ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/24323/16 (910/99/22)
За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50)
Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ. вул. Паньківська, 5)
про скасування державної реєстрації
В межах справи № 910/24323/16
За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін :
прокурор Київської міської прокуратури Винник О.О.
Від КМР Поліщук М.В. - представник
Від відповідача 1 Стецина І.В. - представник
Від відповідача 2 не з'явилися
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.
Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користування земельною ділянкою площею 16,7951 га (кадастровий номер 8000000000:90:116:0053) по вул. Промисловій у Голосіївському районі міста Києва шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2020 індексний номер 51666736, зі змінами, внесеними рішенням про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020 індексний номер 51700401, припинивши право оренди на таку земельну ділянку відповідачу 1.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2021 (суддя Босий В.П.) матеріали позовної заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про скасування державної реєстрації у справі № 910/99/22 передано для розгляду в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2022 позовну заяву Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про скасування державної реєстрації прийнято до розгляду в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", підготовче засідання призначено на 14.02.2022.
Протокольною ухвалою від 14.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2022 розгляд справи відкладено на 23.03.2022.
17.02.2022 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на позовну заяву.
25.03.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 2.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено позов першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про скасування державної реєстрації в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до судового розгляду по суті 06.02.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2023 розгляд справи відкладено на 06.03.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2023 розгляд справи відкладено на 10.04.2023.
У судовому засіданні 10.04.2023 прокурор Київської міської прокуратури надав пояснення по суті позовних вимог.
Представник Київської міської ради підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 1 щодо задоволення позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
Рішенням Київської міської ради № 458/515 від 21.12.2006 передано Відкритому акціонерному товариству «Мостобуд» у довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку загальною площею 16,80 га для перенесення промислової бази ВАТ «Мостобуд» мостозагону № 2, яка підпадає під забудову залізнично- автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, її подальшої експлуатації та обслуговування.
На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ВАТ «Мостобуд» 30.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 16,7951 га по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.08.2007 № 79-6-00526.
У подальшому, з порушенням умов договору оренди без відповідної письмової згоди Київської міської ради між ПАТ «Мостобуд» та ПП «Промбудсервіс 2005» 21.12.2015 укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки.
У зв'язку з систематичним невиконанням ПАТ «Мостобуд» умов договору оренди в частині сплати орендної плати, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та передачі її в суборенду іншій юридичній особі Київською міською радою 20.12.2018 прийнято рішення № 536/6587 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007.
На виконання вказаного рішення Київської міської ради 08.02.2019 припинено ПАТ «Мостобуд» право оренди вказаної земельної ділянки, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, маючи намір звернутися до суду із позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 20.12.2018 ПАТ «Мостобуд» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 та заборони Київській міській раді та її органам вчиняти дії щодо внесення записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про будь-яку зміну/виключення/скасування/припинення права оренди ПАТ «Мостобуд» щодо вказаної земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19, залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та Верховного Суду від 01.08.2019, заяву товариства про забезпечення позову задоволено частково та з метою забезпечення позову зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018.
У подальшому ПАТ «Мостобуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/2045/19, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та Верховного Суду від 25.08.2021, відмовлено ПАТ «Мостобуд» у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 20.12.2018.
Разом з тим, як вказує прокурор, ПАТ «Мостобуд» 17.03.2020 (більш ніж через рік після припинення 08.02.2019 права оренди землі та винесення ухвали суду від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19 про забезпечення позову) звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. із заявою про реєстрацію права користування (оренди) на зазначену земельну ділянку.
На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. від 17.03.2020 № 51666736 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, про що зроблено відповідний запис № 35983023, з одночасною державною реєстрацією права користування (оренди) на цю земельну ділянку за ПАТ «Мостобуд», про що зроблено відповідний запис № 35983248.
Вказану державну реєстрацію проведено на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018.
У подальшому, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. № 51700401 від 19.03.2020 проведена державна реєстрація права власності на промислову базу разом із її складовими частинами загальною площею 155 кв.м., розташовану по вул. Промислова, 11 -Б, у Голосіївському районі м. Києва за ТОВ «КПС-Групп», про що був зроблений запис № 36014482 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1180105980000). Вказана державна реєстрація проводилась на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «КПС-Групп» та ПП «Промбудсервіс 2005» від 19.03.2020 за № 480.
У зв'язку з цим, 19.03.2020 до рішення № 51666736 від 17.03.2020 внесено зміни - проведено державну реєстрацію змін права користування (оренди) на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 за ТОВ «КПС-Групп», про що зроблено відповідний запис № 35983248. Вказана державна реєстрація проводилась на підставі договору купівлі- продажу, укладеного між ТОВ «КПС-Групп» та ПП «Промбудсервіс 2005» від 19.03.2020 за № 480, договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19.
Водночас, реєстрація права оренди на земельну ділянку по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053) за ПАТ «Мостобуд» та в подальшому за ТОВ «КПС-Групп», за переконанням прокурора, здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, чинним законодавством визначено дві умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді:
1) порушення або загроза порушення інтересів держави та
2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону №1697-VII.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Конституція України (ст. 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Враховуючи викладене, Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.
У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
У позові прокурор зазначив, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, захист інтересів держави свідомо не здійснює, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталась до Київської міської ради листом від 20.12.2021 в якому повідомляла про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконної реєстрації за ТОВ «КПС-Групп» права оренди на спірну земельну ділянку.
З листа Департаменту земельних ресурсів від 29.12.2021 № 05716-35282, наданого у відповідь на вказаний лист прокуратури, вбачається, що Київська міська рада була обізнана про вказані порушення та Департамент 01.07.2020 звертався до Міністерства юстиції України із скаргою на дії державного реєстратора.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2020 вказану скаргу задоволено та скасовано рішення державного реєстратора від 17.03.2020 про реєстрацію за ТОВ «КПС-Групп» права оренди на спірну земельну ділянку.
Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/6217/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України в частині скасування рішення державного реєстратора № 51666736 від 17.03.2020.
Разом з тим, як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів від 29.12.2021, Київська міська рада будучи обізнаною про наявність порушення інтересів держави не вжила належних заходів щодо їх захисту.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що Київська міська прокуратура в особі визначеного прокурора обґрунтовано звернулася з відповідним позовом в інтересах Київської міської ради.
В свою чергу, суд зазначає, що встановлення підстав обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі визначеного органу - є предметом судового дослідження, з урахуванням сукупності наявних у справи доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та їх оцінки з огляду на приписи процесуального закону.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження , підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час реєстрації права оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
При цьому, за ч. 2, 3 ст. 125 та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Таким чином, правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу на підставі рішення відповідного органу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.
Разом з тим, норми ст. 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» дозволяють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.
Як вже було зазначено, Київською міською радою 20.12.2018 прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007, яке було реалізовано 08.02.2019 шляхом припинення ПАТ «Мостобуд» (відповідач 2) права оренди вказаної земельної ділянки, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи фактичну реалізацію рішення Київради від 20.12.2018, на час реєстрації 17.03.2020 за відповідачем 2 права оренди у товариства були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.02.2017 за ПП «Промбудсервіс 2005» зареєстровано право власності на розташовану на спірній земельній ділянці промислову базу площею 155 кв.м.
У подальшому, між ТОВ «КПС-Групп» (відповідач 1) та ПП «Промбудсервіс 2005» укладено договір купівлі-продажу вказаної промислової бази від 19.03.2020 за № 480.
Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем 1 19.03.2020.
Відповідно до п. 1.8 договору купівлі-продажу нерухоме майно розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва, яка перебуває у користуванні відповідача 2 на підставі договору оренди від 30.07.2007.
Згідно п. 4.4 договору купівлі-продажу сторони усвідомлюють та підтверджують ту обставину, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно до відповідача 1 переходить право користування земельною ділянкою, на якій нерухоме майно розміщене, без змін її цільового призначення на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Разом з тим, вказані положення ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України не застосовуються у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час укладення договору купівлі-продажу від 19.03.2020 попередній власник нерухомого майна - ПП «Промбудсервіс 2005» не був користувачем земельної ділянки, оскільки наявне у нього право суборенди припинено 24.09.2019, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, ПП «Промбудсервіс 2005» не було законним користувачем земельної ділянки, оскільки договір суборенди укладений з відповідачем 2 всупереч умов договору оренди без погодження з Київською міською радою, що, зокрема, було підставою для прийняття Київрадою рішення від 20.12.2018 про розірвання договору оренди, законність якого встановлено судовими рішеннями у справі № 910/2045/19.
У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що до відповідача 1 не могло перейти право користування спірною земельною ділянкою на умовах, встановлених для ПП «Промбудсервіс 2005», оскільки право суборенди на час укладення договору купівлі-продажу майна було припинено.
При цьому, відповідач 2 не був власником придбаного за договором купівлі-продажу від 19.03.2020 нерухомого майна, а тому право оренди не могло перейти до відповідача 1 відповідно до зазначених норм законодавства.
Оскільки земельна ділянка площею 16,7951 га по вул. Промисловій у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер - 8000000000:90:116:0053), належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких рішень про передачу в оренду відповідачу 1 вказаної земельної ділянки Київська міська рада не приймала.
Водночас, сама лише реєстрація права власності відповідача 1 на нерухоме майно не може бути підставою для реєстрації за товариством права оренди земельної ділянки комунальної власності без відповідного волевиявлення Київської міської ради та оформлення правовстановлюючих документів на землю, у відповідності до положень ст. 116, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою їх набуття, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття відповідного права з фактом його державної реєстрації.
Таким чином, державна реєстрація права на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності чи користування, а самостійного значення щодо підстав виникнення таких прав не має, і визначає лише момент, після якого виникає відповідне право, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Згідно ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем 2 та у подальшому за відповідачем 1 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19, договору оренди земельної ділянки від 30.07.2007, укладеного між Київською міською радою та ВАТ «Мостобуд», договору купівлі-продажу промислової бази загальною площею 155 кв.м укладеного 19.03.2020 між ТОВ «КПС-Групп» та ПП «Промбудсервіс 2005».
Набуття права власності на нерухоме майно у особи, яка не мала прав на земельну ділянку, на якій воно розташоване, не надає новому власнику майна права на таку земельну ділянку без відповідного рішення Київської міської ради.
Разом з тим, для виникнення права оренди земельної ділянки необхідна наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування та укладеного договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи те, що будь-яких рішень щодо передачі відповідачу 1 вказаної земельної ділянки у власність чи у користування Київська міська рада не приймала, то відповідно у відповідача 1 відсутні правові підстави для здійснення за собою реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.
Водночас, наявність зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку перешкоджає Київській міській раді здійснювати право користування та розпоряджатися своїм майном - земельною ділянкою площею 16,7951 га.
Відповідач 2 у відзиві стверджує, що позивачем не надано правової оцінки та не враховано правову природу ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19 про забезпечення позову наслідком якої є припинення на відповідний період часу дії рішення Київської міської ради від 20.12.2018 про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки і пов'язаних з цим наслідків.
У зв'язку з цим, на думку відповідача 2, внесення 08.02.2019 Київською міською радою відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення відповідача 2 права оренди спірної земельної ділянки є незаконним.
Однак, вказані доводи відповідача 2 суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19 частково задоволено заяву ПАТ «Мостобуд» про забезпечення позову та зупинено дію рішення Київської міської ради від 20.12.2018. Разом з тим, вказана ухвала була постановлена без виклику сторін.
Водночас, як вбачається з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/1285/19 про поновлення строку для подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження копію ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 Київська міська рада отримала лише 14.02.2019.
Таким чином, на час отримання 14.02.2019 Київською міською радою ухвали суду від 06.02.2019 про забезпечення позову рішення Київської міської ради від 20.12.2018 за відсутності перешкод було вже фактично реалізовано шляхом припинення ПАТ «Мостобуд» права оренди вказаної земельної ділянки, про що 08.02.2019 внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, відповідач 2 лише 17.03.2020 тобто більш ніж через рік після припинення 08.02.2019 права оренди землі та винесення ухвали суду від 06.02.2019 у справі № 910/1285/19 про забезпечення позову звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. із заявою про реєстрацію права користування (оренди) на зазначену земельну ділянку.
Водночас, вказані договір оренди та ухвала суду не можуть бути підставою для державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем 2, яке було припинено виконаним рішенням Київської міської ради, враховуючи, зокрема, ту обставину, що рішення Київради про розірвання договору оренди на час спірної реєстрації права не визнано незаконним та не скасовано.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, припинення правовідношення, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу положень ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливість використовувати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю неможливе.
Таким чином, на підставі аналізу наведених норм та дослідження наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку площею 16,7951 га з кадастровим номером 8000000000:90:116:0053 зареєстровано за відповідачем 1 без правових підстав, тому права територіальної громади міста Києва на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.03.2020, індексний номер 51666736 та рішення про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020, індексний номер 51700401 і здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди землі за відповідачем 1.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зважаючи на обґрунтованість та законність вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.03.2020, індексний номер 51666736 зі змінами внесеними рішенням про реєстрацію виправлення іншого речового права від 19.03.2020, індексний номер 51700401 та здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди, припинивши вказане право Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50; ідентифікаційний код 43476981).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КПС-Групп" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50; ідентифікаційний код 43476981) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ. вул. Паньківська, 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.04.2023.
Суддя П.П. Чеберяк