
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем, на виконання умов договору, вартість поставленого товару на загальну суму 37 374,30 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати поставленого товару до суду не надано.
При цьому судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких відповідач не заперечує як факт поставки товару, так і суму заявленої позивачем заборгованості. Однак відповідач посилається на невиконання зобов'язань за договором у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин - оголошенням на всій території України воєнного стану із посиланням на довідку Торгово-промислової Палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Крім того, відповідач зазначає, що з початку збройної агресії магазин, де зберігалась частина товару у м. Буча, вул. Шевченка, буд. 16, був пограбований, зокрема і частина належного відповідачу товару. Інша частина товару, за ствердженням відповідача, була передана на гуманітарні потреби. Також відповідач зазначив, що частина товару була реалізована у мирний час та складає третину від загального обсягу поставки. На думку відповідача, справедливим є оплата третини вартості поставленого товару, поставка якого відбулася 09.02.2022, а запропонована оплата становить 12 464,10 грн. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд відмовити у позовних вимогах.
Дослідивши аргументи відповідача, якими обґрунтовує підстави для відмови у позові, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом раніше та не заперечується самим відповідачем, позивач в лютому 2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 37 374,30 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому суд дійшов висновку, що особи, вказані у зазначених видаткових накладних, є належними представниками відповідача та мають повноваження на здійснення прийому-передачі товару та підписання відповідних актів. Отже вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
В пункті п. 1.3 договору, право власності на товар від постачальника до покупця переходить: при доставці товару за кошти продавця - з моменту вручення товару покупцеві, що підтверджується підписанням накладною (підпункт 1.3.1 договору); при доставці товару транспортом покупця - з моменту надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, що підтверджується підписанням накладної (підпункт 1.3.2 договору).
Водночас, пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що після отримання покупцем партії товару відповідно до п. 1.3. покупець повністю відповідає за його збереженість, ризик випадкової втрати тощо. Постачальник не відповідає за неналежне прийняття, складування, збігання або реалізацію переданого товару покупцем, а також за попит на такий товар з сторони споживачів.
Таким чином, оскільки товар був поставлений позивачем належним чином та прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що не заперечується відповідачем, то посилання на пограбування належного відповідачу товару, що був поставлений позивачем, псування та передання частини товару на гуманітарні потреби, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, відповідно до п. 3.2 договору, після отримання покупцем партії товару відповідно до п. 1.3. покупець повністю відповідає за його збереженість, ризик випадкової втрати тощо, а постачальник (у даному випадку позивач) не відповідає за неналежне прийняття, складування, збігання або реалізацію переданого товару покупцем, а також за попит на такий товар з сторони споживачів.
Щодо посилань відповідача на виникнення форс-мажорних обставин, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до п. 7.1 договору, перебіг терміну виконання сторонами зобов'язань за цим договором може бути призупинений тільки в разі настання обставин непереборної сили(форс-мажор), а саме: пожежі, стихійного лиха, збройного конфлікту або інших обставин, які перебувають поза контролем сторін.
За змістом п. 7.2 договору, у випадку настання обставин непереборної сили сторона, яка зазнала їх дії, звільняється від відповідальності за даним договором.Сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, має протягом трьох календарних днів письмово повідомити про це другу сторону з наданням відповідних підтверджуючих документів. Належними доказами дії обставин непереборно сили вважаються відповідні нормативно правові документи, видані на території України.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 7.2 договору, із письмовим повідомленням про обставини виникнення непереборної сили. Доказів неможливості звернутися до позивача у строки, визначені п. 7.2 договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.
Також суд наголошує на тому, що п. 7.1 договору передбачено призупинення виконання зобов'язань за договором у разі настання форс-мажорних обставин, а не звільнення від виконання зобов'язань, що виникли на підставі цього договору.
Водночас, п. 7.2 договору передбачено звільнення від відповідальності (сплати пені, штрафу, неустойки тощо) за неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин і лише у разі дотримання строків повідомлення про настання таких обставин.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 7.1, 7.2 договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від обов'язку оплати за поставлений товар.
Договір жодною із сторін договір не розірваний в порядку, передбаченому умовами договору, в судовому порядку не визнаний недійсним, а отже є чинним та обов'язковим для виконання сторонами.
Станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 37 374,30 грн. У зв'язку із цим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 37 374,30 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за поставлений товар до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 37 374,30 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чауш Лімара Сейрановича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Санта-Україна» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 15, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 30634862) 37 374,30 грн основного боргу та 2 684,00 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко