вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3711/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент”
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент”
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
Садівничого товариства “Тополька-1”
про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю секретаря судового засідання Некрасової О.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Гарбарук С.М. (виписка б/н від 11.10.2019 року);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Новіцький Є.Ю. (ордер АА № 1293317 від 09.04.2023 року).
Господарським судом Київської області розглядалася справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент” (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач 1) та Садівничого товариства “Тополька-1” (відповідач 2) про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію.
В судовому засіданні 18.01.2023 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 911/3711/20, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент” до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Садівничого товариства “Тополька-1”про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію задоволено повністю.
Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До закінчення судових дебатів 26.12.2022 року представником позивача подано заяву, якою повідомив про орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, також заявив про надання відповідних доказів в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
23.01.2023 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент” надійшла заява про стягнення судових витрат з доданими до неї доказами в підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи № 911/3711/20 в загальному розмірі 85 250,00 грн.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вказана заява подана позивачем в межах встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як визначено ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на вищевикладене, ухвалою суду від 24.01.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент” про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.03.2023 року.
В судовому засіданні 22.03.2023 року судом оголошувалась ухвала про відкладення розгляду заяви на 10.04.2023 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутнього представника заявника під розписку. Окрім того, про наступне засідання сторін повідомлено ухвалою від 22.03.2023 року.
10.04.2023 року від відповідача 1 надійшла заява про перенесення судового засідання, яку залишено судом без задоволення.
В судовому засідання з розгляду заяви 10.04.2023 року позивач підтримав подану заяву та просив її задовольнити, представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, однак письмовий відзив та заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подав.
Представник відповідача 1 в судове засідання з розгляду заяви 10.04.2023 року не з'явився.
Суд зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду заяви. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду заяви, а тому додаткове рішення приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з наданих позивачем матеріалів заяви, 09.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ермес-Менеджмент” в особі директора Гарбарук С.М. та Адвокатським об'єднанням «Мітракс» було укладено Договір про надання юридичних послуг № 07.10/47 (далі-Договір). Відповідно до якого передбачено, що виконавець приймає зобов'язання надавати замовнику за його замовленнями комплекс послуг, вказаний в п. 2.1.1. Договору, а замовник зобов'язується здійснити плату за надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього Договору та Додатку № 1 до Договору.
Вартість наданих виконавцем послуг визначається на підставі документів, а саме:
- Додатком № 1 до договору Договору про надання юридичних послуг № 07.10/47 від 09.06.2020 року;
- Додатковою угодою № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 07.10/47 від 09.06.2020 року;
- Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АО «Мітракс» від 23.01.2023 року;
- Актом № 2 надання послуг від 23.01.2023 року на загальну суму 47 250,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
У якості доказів оплати позивачем послуг, які надало Адвокатським об'єднанням «Мітракс» в рамках виконання Договору від 09.06.2020 року, до заяви долучено платіжні доручення № 3 від 10.07.2020 року на суму 8 000 грн., № 9 від 21.07.2020 року на суму 8 000 грн., № 51 від 3.11.2021 року на суму 2 000 грн., № 58 від 23.12.2021 року на суму 20 000 грн., № 92 від 23.01.2023 року на суму 9 250 грн., а всього на загальну суму в розмірі 47 250,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
Окрім того, 23.02.2021 року між позивачем та ФОП Чорний І.І. який діє на підставі свідоцтва № 2864 віл 29.03.2007 року укладено Договір про надання правової допомоги № 23/02/21-1, яким передбачено, що виконавець приймає зобов'язання надавати Замовнику послуги з правової допомоги, а Замовник зобов'язується здійснити плату за надані послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору відповідно до представництва, послуг та консультацій у межах розгляду справи № 911/3711/20 у Господарському суді Київської області.
Як вбачається з матеріалів доданих до заяви, вартість наданих виконавцем послуг визначається на підставі документів:
- Додаткової угоди № 1 до Договору про надання юридичних послуг № 23/02/21-1 від 23.02.2021 року;
- Акту № 1 надання послуг від 23.01.2023 року;
- Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ФОП Чорний І.І. від 23.01.2023 року на загальну суму 38 000,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
У якості доказів оплати позивачем послуг, надано платіжні доручення № 36 від 12.05.2021 року на суму 3 954,60 грн., № 53 від 11.11.2021 року на суму 13 552,40 грн., № 78 від 30.09.2022 року 1 000,00 грн., № 79 від 06.10.2022 року 5 493,00 грн., № 77 від 27.09.2022 року 6 000,00 грн., № 91 від 23.01.2023 року 8 000 грн., а всього на загальну суму в розмірі 38 000,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
Досліджуючи надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об'єднанням «Мітракс» та адвокатом Чорний І.І. професійної правничої допомоги позивачу за позовом у цій справі.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача за позовом на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1 Закону).
Положення статті 19 Закону передбачають, що видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Частиною п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об'єднана палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідачі не скористались своїм правом, відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надали.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 268).
Судом враховано, що, розглядаючи питання покладення на сторону судових витрат в частині “гонорару успіху”, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року по справі № 904/4507/18 зазначила таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають “гонорар успіху”, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі “Пакдемірлі проти Туреччини” (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала “гонорар успіху” у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Проаналізувавши акти наданих адвокатських послуг та детальні описи послуг адвокатів в цілому під час надання правничої допомоги у справі № 911/3711/20, складених і погоджених сторонами в рамках виконання Договорів про надання правничої допомоги № 07.10/47 від 09.06.2020 року та № 23/02/21-1 від 23.02.2021 року, суд вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатами послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи.
Оцінивши витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обсяг та зміст правової допомоги відповідає фактичним діям позивача у судовому процесі. За висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням предмету позову та значення справи для сторін, а тому суд не вбачає підстав для зменшення заявлених позивачем за позовом витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні відповідач 2 обґрунтованих підстав для зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не навів, а саме лише посилання на те, що заявлені позивачем витрати є перебільшеними без належного обґрунтування та доведення зазначених аргументів не свідчить про їх неспівмірність з критеріями, наведеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши подані заявником докази понесених витрат на професійну правову допомогу, беручи до уваги вищезазначені норми законодавства, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, приймаючи до уваги наведені вище обставини в їх сукупності, з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у цій справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів та доказової бази, тривалий час розгляду справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідачів підлягають витрати позивача на правову допомогу у сумі 85 250,00 грн., а тому заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими у доказово підтвердженому розмірі.
Враховуючи складність справи та складених адвокатами процесуальних документів у справі, обсяг наданої адвокатами позивача правової допомоги та витраченого часу відповідає критеріям реальності та розумності.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.
Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 85 250,00 грн. суд покладає солідарно на відповідачів у повному обсязі.
Згідно із частиною третьою статті 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/3711/20 в сумі 85 250,00 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Головного управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550) та Садівничого товариства "Тополька-1" (08352, Київська обл., Бориспільській район, Вороньківська сільська рада, код 26146847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (03152, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, кв. 117) 85 250 (вісімдесят п?ять тисяч двісті п?ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з Головного управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (03152, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, кв. 117) 42 625 (сорок дві тисячі шістсот двадцять п?ять) грн. 00 коп. витрат на професійну
правничу допомогу.
4. Стягнути з Садівничого товариства "Тополька-1" (08352, Київська обл., Бориспільській район, Вороньківська сільська рада, код 26146847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (03152, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, кв. 117) 42 625 (сорок дві тисячі шістсот двадцять п?ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Накази видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено: 28.04.2023 року.
Суддя Т.П. Карпечкін