ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2023Справа № 910/972/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Груп Україна" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (м. Київ)
про стягнення 68.645,54 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Груп Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни про стягнення 68.645,54 грн, з яких: 49.887,99 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №22 від 01.04.2021, 3.892,47 грн пені, 13.285,43 грн інфляційних втрат та 1.579,65 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
21.02.2023 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову, посилаючись на наявність заборгованості позивача за маркетингові послуги, а також на наявність форс-мажорних обставин. У відзиві відповідач також виклав клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Вказане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на відсутність необхідності в проведенні судового засідання з огляду на предмет та підстави позову та суму позовних вимог, згідно з ч. 6 ст. 252 ГПК України.
15.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.04.2021 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено договір поставки №22, з протоколом розбіжностей (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник постачає і передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари на умовах даного Договору, згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна Товару відображається у Специфікації. У погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці Товару. Внесення змін до Специфікації можливе винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору ціна Товару має бути вказану в накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом з партією Товару, та повинна відповідати ціні Товару, вказаній у Специфікації.
Ціна Договору складається з вартості поставленого та прийнятого Покупцем Товару згідно з відповідними накладними за цим Договором (п. 3.3. Договору).
Оплата за Товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що Постачальник належним чином виконав вимоги п. 3.6.
Згідно з п. 3.6. Договору обов'язковою умовою для сплати поставленого Товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку відповідної накладної (видаткової та товарно-транспортної), зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН, а також відповідність цін в накладній діючій Специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, Постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до чинного законодавства України та вимог цього Договору протягом 10 календарних днів з дати поставки.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на порушення відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого позивачем товару.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором відповідно до накладних від 30.09.2021, 12.10.2021, 28.10.2021 та 09.12.2021 загальну суму 63.818,88 грн, з яких оплачено було 13.932,05 грн, тож заборгованість відповідача складає 49.887,99 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що п. 3.2. передбачена оплата товару протягом 90 календарних днів з дати поставки.
Суд такі твердження відповідача відхиляє як безпідставні та такі, що не відповідають змісту п. 3.2. Договору.
Також відповідач вказує, що між сторонами було укладено договір №17 від 01.04.2021 (про надання маркетингових послуг), умови п. 4.3. якого надають відповідачу право зупинити оплати за Договором поставки №22 від 01.04.2023.
Суд не приймає до уваги такі доводи відповідача як необґрунтовані та безпідставні, оскільки договір №17 від 01.04.2021 укладений позивачем з ФОП Мельником Сергієм Богдановичем та не може змінювати чи доповнювати умови Договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем.
Більше того, п. 4.3. договору №17 від 01.04.2021 не містить положень про припинення оплати.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за наявними в матеріалах справи доказами становить 49.887,99 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3.892,47 грн пені, 13.285,43 грн інфляційних втрат та 1.579,65 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати Товару, передбачених цим Договором, Покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Відповідач у відзиві також вказує, що у зв'язку із пограбуванням її магазинів, які знаходились в окупованих населених пунктах Чернігівської та Київської області (с. Нова Басань та с. Богданівка), евакуацією працівників та іншими обставинами, пов'язаними з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, відповідачу було завдано значних збитків і вона не має можливості виконувати свої зобов'язання в повному обсязі.
Позивач з цього приводу вказує про відсутність належних доказів настання форс-мажорних обставин та необґрунтованість порушення зобов'язань за Договором саме цими обставинами.
Суд звертає увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години З30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором на підставі ст. 617 ЦК України,
У той же час статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, розміру сум основного боргу та нарахованої пені, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналізуючи доводи сторін, врахувавши фактичні обставини даної справи, розмір штрафних санкцій за порушення Договору, а також врахувавши відсутність будь-яких доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з несвоєчасною оплатою постачальнику товару за цим Договором, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також пошкодження об'єктів відповідача, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшити за ініціативою суду розміру заявленої до стягнення пені до 1.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49.887,99 грн заборгованості, 1.000,00 грн пені, 13.285,43 грн інфляційних втрат та 1.579,65 грн 3% річних обґрунтовані, доведені та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню. У задоволенні решти вимог про стягнення пені суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням розміру цієї штрафної санкції за ініціативою суду до 1.000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Груп Україна" (04210, місто Київ, Проспект Героїв Сталінграда, будинок 20-А; ідентифікаційний код 40549852) 49.887 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 99 коп. заборгованості, 1.000 (одну тисячу) грн 00 коп. пені, 13.285 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 43 коп. інфляційних втрат, 1.579 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 65 коп. 3% річних та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко