ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2023Справа № 910/2603/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА"
до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"
про стягнення 724 314, 87 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 654 109,99 грн, з яких: 550 375,10 грн інфляційні втрати та 103 734,89 грн 3% річних.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 15, 16, 526, 549, 610, 611, 614, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договорами про постачання електричної енергії № 02 від 04.01.2022 та № 48 від 21.02.2022, в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2603/23, визнано справу малозначною, її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне агентство України з питань кіно (надалі - третя особа).
03.03.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного суду (вступна та резолютивна частини) від 28.02.2023 в справі № 910/8302/22, в якому міститься клопотання про поновлення строку на його подання.
Частиною 1 стаття 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приймаючи до уваги обставини викладені позивачем у обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання доказів, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання доказів поважними та поновити позивачу пропущений строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
13.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що між ним та позивачем був наявний спір стосовно розміру спожитої електричної енергії та розмір оплати за договірними зобов'язаннями, а тому до прийняття судом остаточного рішення оплати не здійснював. Також вказує, що нарахування інфляції та 3% річних у договорах не передбачено та звертає увагу, що відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців.
22.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві та зокрема, зазначає, що відповідач помилково посилається на застосування ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки нарахування 3 % річних та інфляції не відносяться до штрафних санкцій, а є особливою формою захисту від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсаціє за користування утриманими боржником грошовими коштами та не потребує погодження сторонами в договорі.
27.03.2023 від третьої особи надійшли пояснення.
Пунктом 8 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено третій особі строк для подачі пояснень щодо позову - протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі.
Приписами частини 4 статті 168 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зокрема, встановлено, що пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом.
Ухвала про відкриття провадження була отримана третьою особою 16.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493875651.
Відтак, останній день строку для подання третьою особою пояснень є саме 21.03.2023.
До господарського суду надійшли пояснення третьої особи 27.03.2023, тобто після закінчення строку встановленого судом для їх подання.
Положеннями частини 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що пояснення подані третьою особою до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на їх подання або поновлення пропущеного строку на подання таких пояснень, суд залишає подані третьою особою пояснення без розгляду, в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.
29.03.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення виписки банку про рух коштів між ним та відповідачем за період з 22.08.2022 по 23.23.2023. Крім цього, подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, у якому останній просить стягнути з відповідача 724 314, 87 грн, з яких: 602 770, 34 грн інфляційні втрати та 121 544, 53 грн 3 % річних.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.01.2022 між відповідачем (надалі - споживач) та позивачем (надалі - постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №02 (надалі - договір-1) та 21.02.2022 між споживачем та постачальником укладено договір про постачання електричної енергії №48 (надалі - договір-2).
У серпні 2022 року позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за вказаними вище договорами про постачання електричної енергії в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії та просив суд стягнути з останнього 6 934 658, 00 грн основного боргу, 1 132 905, 31 грн пені за період з 11.02.2022 по 06.09.2022, 3% річних у розмірі 104 490, 49 грн за період з 11.02.2022 по 22.08.2022 та 1 115 388, 42 грн інфляційних витрат за період з лютого по липень 2022 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 в справі №910/8302/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" на користь позивача заборгованість у розмірі 6 934 658, 00 грн, 1 115 388, 42 грн інфляційних втрат та 104 490, 49 грн 3% річних, у іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 910/8302/22 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" залишено без задоволення та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/8302/22 залишено без змін.
22.03.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/8302/22 від 08.12.2022, яке набрало законної сили 28.02.2023 видано наказ № 910/8302/22.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що вказане рішення суду виконано відповідачем лише частково, а саме: 07.03.2023 в розмірі 250 000, 00 грн, 15.03.2023 в розмірі 50 000, 00 грн та 17.03.2023 в розмірі 75 000, 00 грн, що підтверджується довідкою банку від 24.03.2023 № 1900. Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 602 770, 34 грн та 121 544, 53 грн 3 % річних за період з 23.08.2022 по 24.03.2023.
Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 в справі №910/8302/22, яке набрало законної сили 28.02.2023, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договорами про постачання електричної енергії № 02 від 04.01.2022 та № 48 від 21.02.2022 в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Як убачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем у частині основного боргу становила 6 934 658, 00 грн грн та була погашена відповідачем лише частково в сумі 375 000, 00 грн, а саме 07.03.2023 в розмірі 250 000, 00 грн, 15.03.2023 в розмірі 50 000, 00 грн та 17.03.2023 в розмірі 75 000, 00 грн, що підтверджується довідкою банку від 24.03.2023 № 1900.
Тому є підстави для нарахування відповідачу 3 % річних за період з 23.08.2022 по 24.03.2023 та інфляційних за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року, тобто за період прострочки виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 в справі №910/8302/22 з відповідача було стягнуто 3% річних за період з з 11.02.2022 по 22.08.2022 та інфляційні втрати за період з лютого по липень 2022 року.
При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.
У зв'язку з частковою оплатою грошового зобов'язання відповідачем в сумі 375 000, 00 грн, а саме 07.03.2023 в розмірі 250 000, 00 грн, 15.03.2023 в розмірі 50 000, 00 грн та 17.03.2023 в розмірі 75 000, 00 грн, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 602 770, 34 грн та 121 544, 53 грн 3% річних за період з 23.08.2022 по 24.03.2023.
Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
А тому суд відхиляє доводи відповідача про обов'язок сторін передбачувати в договорі можливість нарахування інфляції та 3% річних і посилання останнього на шести місячний строк нарахування штрафних санкцій передбачений ст. 232 Господарського кодексу України
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 121 544, 53 грн за період з 23.08.2022 по 24.03.2023, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки дні оплати заборгованості при визначені періоду нарахування 3 % річних не рахуються, а тому судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 23.08.2022 по 24.03.2023 враховуючи часткові оплати відповідача, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн)Дата оплатиСума оплати (грн)Період нарахування 3 % річних3 % річних (грн)
6 934 658, 00 23.08.2022 - 06.03.2023111 714, 49
6 684 658, 0007.03.2023250 000, 0007.03.2023 - 14.03.20234 395, 39
6 634 658, 0015.03.202350 000, 0015.03.2023 - 16.03.20231 090, 63
6 559 658, 0017.03.202375 000, 0017.03.2023 - 24.03.20234 313, 20
Всього121 513, 71
За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 23.08.2022 по 24.03.2023 складає 121 513, 71 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 121 513, 71 грн.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 602 770, 34 грн за період з серпня 2022 року по лютий 2023 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 602 770, 34 грн підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 602 770, 34 грн інфляційних втрат та 121 513, 71 грн 3 % річних.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 44, ідентифікаційний код 02404380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (04080, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8А, ідентифікаційний код 42468262) 602 770 (шістсот дві тисячі сімсот сімдесят) грн 34 коп. інфляційних втрат, 121 513 (сто двадцять одну тисячу п'ятсот тринадцять) грн 71 коп. 3 % річних та 10 864 (десять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 26 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань