ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 909/416/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Комплект", м. Київ
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ
2. Державної казначейської служби, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Київська область, м. Бровари
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути гарантійний внесок в розмірі 2 595 374,18 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача-1: Ткач Р.М. (в порядку самопредставництва);
від відповідача-2: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
06.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Комплект" (позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Кобиловоцького МПД та зберігання спирту ДП "Укрспирт" від 21.01.2021 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (відповідач-1) та зобов'язання оператора електронного майданчика ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" повернути позивачу гарантійний внесок в розмірі 2 595 374,18 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №909/416/21.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2021 року справу №909/416/21 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 року матеріали справи №909/416/21 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою від 18.10.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Комплект" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.11.2021 року.
16.11.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справі №909/416/21 у режимі відеоконференції у Господарському суді Івано-Франківської області.
16.11.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що укладений між сторонами договір є підставою для сплати покупцем коштів за придбаний об'єкт приватизації, однак позивачем не виконано умови договору щодо оплати за об'єкт суми в розмірі 95 504 747,02 грн, отже у позивача не виникло право реєстрації права власності на цей об'єкт. Окрім того, як зазначив відповідач, нормами чинного законодавства не передбачено підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу з посиланням на настання в майбутньому перешкод щодо реєстрації права власності на придбане майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про розгляд справи в режимі відеоконференції в справі №909/416/21 у Господарському суді Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 було відкладено підготовче засідання до 25.01.2022 о 10:45 год.
Ухвалою від 13.12.2021 року виправлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №909/416/21 допущену технічну описку та зазначено вірну дату судового засідання - 25.01.22 о 10:45 год.
Підготовче засідання у справі №909/416/21, призначене на 25.01.2022 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному у період з 24.01.2022 по 28.01.2022, у зв'язку з чим, ухвалою від 31.01.2022 року підготовче засідання призначено на 01.03.2022 року.
Однак, засідання 01.03.2022 року не відбулось у зв'язку з введенням на території України воєнного стану.
23.03.2022 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 судове засідання у справі призначено на 05.07.2022.
20.06.2022 та 30.06.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 задоволено клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 05.07.2022 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі та оголошено перерву до 09.08.2022.
03.08.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 09.08.2022 судом було оголошено перерву до 04.10.2022.
15.08.2022 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено наступні вимоги:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Кобиловоцького МПД та зберігання спирту ДП "Укрспирт" від 21.01.2021 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях;
- зобов'язати Державну казначейську службу України повернути на користь позивача гарантійний внесок в розмірі 2 595 374,18 грн.
23.09.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про участь у справі №909/416/21 в режимі відео конференції, проведення якого доручити Господарському суду Тернопільської області.
28.09.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 04.10.2022 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 15.11.2022.
14.10.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.10.2022 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якому зазначено аналогічну позицію, викладену у відзиві, поданому до суду 16.11.2021 року. Окрім того, зазначено, що Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу повернення гарантійного внеску переможцю електронного аукціону, з яким укладено договір купівлі-продажу, не передбачено, оскільки сплачений гарантійний внесок є засобом платежу, який виконує забезпечувальну функцію і залишається у держави, у випадку невиконання переможцем аукціону своїх зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 задоволено клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 15.11.2022 судом було оголошено перерву до 17.01.2023.
30.11.2022 до суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 задоволено клопотання представника Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.12.2022 до суду від позивача надійшли пояснення та доповнення до позовної заяви, в яких зазначено, що оператор електронного майданчика грошові кошти перерахував на рахунок ДКС України.
Ухвалою від 17.01.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2023 року.
Судове засідання 14.03.2023 року не відбулось у зв'язку з отриманням повідомленням «повітряна тривога» в місті Києві.
Ухвалою від 14.03.2022 року розгляд справи було призначено на 18.04.2023 року.
В судовому засіданні 18.04.2023 року в справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
21.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі по тексту позивач, Продавець) та ТОВ "Регіон Комплект" (далі по тексту відповідач, Покупець), укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Кобиловолоцького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", яке розташовано за адресами: Тернопільська обл., Теребовлянський р-н., с. Кобиловолоки, вул. Центральна, буд. 1; буд. 1а; буд. 45г; Тернопільська обл., Теребовлянський р- н., с. Деренівка, вул. Промислова, буд. 3; буд. 3а (надалі Договір).
Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 102.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації - окреме майно Кобиловолоцького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» зазначене у пункті 1.1. Договору, яке розташовано за адресами: Тернопільська обл., Теребовлянський р-н., с. Кобиловолоки, вул. Центральна, буд. 1; буд. 1а; буд. 45г; Тернопільська обл., Теребовлянський р-н., с. Деренівка, вул. Промислова, буд. 3; буд. 3а (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови.
Перелік рухомого та нерухомого майна (об'єкта приватизації), яке Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови, наведено у п. 1.1 Договору.
В пункті 1.3 Договору перелічено документи та відомості, які підтверджують право власності Держави Україна в особі Міністерства аграрної політики України, правонаступником якого являється Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на нерухоме майно, яке є предметом цього договору.
Розділом 2 Договору визначено ціну та порядок розрахунків, а саме:
- ціна продажу Об'єкта приватизації, встановлена на підставі протоколу про результати електронного аукціону №UА-Р8-2020-12-02-000054-2 від 23.12.2020, становить 81 750 101,00 грн без урахування ПДВ; сума ПДВ: 16 350 020,20 грн; ціна продажу Об'єкта приватизації: 98 100 121,20 грн з урахуванням ПДВ (пункт 2.1. Договору).
- покупець зобов'язаний сплатити за придбаний Об'єкт приватизації 98 100 121,20 грн з урахуванням ПДВ, у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору та його нотаріального посвідчення, в порядку, встановленому пунктом 2.2 Договору (до 19.02.2021).
Пунктом 2.3 Договору визначено порядок розрахунку за Об'єкт приватизації:
- гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений Покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн" в сумі 2 595 374,18 грн, що становить 10 відсотків стартової ціни Об'єкта приватизації, зараховується Покупцеві в рахунок ціни продажу Об'єкта приватизації під час розрахунку за придбаний об'єкт після його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок Продавця № UА488201720355219001001142097, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, код ЄДРПОУ 42891875 (до 03.02.2021).
- грошові кошти Покупця в розмірі 95 504 747,02 грн з урахуванням ПДВ за придбаний Об'єкт приватизації сплачуються Покупцем шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця № UА 698201720355549001001142097, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, код ЄДРПОУ 42891875, протягом 30-ти календарних днів з дня підписання цього Договору (до 19.02.2021).
Договір є підставою для сплати Покупцем коштів за придбаний Об'єкт приватизації. Датою розрахунку за Об'єкт приватизації за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок Продавця (пункт 2.4 Договору).
Розділом 3 Договору передбачено, що право власності на Об'єкт приватизації переходить до Покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування).
Пунктом 4.1. Розділу 4 Договору передбачено, що передача Об'єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем у п'ятиденний строк після сплати Покупцем у повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування).
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Договору кожна Сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим Договором, не перешкоджати іншій Стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої Сторони виконання належним чином її обов'язків, передбачених умовами Договору. Сторона, яка порушила взяті відповідно до цього Договору зобов'язання, повинна усунути ці порушення.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору покупець зобов'язаний в строк та порядку, встановлені цим Договором, сплатити ціну продажу Об'єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування). Покупець зобов'язаний в установлений цим Договором строк прийняти Об'єкт приватизації за актом приймання - передачі.
П.п.8.1-8.2 Договору сторонами погоджено, що у разі повного або часткового невиконання умов цього Договору Покупець несе відповідальність, встановлену цим Договором та законодавством України. У разі несплати коштів за Об'єкт приватизації згідно з цим Договором протягом 30 (тридцяти) днів з дня укладення та нотаріального посвідчення Договору Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 5 (п'яти) відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів нараховується неустойка. Несплата коштів за Об'єкт приватизації згідно з цим Договором протягом 60 днів з дня його укладення є підставою для розірвання цього Договору.
Сторони домовились, що одностороння відмова від виконання Договору не допускається. Договір може бути розірваний або визнаний недійним на вимогу однієї із Сторін, в тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою Стороною зобов'язань, передбачених цим Договором, у визначені строки. У разі розірвання Договору Об'єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність. Виключними умовами для розірвання Договору Об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством є, зокрема: несплата Покупцем коштів за Об'єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання Договору відповідно до умов Договору (п. п. 11.2-11.4 Договору).
21.01.2021 зазначений правочин посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №102.
01.02.2021 на виконання умов укладеного Договору щодо сплати коштів за придбаний об'єкт приватизації Покупцем (відповідачем у справі) було перераховано на рахунок Продавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №UА698201720355549001001142097 гарантійний внесок на підставі протоколу за результатами електронного аукціону №UA-PS-2020-12-02-000054-2 від 23.12.2020 у розмірі 2 595 374,18 грн.
Вказане підтверджено Випискою Державної казначейської служби України, а саме те, що на виконання умов Договору щодо сплати коштів за придбаний об'єкт приватизації на рахунок Продавця 01.02.2021 ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" перерахований сплачений Покупцем гарантійний внесок в сумі 2 595 374,18 грн.
При цьому, грошові кошти в розмірі 95 504 747, 02 грн за придбаний Об'єкт приватизації Покупець, відповідно до умов укладеного між сторонами правочину, повинен був перерахувати на рахунок позивача до 19.02.2021 (включно).
Звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним Договору та повернення гарантійного внеску позивач зазначає, що згідно інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 09.02.2021 власник нерухомого майна - ДП "Укрспирт" рахується боржником та Городоцьким районним відділом державної виконавчої служби ЗМУ Міністерства юстиції (Львів) відкрито виконавче провадження у відношенні Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з примусового стягнення на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за судовим наказом Господарського суду Львівської області від 21.01.2021 №914/1783/20. Таким чином, за твердженнями позивача, йому, як добросовісному набувачу майна, неможливо оформити власність на об'єкт продажу та скористатись своїм законним правом, передбаченим Договором купівлі-продажу, а тому вчинений правочин завідомо спрямований на порушення майнових прав позивача.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, що майно, придбане позивачем, не обтяжене арештом та його оформленню права власності немає перешкод, при цьому, покупцем коштів за придбаний об'єкт приватизації в розмірі 95 504 747,02 грн перераховано не було, а тому у позивача не виникло право реєстрації права власності на цей об'єкт.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Так, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Так, підстави заявленого позову про визнання договору недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений представником в своїх особистих інтересах з перевищенням повноважень, всупереч волі та бажанням довірителя, на заздалегідь невигідних умовах.
Відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).
Так судом встановлено, що Господарським судом Тернопільської області в межах справи №921/349/21 рішенням від 24.12.2021 року констатовано обставину того, що позивач свого обов'язку, який випливає з умов Договору, в частині повної оплати вартості об'єкта приватизації не виконано, внаслідок чого у останнього існує заборгованість перед відповідачем в сумі 95 504 747,02 грн.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Таким чином, враховуючи встановлені в рішенні Господарського суду Тернопільської області №921/349/21 від 24.12.2021 року обставини, обов'язок у Продавця щодо передачі Покупцю об'єкта приватизації не виник, оскільки він виникає лише після повної сплати останнім ціни продажу цього об'єкта.
Отже, підсумовуючи викладене, позивач, звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав неможливості оформлення права власності на об'єкт приватизації, фактично не набув такого права на підставі цього Договору.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на захист порушених прав у особи виникає після порушення таких прав, тобто захисту підлягає порушене право, а не те, що може бути порушене у майбутньому.
Позиція зазначена у постанові ВС віл 14.02.2019 року №911/792/18.
У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, наявність підстав для визнання недійсним договору має встановлюватись судом на момент звернення позивача до суду із позовом, однак позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин, покладених ним в основу пред'явленої до суду позовної заяви.
Також, посилання позивача на те, що наявність в реєстрі зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в реєстрації в майбутньому, не спростовує обставин наведених судом, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження накладення обтяження на об'єкт приватизації, зокрема витяг з Реєстру обтяжень нерухомого майна, що свідчить про недоведеність обставин, зазначених позивачем.
Окрім того, стосовно вимоги позивача про повернення гарантійного внеску, то суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що гарантійний внесок - сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об'єкти приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об'єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії.
Оплату та повернення гарантійного внеску врегульовано Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року №432.
Так, зазначеним Порядком не передбачено повернення гарантійного внеску переможцю електронного аукціону з яким укладено Договір купівлі-продажу.
Отже, враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Кобиловоцького МПД та зберігання спирту ДП "Укрспирт" від 21.01.2021 року, як основної вимоги, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про повернення на його користь гарантійного внеску.
Стосовно інших доводів учасників справи в частині визнання договору недійсним, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням зазначених положень ГПК України, суд прийшов до висновку про відсутність обумовлених законом підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Комплект" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 28.04.2023 року.
Суддя С. МОРОЗОВ