номер провадження справи 27/32/22
18.04.2023 Справа № 908/404/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Ініній І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 8а, ідентифікаційний код юридичної особи 42775590)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ЄДРПОУ ВП 19355964)
про стягнення 524 214 грн. 35 коп.
за участю
представника позивача: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
В системі “Електронний суд” зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват”” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 522 624 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки, 1 589 грн. 35 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/404/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/404/22, присвоєно справі номер провадження 27/32/22.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 21.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан, який діє і на теперішній час.
Ухвалою суду від 17.03.2022 відкладено судове засідання у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, повідомлено сторін, що про дату та час судового засідання, сторони будуть повідомлені Господарським судом Запорізької області додатково.
10.05.2022 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позивачем невірно визначено строки виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, також при розрахунку суми 3 % річних позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає умовам Договору, також відповідач у своєму відзиві заперечив проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
22.12.2022 позивач звернувся до суду із клопотанням про призначення судового засідання.
Враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, ухвалою суду від 26.12.2022 продовжено розгляд справи № 908/404/22 та призначено судове засідання на 25.01.2023.
05.01.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп. та повернення суми судового збору в цій частині. Та просить стягнути 34390 грн. 95 коп. втрат від інфляції, 4101 грн. 21 коп. 3 % річних.
Від позивача 19.01.2023 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкової накладної при постачанні товару відповідачу та її реєстрації у визначені ПК України строки підтверджується відповідною квитанцією. Прийнявши поставлену продукцію у покупця виник обов'язок щодо її оплати. Відповідачем не спростовано обов'язку оплатити вартість отриманої продукції у повному обсязі та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати. Строк оплати закінчується 28.12.2021, отже з 29.12.2021 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. А розмір на правову допомогу є обґрунтованим та справедливим.
18.01.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній вказав, що позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 29.12.2021 не вирахувавши з них вартість товару в розмірах відповідних сум ПДВ та неправомірно використав показник індексу інфляції. Витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, в зв'язку з чим мають бути зменшені до 1000 грн.
25.01.2023 від позивача надійшла заява про підтримання заяви, яка була подана 05.01.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп. та повернення суми судового збору в цій частині. Та просить стягнути 34390 грн. 95 коп. втрат від інфляції, 4101 грн. 21 коп. 3 % річних.
Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено підготовче провадження на 22.02.2023.
Також 26.01.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України в частині стягнення 3 % річних в сумі 34390 грн. 95 коп. та 4101 грн. 21 коп. втрат від інфляції, в частині стягнення суми основного боргу просив суд закрити провадження у справі.
Дана заява прийнята судом відповідно до статті 46 ГПК України.
Ухвалою суду від 22.02.2023 в порядку ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 22.03.2023.
22.03.2023 судове засідання не було проведено з поважних причин, в зв'язку з ракетним обстрілом міста Запоріжжя та необхідністю прослідувати до укриття.
Ухвалою суду від 22.03.2023 судове засідання перенесено з поважних причин на 18.04.2023.
У судовому засіданні 18.04.2023 року справу розглянуто, прийнято рішення.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 18.04.2023 не прибули від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, представник відповідача не зміг приєднатись до відеозв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Доноват» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10489 від 22.07.2021 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, вказаний в п. 1.1 Договору. Загальна вартість погодженої до поставки продукції складає 522624 грн. 00 коп. з ПДВ.
Згідно п. 1.2 Договору строк поставки продукції серпень-жовтень 2021.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках і порядку (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку продукції на загальну суму 522624 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:
№ 90 від 27.10.2021 на суму 440400 грн. 00 коп., податкова накладна на суму 440400 грн. 00 коп. відповідно до квитанції № 1 зареєстрована 10.11.2021;
№ 93 від 29.10.2021 на суму 82224 грн. 00 коп., податкова накладна на суму 82224 грн. 00 грн. відповідно до квитанції № 1 зареєстрована 10.11.2021.
Позивач вказав на те, що станом на день подачі позову сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлену продукцію складала 522624 грн. 00 коп., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідачем визнано обставини укладення з позивачем Договору, поставку товару та її часткову оплату.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
За таких обставин, судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а відповідач в свою чергу, в порушення умов Договору та норм діючого законодавства України не сплатив отриману продукцію, чим допустив порушення своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сума поставленого та неоплаченого товару на час подання даного позову до суду склала 522624 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № 90 від 27.10.2021, № 93 від 29.10.2021.
Відповідачем здійснено оплати після подачі позову до суду на суму 522624 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банку, копії яких подано позивачем до матеріалів справи.
Позивачем було надано клопотання, відповідно до якого просить закрити провадження по справі в частині суми основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп., в зв'язку з його оплатою відповідачем.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Заява позивача в порядку ст. 231 ГПК України не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було оплачено суму основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 29.12.2021 по 13.04.2022 по кожній накладній окремо 4101 грн. 21 коп. 3 % річних, 34390 грн. 95 коп. втрат від інфляції за період січень - березень 2022.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені судом та встановлено, що розрахунки виконані вірно. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає за загальний період з 29.12.2021 по 13.04.2022 по кожній накладній окремо 4101 грн. 21 коп. 3 % річних, 34390 грн. 95 коп. втрат від інфляції за період січень - березень 2022.
Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиву на позовну заяву щодо невірного визначення строків виконання відповідачем зобов'язання, в зв'язку з чим безпідставне нарахування сум 3 % річних також на суму вартості товару з ПДВ, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару, претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості товару у розмірі ПДВ. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.2 Договору). Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів. Строк виконання зобов'язання з оплати товару відповідно до умов Договору встановлений після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН в установленому ПК України порядку та не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу не передання податкової накладної відповідач суду не подав.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Доноват» (клієнт) та Адвокатський об'єднанням «Хілько» укладено Договір № 71 про надання правової допомоги від 14.12.2021, відповідно до умов якого Адвокатське обєднання приймає на себезобовязання з надання юридичної допомоги: шляхом усного та письмового консультування, складання проектів необхідних документів, представництво інтересів клієнта в суді та правоохоронних органах, на усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, а також в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до підписаного попереднього опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом необхідних для надання правничої допомоги у справі, розмір втрат адвоката склав 10 000 гривень.
Відповідно до платіжного доручення № 512 від 03.02.2022, позивач оплатив адвокату суму правової допомоги в розмірі 10000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, суд дійшов до висновку, що заявлена сума 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та підлягає зменшенню.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи обсяг наданих послуг та розгляд справи з викликом учасників справи, та аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, враховуючи заперечення відповідача та фактично понесені витрати, є завищеними та підлягають задоволенню частково в розмірі 5000 грн.
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, в зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі та закриттям провадження у справі, враховуючи наявність клопотання позивача про повернення суми судового збору, суд ухвалює про повернення позивачу суми судового збору в розмірі 8066 грн. 23 коп.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2481 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що позивачем 24.04.2023 в системі електронний суд сформовано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Відповідачем 26.04.2023 електронною поштою з ЕЦП подано заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Судом не приймається заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., оскільки дане питання було розглянуто судом при прийнятті рішення.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 522624 грн. 00 коп.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 8а, ідентифікаційний код юридичної особи 42775590) 4101 (чотири тисячі сто одну) грн. 21 коп. 3 % річних, 34390 (тридцять чотири тисячі триста дев'яносто) грн. 95 коп. втрат від інфляції, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Доноват” судового збору в розмірі 8066 грн. 23 коп.
В зв'язку з навчанням судді в Національній школі суддів України з 24.04.2023 по 28.04.2023, на підставі наказу № 35в від 04.04.2023, рішення оформлено та підписано 01.05.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua