ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/14169/22
За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО»
до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
про стягнення 120 705, 95 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Рудюк Ю.А.;
від відповідача: Шуман С.І.;
від третьої особи: не з'явився;
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 937 692,67 грн, з яких: 2 816 986, 72 грн основний борг, 43 219, 52 грн пеня, 32 414, 64 грн 15% річних та 45 071,79 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.65 Закону України «Про ринок електричної енергії», мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №б/н від 01.01.2021, в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії в грудні 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
28.12.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка, в зв'язку з перебування у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 06.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (надалі - третя особа).
16.01.2023 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких остання, як оператор системи розподілу, підтверджує факт постачання позивачем відповідачу електроенергії у період з 01.12.2021 по 31.12.2021 в обсязі 424 705 кВт*г. Розгляд справи просив проводити без участі представника третьої особи.
01.02.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відзив, у якому останній заперечує проти позову, з посиланням на те, що в грудні 2022 року заборгованість сплачена в повному обсязі.
02.02.2023 від представника позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 2 816 986, 72 грн, а тому позивач просить стягнути з відповідача 43 219, 52 грн пені, 32 414, 64 грн 15% річних та 45 071,79 грн інфляційних втрат.
07.02.2023 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення в справі, в яких останній вказує, що договір №139 укладено лише 09.12.2022, а тому відповідач фактично не мав підстав для оплати вартості електричної енергії до його укладення.
У підготовче засідання 07.02.2023 з'явився представник позивача, інші учасники справи в засідання не з'явились, про дату та час проведення засідання повідомлялись належним чином. Представник позивача в засіданні підтримав подану заяву про зменшення позовних вимог, яку суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду, визначив ціну позову та продовжив розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 відкладено підготовче засідання на 07.03.2023.
07.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів у позивача та долучення платіжних доручень до матеріалів справи.
У підготовче засідання 07.03.2023 з'явились сторони, представник третьої особи в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою частково задовольнив клопотання представника відповідача про витребування документів у позивача та долучення платіжних доручень, а саме відмовив у частині витребування документів у позивача та задовольнив у частині долучення документів та долучив платіжні доручення до матеріалів справи.
Також враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, учасниками справи було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.
18.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судове засідання 18.04.2023 з'явилися представники позивача на відповідача, представник третьої особи в засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Судом, із урахуванням думки представників сторін, протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання представника відповідача про долучення доказів, як таке, що подане з пропуском установленого законом строку. Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечувала проти позову в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 18.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2022 року.
Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до Правил).
Частиною 1 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 3.4.2 Правил вказано, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно (п. 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або «останньої надії» споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).
Положеннями пункту 6.2.4 Правил, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
На виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД «Укрінтеренерго» розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаток № 1 до договору (надалі - комерційна пропозиція).
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (третя особа) листом №3/01/21/42881 від 28.12.2021 повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивача) про те, що останнім як постачальником «останньої надії» з 29.12.2021 здійснюватиметься електропостачання Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації (споживач, відповідач) та на адресу позивача будуть направлені фактичні дані комерційного обліку.
З урахуванням наведеного вище судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2021, умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.
Відтак укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2021 (надалі - договір) протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України) та який згідно вимог ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно із пунктом 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно з п. 6.2. договору споживач, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором.
При цьому, положеннями п. 7.1. договору встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.
У пункті 13.1. передбачено, що договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Умовами пункту 4.1. встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі неотримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
Відповідно до положень п. 4.2. комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі- продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності (пункт 4.4. комерційної пропозиції).
На виконання умов договору позивачем на підставі отриманого від третьої особи (як оператора системи розподілу) звіту про фактичне споживання відповідачем електричної енергії в грудні 2021 року складено рахунок №000037397216/08/О12/24984 від 19.01.2022 на суму 2 816 986,72 грн та акт №017542 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31.12.2021, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 424 705 кВт*год по 2 класу на суму 2 816 986,72 грн (з ПДВ). Вказані акт та рахунок направлено на електронну відповідача 19.01.2022.
Матеріали справи не містять оформлених відповідачем в порядку п.4.4 комерційної пропозиції зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії.
З наведеного слідує, що рахунок на оплату та акт купівлі-продажу електроенергії за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов'язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.
Відповідачем, у свою чергу спожита електроенергія в грудні 2021 року була сплачена в повному обсязі лише в грудні 2022 року згідно наступних платіжних доручень: №3532 від 16.12.2022 на суму 11 560, 98 грн, №3766 від 22.12.2022 на суму 12 230, 90 грн, №3765 від 22.12.2022 на суму 28 282,29 грн, №3764 від 22.12.2022 на суму 136 967,48 грн, №3763 від 22.12.2022 на суму 2 515 585,31 грн, №3762від 22.12.2022 на суму 112 359,76 грн, всього на суму 2 816 986,72 грн.
Предметом спору, з урахуванням зменшення позовних вимог, є стягнення з відповідача на користь позивача 43 219, 52 грн пені, 32 414, 64 грн 15% річних та 45 071,79 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування в даній справі є обставини укладання договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» №б/н від 01.01.2021, факт надання послуг, строк оплати, наявність прострочення оплати спожитої електричної енергії.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 Цивільного кодексу України).
За визначенням наведеним у частині першій статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як установлено судом вище в грудні 2021 року між позивачем (постачальник) і відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021 на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, за фактом споживання електричної енергії відповідачем.
Враховуючи зазначене вище, посилання відповідача про те, що договір між ним та позивачем укладено лише 09.12.2022 є необґрунтованими.
Так, на підтвердження відпуску електроенергії в обсязі 424 705 кВт*год позивачем надано до суду звіт ОСР ПрАТ ДТЕК "Київські електромережі" за грудень 2021 року. Факт споживання електричної енергії у вказаному обсязі підтверджено третьою особою в письмових поясненнях, як оператором системи розподілу, а також не заперечується відповідачем.
Тобто, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії в грудні 2021 року за точками комерційного обліку споживачів постачальника "останньої надії".
Саме за даними про фактичне споживання відповідачем електричної енергії позивачем складено рахунок №000037397216/08/О12/24984 від 19.01.2022 на суму 2 816 986,72 грн та акт №017542 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31.12.2021, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 424 705 кВт*год по 2 класу на суму 2 816 986,72 грн (з ПДВ).
За приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Поряд з тим, за приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Умовами п.5.10. договору обумовлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до пункту 4.2. комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі- продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Як установлено судом рахунок та акт направлені відповідачу електронною поштою 19.01.2022.
Пунктом 4.3. комерційної пропозиції визначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Отже, враховуючи умови договору та комерційної пропозиції до нього, дату направлення рахунку та акт, строк оплати за спожиту електричну енергію є таким що сплив 26.01.2022 (19.01.2022 + 5 робочих днів).
У свою чергу, як установлено судом вище відповідачем сплачено вартість спожитої електричної енергії лише в грудні 2022 року.
При цьому суд зазначає, що хоча в платіжних дорученнях доданих відповідачем до справи міститься інше призначення ніж сплата електричної енергії за грудень 2021 та посилання на інший договір, а саме №139 від 09.12.2022, однак умовами пункту 4.5. комерційної пропозиції передбачено, що за наявності в споживача заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, отримані від споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену за минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості неналежно від зазначеного споживачем призначення платежу. Враховуючи зазначене, позивачем зараховано сплачені відповідачем кошти саме за грудень 2021 року.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не здійснив оплату поставленої електричної енергії в погоджений договором строк, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено 43 219, 52 грн пені, 32 414, 64 грн 15% річних та 45 071,79 грн інфляційних втрат за загальний період з 27.01.2022 по 23.02.2022.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.11. договору встановлено, що разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.
У пункті 6.1. комерційної пропозиції передбачено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
У пункті 7.4. комерційної пропозиції зазначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми пені за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 43 219,52 грн підлягають задоволенню.
Крім цього, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Судом встановлено, що пунктом 7.4. комерційної пропозиції сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми 15% річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних у сумі 32 414, 64 грн підлягають задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат за період лютого 2022 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 45 071,79 грн підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 43 219, 52 грн пені, 32 414, 64 грн 15% річних та 45 071,79 грн інфляційних втрат.
Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 481, 00 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2 937 692,67 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 44 065,39 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).
У подальшому позивачем зменшено позовні вимоги до 120705,95 грн, судових збір за які складає 2 481, 00 грн.
Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №323 від 14.12.2022 у розмірі 44 065,39 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 41 584,39 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації (02105, місто Київ, проспект Миру, будинок 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) 43 219 (сорок три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн 52 коп. пені, 32 414 (тридцять дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн 64 коп. 15% річних, 45 071 (сорок п'ять тисяч сімдесят одну) грн 79 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 01.05.2023.
Суддя Я.А.Карабань