вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3031/19
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях
до ОСОБА_1
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Сігма Компанє»
про повернення майна у державну власність.
Учасники судового процесу:
від позивача: Желяк А.А.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення майна у державну власність.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без достатніх на те правових підстав, ухиляється від будь-яких дій по поверненню об'єкта незавершеного будівництва до державної власності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2019 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях залишено без руху.
26.12.2019 до канцелярії суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3031/19. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 19.02.2020.
19.02.2020 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 19.02.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 18.03.2020.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу повідомлення від 20.02.2020 та направлено останню на місцезнаходження відповідача.
02.03.2020, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, Господарським судом Київської області складено на направлено запит до Органу реєстрації по Дарницькому району (м. Київ).
17.03.2020 до канцелярії суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації надійшла відповідь на судовий запит від 02.03.2020.
17.03.2020 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
17.03.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Одночасно, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020.
Листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 по 03.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 11 від 17.03.2020 «Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину» визначено, що розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи, призначених на період дії карантину з 18.03.2020 до 03.04.2020, призначається (переноситься) поза межі визначеного строку (у разі його не продовження); матеріали (заяви, скарги, клопотання), які передбачають їх розгляд в судових засіданнях за участю учасників справи, призначаються поза межами визначеного строку дії карантину (у разі його не продовження).
За наведених обставин судове засідання, призначене на 18.03.2020, не відбулось.
Ухвалою суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання 18.03.2020 не відбулося та повідомлено сторін, що про дату та час розгляду справи сторони будуть повідомлені ухвалою суду.
Ухвалою суду від 13.05.2020 судом було призначено підготовче судове засідання у справі № 910/3031/19 на 28.05.2020.
27.05.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву та про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням на всій території України карантину.
28.05.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належний чином. Ухвалою суду від 28.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 18.06.2020.
З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення від 04.06.2020.
18.06.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 26.07.2010 останнім було укладено із ТОВ «ТД «Сігма Компанє» договір про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3.
18.06.2020 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі. Ухвалою суду від 18.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 15.07.2020.
15.07.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що, на думку відповідача, спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
15.07.2020 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
15.07.2020 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі та просив суд його задовольнити; суд повідомив представника відповідача, що клопотання про закриття провадження у справі буде розглянуто в наступному судовому засіданні. Ухвалою суду від 15.07.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 29.07.2020.
З метою повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 15.07.2020.
29.07.2020 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі.
29.07.2020 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі та просив суд його задовольнити; представник позивача проти закриття провадження заперечував та просив у клопотанні відповідача відмовити повністю; суд повідомив сторін, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі буде розглянуто в наступному судовому засіданні. Ухвалою суду від 29.07.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 03.09.2020.
03.09.2020 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
03.09.2020 в судовому засіданні судом розглянуто та протокольно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі № 911/3039/19.
Ухвалою суду від 03.09.2020 судом було відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/3031/19 на 24.09.2020 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє».
24.09.2020 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 24.09.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання у справі на 08.10.2020.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останньої ухвалу-повідомлення від 28.09.2020.
08.10.2020 на електронну адресу суду надійшли клопотання від третьої особи та від відповідача про відкладення розгляду справи.
08.10.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі на виконання вимоги ухвали суду від 03.09.2020.
08.10.2020 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, однак про причини неявки повідомили суд поданими клопотаннями від 08.10.2020. Ухвалою суду від 08.10.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладеного підготовче судове засідання у справі на 21.10.2020.
З метою повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення від 12.10.2020.
21.10.2020 на електронну адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та просить суд у позові відмовити повністю.
21.10.2020 в судове засідання прибули представник позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
21.10.2020 в судовому засіданні представник відповідача усно клопотав про закриття провадження по справі № 911/3031/19. Ухвалою суду від 21.10.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладеного підготовче судове засідання у справі на 12.11.2020.
22.10.2020 до канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які 21.10.2020 надійшли на електронну адресу суду.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останньої ухвалу-повідомлення від 12.10.2020.
12.11.2020 на електронну адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3031/19.
12.11.2020 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3031/19.
12.11.2020 до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення щодо договору про сумісну інвестиційну діяльність № 2507/3 від 26.07.2010.
12.11.2020 в судове засідання прибули представник позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
12.11.2020 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо поданого клопотання про зупинення провадження у справі, просив зазначене клопотання задовольнити та зупинити провадження у справі № 911/3031/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва № 910/9732/20; представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечував.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у справі № 911/3031/19 клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 911/3031/19 задоволено частково; провадження у справі № 911/3031/19 зупинено до вирішення справи № 910/9732/20 по суті.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2020 про зупинення провадження у справі № 911/3031/19, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 911/3031/19 повернуто без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1
19.11.2020 до канцелярії суду від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист № 911/3031/19/09.1-14.1/402/20 про долучення до оригіналу матеріалів справи.
20.09.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 911/3031/19.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2022 у справі № 911/3031/19 клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях задоволено; поновлено провадження у справі № 911/3031/19 та призначено підготовче засідання на 13.10.2022.
13.10.2022 на електронну адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
13.10.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 13.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладеного підготовче засідання у справі на 27.10.2022.
З метою повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 18.10.2022.
22.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики у подібних правовідносинах.
24.10.2022 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.
27.10.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
27.10.2022 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про уточнення позовних вимог та просив суд її задовольнити; представник відповідача усно клопотав про відкладення підготовчого засідання для подання письмових пояснень на заяву позивача про уточнення позовних вимог. Ухвалою суду від 27.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 02.11.2022.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 28.10.2022.
02.11.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 02.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2022.
04.11.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення проти заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2022.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 07.11.2022.
16.11.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
16.11.2022 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо заперечень на уточнення позовних вимог; представник позивача заперечував щодо пояснень відповідача та просив суд задовольнити заяву про уточнення позовних вимог; суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про уточнення позовних вимог, у зв'язку із тим, що заявою про уточнення позовних вимог позивач фактично просить суд змінити предмет позову, що не відповідає положенням п. 3 ч. 2 ст. 182 та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
16.11.2022 в судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зміну предмету позову № б/н від 15.11.2022 та надав інший примірник заяви відповідачу. У поданій заяві позивач просив суд змінити предмет позову та здійснювати розгляд справи в наступній редакції позовних вимог, а саме: «Зобов'язати громадянина України ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях».
Суд повідомив сторін, що заява позивача про зміну предмету позову буде розглянута в наступному судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі № 911/3031/19 відкладено підготовче засідання на 08.12.2022.
08.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
08.12.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
08.12.2022 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданої заяви про зміну предмету позову та просив суд її задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про зменшення позовних вимог, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
З огляду на дотримання позивачем вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну предмету позову, у зв'язку із чим суд буде здійснюватиме подальший розгляд справи в контексті позовних вимог, визначених позивачем в заяві б/н від 15.11.2022.
З урахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2022 у справі № 911/3031/19 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову № б/н від 15.11.2022; відкладено підготовче судове засідання у справі на 18.01.2023; запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо обставин, викладених в заяві позивача № б/н від 15.11.2022 про зміну предмету позову.
18.01.2023 в судове засідання прибув представник відповідача; представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
18.01.2023 в судовому засіданні представник відповідача усно клопотав про надання часу для ознайомлення із заявою позивача про зміну предмету позову; судом з'ясовано позицію відповідача щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача не заперечував.
Ухвалою суду від 18.01.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/3031/19 та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.02.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 18.01.2023.
02.02.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли докази направлення заяви про зміну предмету позову по справі № 911/3031/19 відповідачу.
08.02.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
08.02.2023 в судовому засіданні судом запропоновано представнику не розпочинати розгляд справи по суті та відкласти судове засідання на іншу дату у зв'язку із неявкою представника відповідача; представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 08.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 23.02.2023.
З метою повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 08.02.2023.
23.02.2023 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.
23.02.2023 в судове засідання прибув представник відповідача та надав усні пояснення по справі; представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
23.02.2023 в судовому засіданні суд повідомив представника відповідача, що до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, зачитав його зміст та з'ясував думку відповідача щодо відкладення судового засідання; представник відповідача не заперечував щодо відкладення судового засідання. Ухвалою суду від 23.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 16.03.2023.
З метою повідомлення позивача та третьої особи про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.02.2023.
16.03.2023 в судове засідання прибули представник позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
16.03.2023 в судовому засіданні представник відповідача усно клопотав про відкладення судового засідання. Ухвалою суду від 16.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 06.04.2023.
06.04.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.04.2023 в судове засідання прибув представник; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
06.04.2023 в судовому засіданні судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та протокольно відмовлено у його задоволенні.
06.04.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити повність, посилаючись на наступне.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні № 4-НБ-3Д від 08.01.2003. Однак, як зазначає позивач, постановою Київського апеляційного господарського суду від № 910/5719/17 від 21.02.2018 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволено повністю та розірвано вказаний договір. Проте відповідач, за ствердженням позивача, ухиляється від будь-яких дій щодо повернення об'єкта незавершеного будівництва до державної власності, що призводить до неможливості проведення подальшої приватизації даного об'єкта та до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації що, у свою чергу, порушує інтереси держави. У зв'язку із цим позивач просить суд, з урахування прийнятої заяви про зміну предмету позову, зобов'язати відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
06.04.2023 в судове засідання представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач-2 та відповідач-3 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими їх процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 06.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській та Чернігівський областям та утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаський та Чернігівській областях (копія наказу наявна в матеріалах справи).
Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
08.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - продавець, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаський та Чернігівській областях - позивач) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 4-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 44 (далі - договір).
За змістом п. 1.1 вказаного правочину, продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - база КБУ-22, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 р. № 1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002р. № 5-27-1/25, а покупець зобов'язується прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.
За змістом п. 1.4 договору, згідно з протоколом аукціону № 5 від 27.12.2002 р., який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 29.12.2002 р. № 5-27-4/67 остаточна ціна продажу об'єкта незавершеного будівництва становить 293 грн (двісті дев'яносто три гривні).
Згідно п. 1.5 договору, вказаний в цьому договорі об'єкт продано за 293 грн (двісті дев'яносто три гривні).
Положеннями п. 2.1 встановлено, що покупець зобов'язаний внести 293,00 грн (двісті дев'яносто три гривні) за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від вказаної в цьому пункті суми. При цьому, зараховується 0,15 грн (0 гривень 15 копійок) (грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта, внесених покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням від 20.12.2002 р. № 5.
Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі цього договору та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає продавець.
Відповідно до пп. 3.2, 3.3 договору, передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта.
Передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Судом встановлено, що 24.01.2003 позивач, на виконання умов договору, передав за актом прийому-передачі державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» № б/н, а відповідач прийняв об'єкт незавершеного будівництва - база КБУ-22, який знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, згідно з актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 25.08.2002 року. Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, а копія наявна в матеріалах справи.
За змістом пп. 5.1.4 та 5.1.6 договору, покупець зобов'язаний в шестимісячний термін з моменту підписання цього договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт.
Покупець зобов'язаний добудувати об'єкт протягом 5 років.
Відповідно до п. 5.1.8 договору, у разі неможливості завершення будівництва об'єкта в установлені терміни, за наявності відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
Судом встановлено, що 23.04.2010 між сторонами було укладено Додатковий договір № 3 про внесення змін до договору купівлі-продажу на аукціоні державного майна об'єкта незавершеного будівництва - база КБУ-22 від 08.01.2003, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Савицькою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 44.
Додатковим договором № 3 сторони домовились викласти п 5.1.6 договору в такій редакції: в термін до 31.12.2011 року підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, добудувати та ввести об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 року з можливою зміною первісного призначення. Всі інші умови договору залишились без змін.
Додатковий договір № 3 посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 485.
Отже, додатковим договором № 3 від 23.04.2010 сторони спільним рішенням змінили терміни завершення будівництва, а саме - до 31.12.2013.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 4-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні від 08.01.2003 та Додатковий договір № 3 від 23.04.2010, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу із особливостями, передбаченими Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Судом встановлено, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - бази КБУ-22, розташованого за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, в частині невиконання покупцем зобов'язань щодо здійснення добудови об'єкта, утримання прилеглої території в належному стані, відсутності охорони, забезпечення виконання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі № 910/5719/17 у задоволенні позову про розірвання договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» від 08.01.2003 року № 4-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 р. по справі № 910/11595/13.
Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Судом встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, у зв'язку із розірванням договору та з метою здійснення заходів щодо проведення інвентаризації та повернення у державну власність (приймання-повернення) об'єкта незавершеного будівництва - «База КБУ-22», було скеровано на адресу відповідача лист № 50-09-3187 від 22.07.2019 щодо проведення інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Листом позивач просив відповідача забезпечити його участь або уповноваженого ним представника у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність (приймання-передачі) об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Вказаний лист було вручено відповідачу за довіреністю 24.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0303914272478 (копія листа та поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).
Заперечень відповідача щодо отримання зазначеного листа матеріали справи не містять. Доказів щодо повернення відповідачем об'єкта незавершеного будівництва на вимогу позивача матеріали справи також не містять.
Як зазначає позивач, відповідач ухиляється від будь-яких дій по поверненню об'єкта незавершеного будівництва до державної власності. Своїми діями, на думку позивача, ОСОБА_1 перешкоджає проведенню повторного продажу об'єкта незавершеного будівництва - «База КБУ-22». Таким чином, позивач переконаний, що інтереси держави порушені через неможливість проведення подальшої приватизації спірного об'єкта, що, в свою чергу, призводить до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації. У зв'язку із цим позивач просить суд, з урахування прийнятої заяви про зміну предмету позову, зобов'язати відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
У свою чергу відповідач проти позовних вимог позивача заперечив та у відзиві на позовну заяву зазначив, що 26.07.2010 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє» (далі - третя особа) укладено договір про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3. Таким чином, як зазначає відповідач, оскільки розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах визнається невід'ємним правом інвестора та охороняється законом, а також оскільки лише інвестору належить право володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення, відповідач не може виконати вимоги позивача щодо передачі об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі. На підтвердження зазначеного відповідач до матеріалів справи надав договір про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010 та акт прийому-передачі державного майна об'єкта незавершеного будівництва «КБУ-22» б/н від 26.07.2010.
Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Сігма Компанє», що викладені у письмових пояснення щодо позову, є схожими за змістом із запереченнями, що викладені у відзиві відповідача на позов.
Як було встановлено судом раніше, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.03.2003 задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» від 08.01.2003 року № 4-НБ-ЗД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 .
Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 21.02.2018 у справі № 910/5719/17, зазначив:
«Досліджуючи обставини справи на підставі поданих сторонами доказів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про доведеність обставин на які посилається позивач, саме, що відповідач не завершив будівництво об'єкта нерухомості у визначений договором № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003 строк, до 31.12.2013, не підготував та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову об'єкта, не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни, тобто допустив істотне порушення умов договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003.
Враховуючи невиконання відповідачем пп. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 договору № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003, позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - добудови та введення відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об'єкта незавершеного будівництва, що є істотним порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу державного майна на аукціоні.».
Отже, станом на дату розгляду даної справи, договір купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 є розірваним в судовому порядку.
Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Судом встановлено, що власником спірного об'єкта незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, до укладення договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 була держава.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розгляду даної справи, договір купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 є розірваним в судовому порядку.
За змістом ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим є Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, який був чинним на момент розірвання договору та є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання правових, економічних та організаційних основ приватизації державного майна, передбачено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.
Разом із цим, 07.03.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018.
Відповідно до частин 10, 11 ст. 26 вказаного Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність. Порядок повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Фондом державного майна України.
Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 1331 від 18.10.2018 затверджено «Порядок повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 1338/32790 від 27.11.2018. (далі - Порядок № 1331).
Відповідно до п. 1 Розділу І Порядку № 1331, цей Порядок регулює відносини, пов'язані з поверненням у державну (комунальну) власність об'єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за згодою сторін, за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору або визнанням його судом недійсним.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 1331 передбачено, об'єкт приватизації повертається до сфери управління органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до дати відчуження його в результаті повторного продажу.
Згідно п. 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 1331, повернення у державну (комунальну) власність об'єкта приватизації у добровільному порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за згодою сторін. На підставі взаємної домовленості щодо повернення у державну (комунальну) власність об'єкта приватизації у добровільному порядку шляхом розірвання договору купівлі-продажу орган приватизації протягом 5 робочих днів з дня розірвання договору купівлі-продажу утворює спільну комісію з інвентаризації об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність (далі - інвентаризаційна комісія), до складу якої входять представники органу приватизації та представники власника.
Пунктом 5 Розділу IІ Порядку № 1331 передбачено, що приймання об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, здійснюється органом приватизації протягом 30 календарних днів після затвердження результатів інвентаризації. Передача оформлюється актом приймання-передачі об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність, за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.
Як було встановлено судом раніше, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, на виконання Порядку № 1331 від 18.10.2018, у зв'язку із розірванням договору та з метою здійснення заходів щодо проведення інвентаризації та повернення у державну власність (приймання-повернення) об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22», було скеровано на адресу відповідача лист № 50-09-3187 від 22.07.2019 щодо проведення інвентаризації об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Листом позивач просив відповідача забезпечити його участь, або уповноваженого ним представника, у проведенні інвентаризації та поверненні у державну власність (приймання-передачі) об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22». Вказаний лист було вручено відповідачу за довіреністю 24.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0303914272478 (копія листа та поштового повідомлення наявні в матеріалах справи).
Проте, відповідач у добровільному порядку, шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта приватизації, об'єкт незавершеного будівництва «База КБУ-22» не передав. Протилежного суду не доведено.
Посилання відповідача та третьої особи на існування укладеного між ними договору про сумісну інвестиційну діяльність № 26/3 від 26.07.2010 як на підставу неможливості виконати вимоги позивача щодо передачі об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі, господарський суд відхиляє, оскільки вказані доводи, як і наданий на їх підтвердження договір, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки останні за своїм змістом а ні спростовують, а ні підтверджують в установленому порядку неможливість (ускладнення) виконання обов'язку в частині повернення відповідного майна. Тоді як повернення приватизованого об'єкту, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, прямо передбачено спеціальним законом - Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Господарський суд зазначає, що наведені відповідачем доводи спрямовані на встановлення судом обсягу прав та обов'язків сторін за договором про сумісну інвестиційну діяльність від 26.07.2010 № 26/3.
Водночас, встановлення судом обсягу прав та обов'язків сторін за договором про сумісну інвестиційну діяльність від 26.07.2010 № 26/3 не є предметом розгляду в справі № 911/3031/19.
Згідно пп. 1, 2 розділу IV Порядку № 1331, повернення у державну (комунальну) власність об'єкта приватизації у примусовому порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу або визнанням його судом недійсним. За неможливості проведення інвентаризації об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за рішенням суду або визнання його судом недійсним, через відмову власника направити своїх представників до складу інвентаризаційної комісії, допустити членів інвентаризаційної комісії до об'єкта приватизації та надати достовірну і повну інформацію про об'єкт повернення інвентаризація здійснюється за даними останньої інвентаризації з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскільки після розірвання договору купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва «База КБУ-22» № 4-НБ-ЗД від 08.01.2003, відповідач у добровільному порядку не повернув у державну власність об'єкт приватизації, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути спірне майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2020 було зупинено провадження у справі № 911/3031/19 до вирішення справи № 910/9732/20 по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/9732/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській, Чернігівській областях про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірок незаконними, відповідно до якого просив суд: визнати незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області щодо здійснення перевірок від 23.01.2014 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД; визнати незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області щодо здійснення перевірок від 25.11.2016 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД; визнати поточні перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 23.01.2014 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД протиправними; визнати поточні перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 25.11.2016 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД протиправними; визнати незаконними та скасувати акти поточних перевірок Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 23.01.2014 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД; визнати незаконними та скасувати акти поточних перевірок Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 25.11.2016 до договорів купівлі-продажу державного майна № 2-НБ-ЗД; № 3-НБ-ЗД; № 4-НБ-ЗД; № 5-НБ-ЗД.
Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 28.10.2021 у справі № 910/9732/20, з чим погодився Північний апеляційний господарський суд постанові від 23.02.2022, зазначив, що позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з вимогами про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірок незаконними, позивач фактично просить установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому, та надати їм відповідну правову оцінку. Суд звертає увагу позивача, що Закон не передбачає такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів як визнання протиправними дій суб'єкта цивільних правовідносин, адже задоволення цієї вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів, зокрема у інших судових процесах. Тому, встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин.
Водночас Північний апеляційний господарський суд у постанові від 23.02.2022 у справі № 910/9732/20 відхилив доводи позивача ( ОСОБА_1 ) про те, що оскільки акти поточних перевірок стали підставою для розірвання спірних договорів купівлі-продажу, укладених сторонами, внаслідок чого позивач був позбавлений права власності, а тому, на думку апелянта, вказані акти можуть бути оскаржені до суду в рамках даної справи, що призведе до поновлення порушених прав позивача, виходячи з наступного.
Також Північний апеляційний господарський суд у свої постанові від 23.02.2022 у справі № 910/9732/20 зазначив, що вимоги позивача про визнання незаконними та скасування актів перевірки, у даному випадку, не можуть бути предметом позову, оскільки є обставинами, які виступають доказами у справі. Ці обставини не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки є доводами, які підлягають дослідженню і оцінці при вирішенні спору про право.
Фактично, як вірно зазначено місцевим господарським судом, сформовані позивачем вимоги є засобом доказування для розгляду спору про право.
Більше того, спірні акти були доказами у справах про розірвання договорів купівлі-продажу, які були оцінені судами в сукупності з іншими доказами. Водночас ОСОБА_1 при розгляді спорів у справах про розірвання договорів не спростовано, що спірні акти містять неправдиві відомості, або є неналежними доказами.
Як встановлено судом вище, акти були доказами у справах про розірвання договорів купівлі-продажу, які були оцінені судами в сукупності з іншими доказами. Акти поточних перевірок були одними з належних та допустимих доказів, покладених в основу при прийнятті рішень у справах № № 910/22693/17; 910/5716/17; 910/5719/17; 910/5717/17. Як вбачається зі змісту рішень, прийнятих у наведених вище справах, суди дійшли висновку про те, що відповідач не завершив будівництво спірного об'єкта нерухомості у визначені договором строки, а також не підготував та не здійснив відповідні дії щодо переоформлення права на добудову об'єкта, зокрема, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни. Вказане підтверджувалося, зокрема, актами поточних перевірок. Водночас, як вбачається зі змісту рішень, судами встановлено, що ОСОБА_1 до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва. Також відповідачем не надано доказів у підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений договором строк. Відтак, доводи апелянта про те, що внаслідок здійснення відповідачем дій щодо проведення перевірок, між сторонами було розірвано ряд договорів, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки підставою для розірвання договорів купівлі-продажу було не здійснення відповідачем перевірок, за результатами яких складено спірні акти, а не виконання позивачем умов вказаних договорів, що встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили.
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд погоджується з доводами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях, що відповідач ухиляється від вчинення будь-яких дій по поверненню об'єкта незавершеного будівництва до державної власності, своїми діями перешкоджає проведенню повторного продажу об'єкта незавершеного будівництва - «База КБУ-22», чим порушує інтереси держави, що призводить до неможливості проведення подальшої приватизації даного об'єкта та до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти, положення п. 7.3 договору купівлі-продажу № 4-НБ-3Д від 08.01.2003 та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач та третя особа в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надали, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати громадянина України ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути об'єкт незавершеного будівництва - База КБУ-22, що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (місцезнаходження: проспект Голосіївський, буд. 50, м. Київ, 03039; код ЄДРПОУ 43173325).
3. Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (місцезнаходження: проспект Голосіївський, буд. 50, м. Київ, 03039; код ЄДРПОУ 43173325) 1 921,00 грн судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко