вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1807/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 38863790
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи"
09351, Київська область, Володарський район, село Рачки, вулиця Квітнева, будинок 53, код ЄДРПОУ 39638184
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Тітов І.С., посвідчення адвоката України №000156 від 12.07.2018, довіреність №236/22 від 14.10.2022;
відповідача: не з'явився,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №156722 від 26.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" про стягнення заборгованості.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частин 2 та 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 позовну заяву (вх. №156722 від 26.09.2022) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. №14519/22 від 18.10.2022), відповідно до якого позивач усунув недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2022 позовну заяву (вх. №156722 від 26.09.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1807/22 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання суду на 20.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2022 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023.
У судове засідання 17.01.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/1807/22 та призначено справу до розгляду по суті на 14.02.2023.
У судове засідання 14.02.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений засобами електронного зв'язку, поштовим відправленням ухвала суду не надсилалась через відсутність фінансування.
При цьому, судом враховано, що відповідач повідомлений засобами поштового зв'язку про розгляд позову до нього в господарському суді, відтак, судом взято до уваги, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", використовується судом як джерело права, зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та справа "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
У судовому засіданні 14.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38863790) (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФАНЖИ» (далі - cпоживач/відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020.
У розділі 3 договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 сторони визначили ціну постачання природного газу за договором, а конкретно пунктом 3.2. вартість одного кубічного метру природного газу.
Пунктом 9.1. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 визначається, що сторони дійшли згоди про набуття цим договором чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності), договір діє в частині постачання природного газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «РГК ТРЕЙДІНГ» в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно з пунктом 9.2. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена, а сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.
У додатку №1 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 визначено планові обсяги постачання природного газу по місяцях.
У зв'язку зі зміною назви постачальника, 03.03.2020 укладено додаткову угоду до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, якою замінено назву постачальника на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» та відповідні реквізити сторони.
02.10.2022 укладено додаткову угоду №8 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, якою замінено назву постачальника на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» та відповідні реквізити сторони.
Відповідно до пункту 3.3. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди від 27.04.2020, 25.05.2020, 23.06.2020, 20.08.2020, 23.09.2020, 23.10.2020, 26.11.2020, 30.12.2020, 29.01.2021, 26.02.2021, 26.03.2021, 29.04.2021, 28.05.2021 та 30.06.2021, якими узгоджувались зміни ціни за один кубічний метр природного газу.
Окрім цього, в додатковій угоді від 25.05.2020 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, сторони виклали пункт 4.2. в новій редакції та встановили, що оплата за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем у розмірі 100% до десятого числа місяця, наступного за звітним.
Також, 18.12.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №11 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, в якій, зокрема, сторони погодили планові обсяги постачання газу в 2021 році.
2. Аргументи позивача
Позивач відзначає, що з березня 2020 року по липень 2021 року ним переданий, а відповідачем прийнятий природний газ всього на суму 1162122,87 грн., з ПДВ, що підтверджується підписаними без зауважень з обох сторін актами приймання-передачі природного газу.
Також позивач зауважує, що відповідач здійснив оплати за фактично поставлений у період з березня 2020 року по липень 2021 року природний газ, всього на суму 880689,45 грн., що підтверджується долученою ним до позовної заяви довідкою Акціонерного банку «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» №02-01/01/1717 від 06.09.2022.
Отже, позивач зазначає, що основний борг відповідача перед ним за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41AP167-446-20 від 26.02.2020 складає 281433,42 грн.
Окрім цього, позивачем нараховані на суму основного боргу 3% річних у розмірі 11422,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 65339,01 грн.
Також відповідно до пункту 6.2.1. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, позивачем нарахована пеня у розмірі 30822,50 грн.
Згідно з пунктами 6.2.2. та 6.2.3. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, позивачем нарахований штраф за недотримання дисципліни споживання газу, а саме: перевищення підтвердженого обсягу газу та недобір підтвердженого обсягу газу - у розмірі 144723,25 грн.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвали суду у справі направлялись відповідачу на електронну пошту, за адресою: fungi-medoc@ukr.net. Ухвала суду від 20.12.2022 направлена йому рекомендованим листом 22.12.2022. Відповідач отримав лист з ухвалою особисто 28.12.2022, що підтверджується даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
Судом враховано, що відповідач повідомлений засобами поштового зв'язку про розгляд позову до нього в господарському суді на його належну адресу місцезнаходження, відтак, судом взято до уваги, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", використовується судом як джерело права, зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та справа "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
4. Норми права, що підлягають застосуванню
У частині 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» зазначається, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
У частині 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» зазначається, що у разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
У підпункті 11 пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 визначено, що договір постачання природного газу повинен містити таку умову, що є істотною та обов'язковою для цього виду договору: відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін).
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 230 Господарського кодексу України суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
У частині 4 статті 231 Господарського кодексу України визначається, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо відсутності заяв по суті справи від відповідача.
Суд зазначає, що позивач відповідно до норм статті 172 Господарського процесуального кодексу України надіслав копію позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.
Ухвала суду від 20.12.2022 направлена відповідачу рекомендованим листом 22.12.2022 та вручена особисто 28.12.2022. У той же час, ухвали у справі направлялись відповідачу електронною поштою на адресу: fungi-medoc@ukr.net.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначається, що "належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа".
Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Таким чином, відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
5.2. Щодо наявності заборгованості та її розміру.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначається, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Позивачем долучені до матеріалів справи підписані відповідачем акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, за період з березня 2020 року по липень 2021 року, всього на суму 1162122,87 грн., що підтверджують факт прийняття природного газу відповідачем.
Відповідно до довідки Акціонерного банку «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» №02-01/01/1717 від 06.09.2022 від відповідача на рахунок позивача в рахунок оплати за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 надійшло 880689,45 грн.
Відповідачем не надано заперечень щодо відомостей, які зазначені у вищезазначених доказах.
Суд вважає достатніми надані позивачем докази для встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 281433,42 грн.
5.3. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних.
У пункті 4.4. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 визначено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Пунктом 4.7. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 визначено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості, постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача, відповідно до черговості її виникнення.
Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що здійснений з урахуванням вищезазначених пунктів договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).
Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18.
Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 65339,01 грн. Також судом здійснений власний розрахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленими позивачем та становить 11422,67 грн.
5.4. Щодо нарахованої позивачем пені.
За пунктом 6.2.1. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 позивач та відповідач узгодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, відповідно до пункту 9.8. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, позивач та відповідач домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 роки.
Позивачем долучений до позовної заяви розрахунок пені, що зроблений з урахуванням пунктів 4.4., 4.7., 6.2.1. та 9.8. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020.
Суд здійснив власний розрахунок пені, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 30822,50 грн.
5.5. Щодо нарахованого позивачем штрафу за недотримання дисципліни споживання газу.
Пунктом 1.3. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 передбачено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 2.4. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмір +/-10% від підтвердженого обсягу природного газу.
Водночас, пунктом 5.5.1. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 закріплено, що споживач зобов'язується дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також Правилами постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.
Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 6.2.2. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vn) x Ц х K, де: Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором; Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).
Пунктом 6.2.3. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
Таким чином, штраф, передбачений пунктами 6.2.2., 6.2.3. договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020, є таким видом штрафної санкції, що відповідає положенням чинного законодавства.
Також суд зазначає, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що погоджена позивачем та відповідачем у договорі постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-446-20 від 25.02.2020 відповідальність споживача за зменшення та за перевищення споживання газу від договірного обсягу, замовленого споживачем, викладена в пунктах 6.2.2. та 6.2.3. є однозначною та не потребує додаткового тлумачення.
Загальна сума штрафу за зменшення та за перевищення споживання газу від договірного обсягу, розрахована позивачем становить 144723,25 грн. Розрахунок штрафу судом перевірений та встановлено, що він здійснений позивачем правильно.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі.
Позивачем у позовній заяві, у тому числі, заявлені до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У позовній заяві позивачем визначено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. Також позивачем долучений договір про надання правової допомоги від 02.03.2020 №1/42, який має загальний характер. Окрім цього, позивачем надана додаткова угода №7 від 15.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 №1/42, в якій визначено надання правової допомоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи". У пункті 3 даної додаткової угоди визначається, що вартість послуг становить 2000,00 грн. за годину, а загальна вартість розраховується на підставі погодинної ставки та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається в актах приймання-передачі наданих послуг.
Оскільки розрахунок розміру вартості правничої допомоги у позовній заяві є орієнтовним, а позивач не надав на розгляд суду акти приймання-передачі послуг відповідно до пунктів 3 та 4 додаткової угоди №7 від 15.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 №1/42, то суд не може визначити остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а й, відповідно, не може розглядати питання про включення їх до судовових витрат у справі та розподілу між сторонами.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №156722 від 26.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Фанжи" (09351, Київська область, Володарський район, село Рачки, вулиця Квітнева, будинок 53, код ЄДРПОУ 39638184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, код ЄДРПОУ 38863790) заборгованість за договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АР167-446-20 від 26.02.2020, що складається з: суми основного боргу у розмірі 281433,42 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять три гривні сорок дві копійки), пені у розмірі 30822,50 грн. (тридцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні п'ятдесят копійок), 3% річних у розмірі 11422,67 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні шістдесят сім копійок), інфляційних втрат у розмірі 65339,01 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста тридцять дев'ять гривень одна копійка), штрафу у розмірі 144723,25 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот двадцять три гривні двадцять п'ять копійок) та судовий збір у розмірі 8006,11 грн. (вісім тисяч шість гривень одинадцять копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 01.05.2023.
Суддя С.О. Саванчук