ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/12123/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауєр", м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно", м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", м. Київ
про визнання недостовірною інформації, зобов'язання вчинити дії та стягнення 200 000,00 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Томчишин А.І. (адвокат за ордером серії КВ№410696 від 16.03.2020 року);
від відповідача 1: Здоровець С.В. (адвокат за ордером серії СВ№31017290 від 04.08.2021 року);
від відповідача 2: Здоровець С.В. (адвокат за ордером серії СВ№31017291 від 04.08.2021 року).
27.07.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауєр" (позивач) подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про:
1) визнання недостовірною інформації, та такою, що порушує ділову репутацію позивача, поширену Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю " 1+1 Інтернет" (відповідач-2), у вигляді відео- сюжету телеканалу " 2+2", в програмі "Гроші", випуск НОМЕР_1, що розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- 26:20 хв. ВЕДУЧИЙ: "і цим токсичним газом усіх нас труїть БРСМ".
- 26:23 хв. ВЕДУЧИЙ: "ось протокол дослідження зразка номер 3, цей зразок ми взяли саме на БРСМ. Висновок експертів суворий, газ БРСМ стандарту не відповідає";
2) зобов'язання відповідача-1спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення, в ефірі телеканалу " 2+2", в програмі "Гроші" у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв., протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Повідомлення про спростування: На телеканалі 2+2, в програмі "Гроші" випуск 43, 15 сезон, була поширена недостовірна інформація, про мережу АЗС "БРСМ-НАФТА", зокрема, що газ БРСМ не відповідає стандарту та є токсичним. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням";
3) зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення, в мережі Інтернет, на сайті lplusl.video протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Повідомлення про спростування: На телеканалі 2+2, в програмі "Гроші" випуск 43, 15 сезон, була поширена недостовірна інформація, про мережу АЗС "БРСМ-НАФТА", зокрема, що газ БРСМ не відповідає стандарту та є токсичним. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням."
4) зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок видалити визнану недостовірну інформацію у відео-сюжеті, програми "Гроші", випуск 43, 15 сезон, що розміщений на сайті lplusl.video. за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
5) стягнення солідарно із відповідачів на користь позивача 200 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/12123/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2021 року.
05.10.2021 року позивачем подано до суду заяви про зменшення витрат на послуги адвоката відповідачів.
10.08.2021 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що власником торговельного знаку «БРСМ-Нафта» є ОСОБА_1 , а доказів того, що на момент творення сюжету позивач був власником знаку до матеріалів справи не надано. Також, відбирання проб було за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 13 за місцем знаходження АЗС ТОВ «Інтергеоком». З приводу фрази «і цим токсичним газом усіх нас «труїть» БРСМ», відповідач-2 зазначив, що вона є оціночним судженням зробленим за результатами отримання результатів дослідження газу. Окрім того, відповідачем-2 вказано, що позивачем не надано доказів того, що оспорювана інформація вплинула на ділову репутацію позивача, а наданий позивачем сертифікат відповідності діє після дати відібрання журналістами зразків пального.
10.08.2021 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який по змісту тотожний відзиву, поданому до суд 10.08.2021 року відповідачем-2.
05.10.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій вказано, що під час відбирання проб складено акт, в якому була відсутня дата складання і проставлена вона пізніше. Позивач схиляється до того, що датою відібрання проб був лютий 2021 року, а не грудень 2020 року. Крім того, з протоколу відібрання не вбачається, що проби були відібрані саме на АЗС «БРСМ-Нафта» чи ТОВ «Євро Смарт Пауер». Також оціночне судження щодо того, що «газ БРСМ «труїть»» нічим не доведене, що свідчить про поширення негативної інформації, що не відповідає дійсності про мережу. При цьому, як зазначив позивач, порушення процедури відібрання проб тягнуть за собою наслідки недійсності лабораторних досліджень.
05.10.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка по змісту тотожна відповіді на відзив відповідача-2, поданій до суд 05.10.2021 року.
12.10.2021 року в справі оголошено перерву до 30.11.2021 року.
29.10.2021 року від адвоката відповідачів до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що є недоведеною обставина того, що оспорюваний сюжет виходив на телеканалі 2+2, оскільки копія ефіру не збереглась. Відповідачами зазначено, що оскаржувана інформація стосується іншої особи ТОВ «Інтергеоком», а не позивача.
29.10.2021 року представником відповідачем додано до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що відбирав пробу газу на АЗС, що належить ТОВ «Інтергеоком» та заявив, що готовий відповідально зазначити, що жодних маніпуляцій чи фальсифікацій результати лабораторного дослідження не містять.
12.11.2021 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що в підтвердження обставин того, що сюжет виходив на каналі 2+2 в справі міститься посилання, за яким розміщена програма «Гроші», НОМЕР_1, «за 8 лютого 20231 року». Також позивач заперечував проти того, що АЗС за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 13 належить ТОВ «Інтергеоком», оскільки власником є ТОВ «Будівельний альянс», а реалізацію пального за цією адресою здійснює саме позивач.
В засіданні 30.11.2021 року в справі оголошено перерву до 08.02.2022 року.
В засіданні 08.02.2022 року в справі оголошено перерву до 22.03.2022 року.
Однак, засідання 22.03.2022 року не відбулось у зв'язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 підготовче засідання призначено на 19.07.2022.
19.07.2022 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу.
В підготовчому засіданні 19.07.2022 судом було оголошено перерву до 30.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 30.08.2022 не відбудеться у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 27.09.2022.
11.08.2022 до суду від представника відповідачів надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
08.09.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (копії висновків експертиз).
27.09.2022 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
В підготовчому засіданні 27.09.2022 судом було оголошено перерву до 15.11.2022.
27.10.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів, в яких зазначено власників всіх торгових знаків «БРСМ-Нафта».
10.11.2022 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів (заява свідка).
15.11.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заяви свідка, в яких зазначено, що твердження свідка «жодних маніпуляцій чи фальсифікацій результати лабораторного дослідження газу не містять» не можуть бути прийняті до відома, оскільки свідок не є експертом.
Ухвалою від 15.11.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2023 року.
В засіданні 07.02.2023 року в справі оголошено перерву до 18.04.2023 року.
24.03.2023 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні 18.04.2023 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
08.02.2021 року в ефірі телеканалу « 2+2», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Гравіс-Кіно, вийшов сюжет програми «Гроші» (43 випуск, 15 сезон) в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" (8 сезон, 140 випуск).
Вказаний відео сюжет розміщено на веб-сайті, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", а саме, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1.
У даному відео сюжеті зазначено, що: « 26:20 хв. ВЕДУЧИЙ: "і цим токсичним газом усіх нас труїть БРСМ"»; «26:23 хв. ВЕДУЧИЙ: "ось протокол дослідження зразка номер 3, цей зразок ми взяли саме на БРСМ. Висновок експертів суворий, газ БРСМ стандарту не відповідає"».
У позовній заяві позивач вказує на те, що, по суті, відповідачем була поширена інформація, що не відповідає дійсності, є негативною та недостовірною, оскільки позивача фактично звинувачено у вчиненні злочину за статею 204 ККУ. Відібрані проби газу, а саме провідбірники, не місять номеру пломби, назви газу, назви підприємства, ємності та висоти наливання, дати та часу відібрання, посади та прізвища особи, яка відбирала проби. Окрім того, відсутні будь-які докази, що саме зразок відібраного на АЗС «БРСМ-Нафта» газу передавався в будь-яку лабораторію для проведення дослідження.
Недостовірною інформацією в даній справі позивач зазначає обставину того, що газ БРСМ є токсичним, отруйним тане відповідає стандартам.
Позивачами долучено до матеріалів справи копію Висновку експерта.
Так, у висновку №897/08/2022 від 11.08.2022, складеного за результатами семантико-текстуального дослідження, зазначено, що: у тексті відеосюжету, розміщеного у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 (за додатком до Висновку №896/08/2022 експертизи цифрових відеозаписів, оприлюднених у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет від 04.08.2022 р.) наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру щодо мережі АЗС «БРСМ-Нафта» та за механізмом змістовно-асоціативного зв'язку і щодо ТОВ «Євро Смарт Пауер»; висловлювання негативного характеру, наявні у тексті відеосюжету, є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.
Також позивачем долучено до матеріалів справи:
- Сертифікат відповідності UA1.CIC.0000028-20 з терміном дії з 24.03.2020 року по 23.03.2021 року про те, що газ вуглеводневий скраплений Plus для двигунів внутрішнього згоряння (модель: сертифікація продукції без обстеження виробництва) відповідає вимогами ТУ У 19.2-32054607-008:2016 «Гази вуглеводневі скраплені Plus для двигунів внутрішнього згоряння. Технічні умови;
- Паспорт якості №35/11-20 від 12.11.2020 року;
- Протокол випробувань №2048/20КР від 12.11.2020 року.
Враховуючи викладені обставини, позивачі просять суд:
1) визнати недостовірною інформації, та такою, що порушує ділову репутацію позивача, поширену Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю " 1+1 Інтернет" (відповідач-2), у вигляді відео- сюжету телеканалу " 2+2", в програмі "Гроші", випуск НОМЕР_1, що розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- 26:20 хв. ВЕДУЧИЙ: "і цим токсичним газом усіх нас труїть БРСМ".
- 26:23 хв. ВЕДУЧИЙ: "ось протокол дослідження зразка номер 3, цей зразок ми взяли саме на БРСМ. Висновок експертів суворий, газ БРСМ стандарту не відповідає";
2) зобов'язати відповідача-1спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення, в ефірі телеканалу " 2+2", в програмі "Гроші" у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв., протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Повідомлення про спростування: На телеканалі 2+2, в програмі "Гроші" випуск 43, 15 сезон, була поширена недостовірна інформація, про мережу АЗС "БРСМ-НАФТА", зокрема, що газ БРСМ не відповідає стандарту та є токсичним. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням";
3) зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення, в мережі Інтернет, на сайті lplusl.video протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Повідомлення про спростування: На телеканалі 2+2, в програмі "Гроші" випуск 43, 15 сезон, була поширена недостовірна інформація, про мережу АЗС "БРСМ-НАФТА", зокрема, що газ БРСМ не відповідає стандарту та є токсичним. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження, та спростовується даним повідомленням."
4) зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок видалити визнану недостовірну інформацію у відео-сюжеті, програми "Гроші", випуск 43, 15 сезон, що розміщений на сайті lplusl.video. за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.
5) стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача 200 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абз. 1 частини 4). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частина 6).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі 910/5117/17.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Як встановлено судом, у спірному відеосюжеті зазначено, що:
1) « 26:20 хв. ВЕДУЧИЙ: "і цим токсичним газом усіх нас труїть БРСМ"»;
2) « 26:23 хв. ВЕДУЧИЙ: "ось протокол дослідження зразка номер 3, цей зразок ми взяли саме на БРСМ. Висновок експертів суворий, газ БРСМ стандарту не відповідає"».
У позовній заяві позивач вказують на те, що, по суті, відповідачем була поширена інформація, що не відповідає дійсності, є негативною та недостовірною.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні сертифікат відповідності UA1.CIC.0000028-20, паспорт якості №35/11-20 від 12.11.2020 року та протокол випробувань №2048/20КР від 12.11.2020 року на газ, що перебував на АЗС.
При цьому, матеріали справи не містять відповідного Договору оренди нерухомого майна: АЗК з місцем розташування: м. Київ, вул. Лугова, 13-Б (відібрання зразків за цією адресою зазначено у відеосюжеті), укладеного з ТОВ «Будівельний альянс», оскільки саме вказане товариство, згідно наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об'єкту нежитлової нерухомості АЗК за адресою: м. Київ, вул. Лугова 13.
При цьому, згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданого позивачем, орендарем нежитлової нерухомості АЗК за адресою: м. Київ, вул. Лугова 13-Б є ТОВ «Оріон Інвест», а не позивач, що в свою чергу спростовує твердження позивача, викладені в позовній заяві, що оспорюваний відеосюжет стосується АЗС позивача, саме станом на дату його виходу в ефір.
При цьому, докази того, що позивачем укладено з ОСОБА_1 Ліцензійний договір №07/11/19-1Л від 07.11.2019 року про надання останнім дозволу позивачу на використання знаку для товарі і послуг «БРСМ НАФТА», не спростовує зазначених вище обставин.
Окрім того, відповідно до Витягу з реєстрації платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, наданого позивачем до матеріалів справи, датою реєстрації об'єкта оподаткування за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 13-Б , з реалізації пального за ТОВ «Євро Смарт Пауер» є 26.03.2021 року, тобто вже після опублікування відеосюжету.
Таким чином, позивачем, в підтвердження викладених ним обставин, не надано до матеріалів справи доказів того, що станом на дату виходу відеосюжету, на АЗС, за вказаною вище адресою, реалізацію пального здійснював саме позивач.
Отже, неможливо однозначно стверджувати, що інформація, яка була поширена відповідачем у спірному відеосюжеті стосується саме позивача у даній справі.
За таких обставин, суд вважає недоведеними твердження позивача, в цій частині позову.
Враховуючи викладені обставини та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме, що поширена відповідачем інформація стосувалась саме конкретно позивача станом на дату виходу сюжету (08.02.2021 року)
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Стосовно інших доводів учасників справи в частині визнання договору недійсним, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням зазначених положень ГПК України, суд прийшов до висновку про відсутність обумовлених законом підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Щодо вимог відповідачів про покладення на позивача понесених ними витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі по 60 000,00 грн на кожного з відповідачів, Суд відзначає наступне.
Згідно з п. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2019 року між адвокатом Здоровець С.В. (виконавець) та ТОВ « 1+1 Інтернет» (замовник) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику за його замовленнями юридичні послуги (правову допомогу), а замовник зобов'язується прийняти, оплатити ці послуги, а також виконати інші дії у встановленому Договором порядку.
Окрім того, 05.08.2019 року між адвокатом Здоровець С.В. (виконавець) та ТОВ «Гравіс-Кіно» (замовник) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику за його замовленнями юридичні послуги (правову допомогу), а замовник зобов'язується прийняти, оплатити ці послуги, а також виконати інші дії у встановленому Договором порядку.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачами було подано до суду Додатки до вказаних договорів, відповідно до умов яких строк оплати замовником гонорару становить 5 робочих днів з моменту складення сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами після набрання по справі рішенням суду законної сили.
Отже, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн на кожного з відповідачів.
Судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауєр" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауєр" (ідентифікаційний код 42547705, адреса: 02160, місто Київ, просп. Соборності, буд. 15, каб. 219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно" (ідентифікаційний код 36257228, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауєр" (ідентифікаційний код 42547705, адреса: 02160, місто Київ, просп. Соборності, буд. 15, каб. 219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ідентифікаційний код 37726069, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 28.04.2023 року.
Суддя С. МОРОЗОВ