ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2023Справа № 910/10742/21 (910/7532/22)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 13, оф. 2)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" (04112, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, сектор Ж, оф. 2)
Державного підприємства "СЕТАМ" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6)
про скасування акту
В межах справи № 910/10742/21
За заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Позивач ОСОБА_1, Целіков В.В. - представник
Від відповідача 1 не з'явились
Від відповідача 2 не з'явились
Від відповідача 3 не з'явились
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/10742/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність на стадії процедури реструктуризації боргів боржника, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.2021.
15.08.2022 до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс", Державного підприємства "СЕТАМ" про скасування акту № 6511942/21-2 від 07.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс", Державного підприємства "СЕТАМ" про скасування акту № 6511942/21-2 від 07.12.2021 до розгляду в межах справи № 910/10742/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Підготовче засідання призначено на 10.10.2022.
Судове засідання 10.10.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 розгляд справи призначено на 19.10.2022.
Судове засідання 19.10.2022 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 розгляд справи призначено на 31.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 розгляд справи відкладено на12.12.2022.
11.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача 3 на позовну заяву.
15.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача 2 на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" та Державного підприємства "СЕТАМ" про скасування акту в межах справи № 910/10742/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 до розгляду справи по суті на 30.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 розгляд справи відкладено на 27.02.2023.
У судових засіданнях 27.02.2023 та 22.03.2023 оголошувались перерви.
Протокольною ухвалою від 05.04.2023 залишено без розгляду клопотання позивача про об'єднання позовних вимог.
У судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (Позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (Банк) було укладено кредитний договір №77.2/ІЖ-030.08.1. У відповідності до п. 1.1. вказаного Кредитного договору банк надав позивачу грошові кошти на купівлю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою забезпечення виконання кредитного договору, 15.02.2008 між Позивачем та Банком укладено договір іпотеки відповідно до умов якого Позивач передав в іпотеку наведений вище Об'єкт нерухомості.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.11.2012 у цивільній справі №2-3546/12 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено позовні вимоги Банка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за Кредитним договором у розмірі 3914477,89 грн. та судові витрати по справі у розмірі 3219,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.11.2012 змінено, зменшено суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» з 3914477,89 грн. до 2826404,73 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.02.2014 рішення апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 року залишено без змін.
09 жовтня 2020 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» (кредитор, відповідач 2) було укладено договір №29 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до кредитора перейшло право вимоги по Кредитному договору та Договору іпотеки.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 2603/5200/12 було замінено стягувача Банк на правонаступника відповідача 2.
В подальшому, 12 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим Андрієм Валерійовичем (Виконавець, відповідач 1) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65119429.
В зв'язку з введенням процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 , ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі № 910/10742/21 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів 01 вересня 2021 року Виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 65119429 крім реалізації майна боржника, а саме: квартири, загальною площею 53,б0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває на стадії продажу на електронних торгах, організація проведення яких здійснюється Державним підприємством «Сетам» (відповідач 3) відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 283 1/5.
07 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим Андрієм Валерійовичем було складено акт № 65119429/21-2 про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого, в зв'язку з тим, що третій аукціон з продажу предмета іпотеки не відбувся, складено даний акт про реалізацію квартири.
За переконанням позивача, наведені вище дії відповідача 1 вчинено з порушенням діючого законодавства, а оспорюваний Акт підлягає скасуванню.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).
Згідно приписів ст. 49 Закону України «Про іпотеку» правовим наслідком оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, є виникнення в іпотекодержателя та інших кредиторів боржника права придбати предмет іпотеки. Придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Вчинення у такому випадку іпотекодержателем дії, що виражає його волевиявлення придбати предмет іпотеки, наступне оформлення передбачених законом документів засвідчують вчинення у такий спосіб правочину щодо переходу права власності на це майно від боржника до іпотекодержателя.
Оспорюваний в межах даної справи акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки є формою фіксації такого правочину.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, ефективним способом захисту в спірних правовідносинах є вимога позивача про визнання недійсним оскаржуваного акту приватного виконавця.
Виходячи зі змісту частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам, керуючому реструктуризацією та кредиторам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.04.2023.
Суддя П.П. Чеберяк