ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2023Справа № 910/746/23
За позовом Приватної агрофірми "Верхньокам'янська" (Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, с. Верхньокам'янка)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (м. Київ)
про стягнення 496.174,62 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Степанова О.В.
Від відповідача: Горбатюк О.В.
Приватна агрофірма "Верхньокам'янська" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" про стягнення 496.174,62 грн, з яких: 352.001,72 грн заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № PC01115-PREP від 08.02.2022, 56.898,91 грн пені, 77.986,93 грн інфляційних втрат та 9.287,06 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі №910/746/23, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
14.02.2023 від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості, клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" та призначено судове засідання з розгляду справи № 910/746/23 на 14.03.2023.
21.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
06.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.03.2023 позивачем подано відповідь на письмове опитування відповідача.
13.03.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.
Судом встановлено, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України обґрунтовано тим, що позивач знаходиться на окупованій території України і не змінювало свою податкову адресу, тож з огляду на положення ч. 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" укладений між ПА "Верхньокам'янська" та адвокатом Степановою О.В. договір про надання правової допомоги є нікчемним, відповідно, позовна заява не підписано повноважним представником позивача.
Такі твердження відповідача судом визнано безпідставними та такими, що не відповідають Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у зв'язку з чим 14.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду .
Також 14.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 30.03.2023.
23.03.2023 відповідач подав до суду пояснення до відзиву на позов.
30.03.2023 позивачем подано заперечення проти цих пояснень.
Пояснення до відзиву на позов судом залишені без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, про що 30.03.2023 постановлено протокольну ухвалу.
30.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.04.2023.
У судовому засіданні 20.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позову повністю заперечив.
У судовому засіданні 20.04.2023 суд по виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.02.2022 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено Договір поставки № PC01115-PREP (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику українського походження врожаю 2021 року, іменоване в подальшому "Товар" на умовах FCA (Завантажено у транспортний засіб, Попаснянський р-н (с.Золотарівка) Інкотермс 2020.
Згідно з п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 08.02.2022 загальна кількість Товару в заліковій вазі становить 105,450 тон.
Якість Товару, що постачається Постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ 4694:2006 (п. 2.2 Договору).
Пунктами 3.1, 3.5 Договору сторони погодили, що ціна Товару становить 17.368,42 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 14% - 2.431,58 грн. загальна вартість Товару, що постачається, становить 2.089.691,88 грн.
Відповідно до п. п. 4.1 - 4.5 Договору поставка Товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 8 лютого 2022 р. до 15 лютого 2022 р. Кожен автомобіль з Товаром повинен супроводжуватися товарно-транспортною накладною з підписом та відбитком круглої печатки Постачальника. Покупець забезпечує перевезення Товару за свій рахунок з вказаного в п. 1.1 місця до ТОВ "Сателлит". Право власності та ризики, пов'язані з Товаром, переходять від Постачальника до Покупця з моменту прийняття товару Покупцем за кількістю та якістю у відповідності до умов розділу 7 цього Договору. Датою складання видаткової накладної є дата прийняття Товару Покупцем згідно п. 7.1 Договору. Датою поставки та передачі (відвантаження) Товару є дата прийняття Товару Покупцем у місці призначення, вказаному в п. 7.1 цього Договору.
За умовами п. п. 6.1 - 6.1.2 Договору Покупець здійснює оплату Товару в наступному порядку:
- Покупець здійснює передоплату в розмірі 86 % вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника на основі підписаного договору та копії рахунку на передплатну суму, після надання належним чином оформленого гарантійного листа про наявність Товару на складі та у власності Постачальника, а також отримання підтвердження від представника Покупця про завантаження Товару у транспортні засоби Покупця або наявність цього Товару на складі;
- інші 14 % оплачуються протягом 2 (двох) робочих днів після підтвердження Покупцем отримання Товару і оригіналів документів, визначених в пп. 4.2. цього Договору, а також електронних копій фінального рахунку, видаткової та податкової накладних, квитанції про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно до вимог ст. 201. Податкового кодексу України.
Постачальник зобов'язується, протягом 2 (двох) робочих днів з дня здійснення передачі Товару, надати Покупцю оригінали видаткової накладної та примірник підписаного Договору. Податкова накладна на Товар на повну суму оплати повинна бути складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у формі та у відповідності до вимог чинного законодавства України. На вимогу Покупця Постачальник зобов'язаний надати протягом п'яти робочих днів з моменту надіслання вимоги оригінали рахунків за Договором (п. 6.1.3 Договору).
Згідно з п. 6.2 Договору обов'язки Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними в момент списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця при здійсненні оплати вартості Товару відповідно до реквізитів, зазначених в цьому Договорі. При цьому, у випадку не виконання Постачальником зобов'язань за п. 6.1.3 та п. 4.2 цього Договору, Покупець має право зупинити та/або не здійснювати оплату вартості Товару до належного виконання Постачальником зобов'язань згідно наведених пунктів Договору, та у такому випадку до Покупця не застосовуються жодні штрафні санкції та/або негативні наслідки передбачені цим Договором та/або чинним законодавством.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що на вимогу Покупця Постачальник зобов'язаний надати протягом п'яти робочих днів з моменту надіслання вимоги оригінали рахунків за Договором.
У пункті 6.4. Договору сторони погодили, що документообіг між ними може здійснюватися в двох рівнозначних формах: звичайній паперовій формі з проставлянням власноручного підпису уповноважених представників сторін та скріплення документу, у разі необхідності, печаткою підприємства; та/або в електронній формі, у зв'язку з чим всі документи, що прямо чи опосередковано стосуються дії цього Договору, змін, доповнень до нього, його виконання, в тому числі первинні документи, можуть оформлюватися сторонами в електронному вигляді відповідно до вимог чинного законодавства України з використанням електронного підпису та електронної печатки.
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених даним Договором. Після підписання цього Договору всі попередні переговори щодо предмету даного Договору вважаються недійсними. Цей Договір, додатки, додаткові угоди до даного Договору, а також будь-які пов'язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін (п. 13.3 Договору).
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається обома сторонами, позивач постави відповідачу товар за видатковою накладною № 1 від 11.02.2022 на суму 1.522.729,46 грн та за видатковою накладною № 2 від 12.02.2022 на суму 532.072,17 грн, всього на суму 2.054.801,63 грн.
Відповідач здійснив оплату поставленого Товару шляхом перерахування позивачу 1.702.799,90 грн платіжним дорученням №1547 від 09.02.2022 (передоплата в розмірі 86% вартості Товару).
Решта вартості Товару в сумі 352.001,72 грн залишається несплаченою, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що строк оплати вартості 14% Товару не настав у зв'язку з невиконанням позивачем п. п. 5.2, 6.1.2, 6.1.3 Договору в частині реєстрації коригування до податкової накладної в ЄРПН по поставці Товару 12.02.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №1 від 09.02.2022 на загальну суму 1.702.799,90 грн з ПДВ. Реєстрація вказаної податкової накладної в ЄРПН здійснена 15.02.2022 за №9030969159.
11.02.2022 постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 до податкової накладної №1 від 09.02.2022. Реєстрація вказаного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників здійснена в ЄРПН 15.02.2022 за №9031857037.
12.02.2022 позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №3 від 12.02.2022 на суму 352.001,72 грн з ПДВ. Реєстрація вказаної податкової накладної в ЄРПН здійснена 15.02.2022 за №9030974326.
Відповідач вказує, що позивачем не було складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №3 від 12.02.2022, оскільки така податкова накладна складена з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України.
Позивач проти таких доводів відповідача заперечує та зазначає про відсутність потреби в розрахунку коригування до податкової накладної №3 від 12.02.2022.
Статтею 201.1. Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;
й) індивідуальний податковий номер.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 201.2. Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що за поданими позивачем податковими накладними та розрахунком коригування обов'язкові реквізити податкових накладних, визначені ст. 201.1. Податкового кодексу України, в тому числі обсяги постачання товару та сума ПДВ, відповідають первинним документам на поставку товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд при цьому звертає увагу на те, що порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства має бути підтвердженим належними і допустимими доказами, виданими компетентними контролюючими органами, рішенням суду тощо.
Проте такі докази в матеріалах даної справи відсутні, а відповідні обставини не підлягають встановленню господарським судом у даному провадженні.
Відтак суд вважає недоведеними твердження відповідача про порушення позивачем ст. 201.1. Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 8.7 Договору встановлено, що в разі порушення Постачальником терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, Покупець вправі, без звернення до господарського суду, зменшити оплату вартості Товару на суму 14 % від загальної вартості Товару згідно п. 6.1.2. Постачальник не має права вимагати сплати суми 14 % від загальної вартості Товару за податковою накладною, що не була своєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі накладних, або зареєстрована з порушенням ст.201. Податкового кодексу України.
У той же час відповідальність постачальника за порушення при заповненні податкової накладної передбачена п. 8.8 Договору, за яким у разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, Постачальник оплачує штраф у розмірі 25% авансового платежу протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця (якщо є авансовий платіж).
Крім того, відповідач зазначає про неможливість сплати позивачу заборгованості за поставлений товар у розмірі 352.001,72 грн внаслідок ненадання позивачем фінального рахунку на вказану суму, посилаючись на положення п. 6.1.2 Договору.
Суд звертає увагу на те, що позивачем було виставлено рахунки на оплату № 2 від 11.02.2022 та № 3 від 12.02.2022 на ту ж кількість товару та за такою ж ціною, яка зазначена у відповідних видаткових накладних, тож відсутність фінального рахунку не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 352.001,72 грн.
Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 56.898,91 грн пені, 77.986,93 грн інфляційних втрат та 9.287,06 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 18.02.2022 по 18.08.2022.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що в разі, якщо оплата Товару була здійснена пізніше строків вказаних в п.п. 6.1. п. 6 Договору, Покупець оплачує Постачальнику неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки, але не більше 10% від загальної вартості Товару, визначеної у п.п. 3.4. даного Договору.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той же час із матеріалів справи неможливо достеменно встановити початок періоду прострочення - дату отримання відповідачем усіх передбачених п. 6.1 Договору документів, з огляду на відсутність належних доказів їх направлення на вірну (повну) адресу відповідача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Інші доводи і твердження сторін, у тому числі щодо податкової адреси позивача, зміни реквізитів тощо судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення даного спору.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 352.001,72 грн заборгованості. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з наведених вище підстав..
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20.000,00 грн на підставі: договору про надання правничої допомоги від 03.10.2022, укладеного з адвокатом Степановою Ольгою Володимирівною, додатку №1 до цього договору, детального опису робіт (наданих послуг) на суму 20.000,00 грн та акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023 на суму 20.000,00 грн.
У п. 1 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги позивач та адвокат погодили, що розмір гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги є фіксованим та становить 20.000,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 20.000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14.188,62 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (01133, Україна, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд.32Б, офіс 1019; ідентифікаційний код 13501985) на користь Приватної агрофірми "Верхньокам'янська" (93310, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, с. Верхньокам'янка, вул. Вишнева, 16; ідентифікаційний код 31324797) 352.001 (триста п'ятдесят дві тисячі одну) грн 72 коп. заборгованості, 14.188 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 62 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 5.280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн 03 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.05.2023.
Суддя Т.М. Ващенко