номер провадження справи 27/154/22
19.04.2023 Справа № 908/2416/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Перший міжнародний банк" (04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; поштова адреса: 49000 м. Дніпро, вул. Троїцька, 10, ідентифікаційний код 14282829)
до відповідача: Фермерського господарства "ЛАІР" (71031 Запорізька область, Пологівський район (в минулом Більмацький), с. Шевченківське (пн.), вул. Космонавтів, буд. 10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код 33256326; поштова адреса представника адвоката Баришнікова А.Г.: АДРЕСА_1, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 523 232 грн. 92 коп.
за участю
представника позивача: Маркова В.Є. (в режимі відеоконференції), дов. № 15 від 13.01.2021
представник відповідача: Баришніков А.Г., ордер серія АР № 1108112 від 21.12.2022
Акціонерне товариство "Перший міжнародний банк" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Фермерського господарства "ЛАІР" про повернення (вилучення) від ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ЛАІР" (код ЄДРПОУ 33256326, місцезнаходження: 71031, Запорізька обл., Більмацький р-н, с. Шевченківське (пн), вул. Космонавтів, буд. 10) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) предмет лізингу - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ RENAULT SR/RНD2/АВАВЕ001І0000 тип DUSTER, номер кузова/шасі НОМЕР_1 ; 2021 року випуску; реєстраційний номер НОМЕР_2 колір синій, разом з номерними знаками, комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію серія НОМЕР_3 від 18.01.2021р., видане ТСЦ 8048 в м. Київ.; що були передані в користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № МБ-ZАР-ФЛ-6 від 06.01.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 29.11.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2416/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2416/22. Присвоєно справі номер провадження 27/154/22. Підготовче судове засідання призначено на 21.12.2022.
Ухвалою суду від 21.12.2022 розгляд справи відкладався на 01.02.2023.
Ухвалою суду від 01.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження та призначено судове засідання на 01.03.2023.
Ухвалою суду від 01.03.2023 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи до розгляду по суті 21.03.2023.
У судовому засіданні 21.03.2023 оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 19.04.2023.
Підготовче судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів позивача.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В порядку статті 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово учасників судового процесу.
19.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги.
19.04.2023 представник відповідача підтримав свої заперечення на позовну заяву, викладені у відзиві та надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з0 тим, що позовна заява підписана особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
06.01.2022 між Акціонерним товариством "Перший міжнародний банк" (Банк, Лізингодавець) та Фермерським господарством "ЛАІР" (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № МБ-ZАР-ФЛ-6.
Відповідно до п. 11 Преамбули Договору та п. 1.1 загальних умов договору Банк передав у платне володіння та користування майно: Колісний транспортний засіб марки Renault DUSTER Zen 1,5 D, 2021 р.в., зазначений в Додатку «Специфікація» до договору (надалі - Предмет лізингу), а Фермерське господарство «ЛАІР» зобов'язалося прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі в строки та умовах, визначених договором.
Згідно п. 1.1 договору Лізингодавець набуває у свою власність і передає Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача за умови повного та належного виконання всіх зобов'язань за Договором (у тому числі сплати лізингових платежів, а також неустойки (штрафу, пені), переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством України).
Відповідно до п. 1.4 договору предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору. В разі переходу права власності на Предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов договору Предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається.
Згідно акту № 1 від 20.01.2022 приймання-передачі предметів лізингу в лізинг за договором фінансового лізингу № МБ-ZАР-ФЛ-6 від 06.01.2022 позивач передав відповідачу:
- Загальний легковий універсал Renault SR/RHD2/ABABE00U0000 тип DUSTER, номер кузова/шасі НОМЕР_1 ; 2021 року випуску; реєстраційний номер НОМЕР_2 колір синій; cвідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_4 від 18.01.2021р., видане ТСЦ 8048 в м. Київ;
- Ключі від Предмета Лізингу - 1 комплект;
- Свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_5 від 18.01.2021;
- Комплект номерних знаків;
- Сервісна книжка на Предмет лізингу;
- Інструкція з експлуатації Предмету лізингу.
Отже, позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі, предмет лізингу передав відповідачу.
За правилами п. 12 Преамбули договору та п. 1.2. Загальних умов договору строк лізингу становить 24 місяці з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, тобто строк закінчення договору - 06.01.2024.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач просить повернути Предмет лізингу позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч. 1 ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» операції з лізингу віднесені до кредитних операцій.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач з моменту укладення договору по 20.02.2022 сплатив один лізинговий платіж, який включав в себе відшкодування частини вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, йдучи назустріч клієнту, позивач відстрочив відповідачу сплату чергових лізингових платежів на 3 місяці (за березень, квітень та травень - строк платежів з відшкодування частини вартості предмета лізингу перенесено на 20.06.2022р.; строк сплати винагороди/комісії за березень та квітень перенесено на 2 місяці на 20.05.2022р.) згідно затвердженого нового графіку.
Відповідач припинив виконувати належним чином свої договірні зобов'язання перед Банком, внаслідок чого з 20.05.2022 виникло прострочення зі сплати винагороди Лізингодавця за отриманий в лізинг Предмет лізингу (лізингових платежів) за цим договором, а з 20.06.2022. виникла прострочка зі сплати платежів по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктами 6.1 6.2 6.10 Загальних умов договору 18.07.2022 Банк направив Лізингоодержувачу вимогу про погашення простроченої заборгованості за вих. № КНО-61.1.3.2/97 від 13.07.2022 в строк 3 (три) банківські дні з моменту отримання даної вимоги (вимога та докази направлення додаються).
Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно п. 6.1.1 Загальних умов договору, позивач та відповідач узгодили, що у разі, зокрема, несплати Лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та якщо прострочення сплати становить більше 60 (календарних) днів з дня настання строку платежу, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови Договору.
Відповідно до п. 6.3 Загальних умов Договору, якщо Лізингоодержувач у встановлений згідно з п. 6.2 Загальних умов строк не усуне зазначені порушення, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача сплатити Викупний платіж на умовах пункту 6.4 Загальних умов, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Викупний платіж.
На підставі п. 6.4 Загальних умов Договору, станом на 28.08.2022 (включно) позивачем було нараховано відповідачу Викупний платіж, який складався з: суми невідшкодованої частини залишкової вартості Предмету лізингу в розмірі 413 166,91 грн (чотириста тринадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 91 копійка), в т. ч. ПДВ; суми комісійної винагороди за дострокове погашення у розмірі 3 % від суми достроково сплачених лізингових платежів в розмірі 10 778,27 грн (десять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 27 копійок), без ПДВ; суми винагороди Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу в розмірі 76 475,60 грн (сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 60 копійок), без ПДВ;
Отже, загальний розмір Викупного платежу, який підлягав до сплати Лізингоодержувачем станом на 28.08.2022 (включно) становив: 500 420,78 грн (п'ятсот тисяч чотириста двадцять гривень 78 копійок).
Відповідно до п 6.4.1 Загальних умов договору. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Викупний платіж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту направлення Лізингодавцем відповідної вимоги.
Згідно п. 6.5 Загальних умов договору, Лізингоодержувач протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення Лізингодавцем вимоги про сплату викупного платежу зобов'язаний сплатити в повному обсязі (погасити) всю заборгованість (включаючи викупний платіж) перед Лізингодавцем згідно Договору, в т.ч. усі прострочені платежі, штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством, відшкодувати усі збитки, завдані Лізингоодержувачем за Договором та ув'язку з ним.
Відповідно до п. 6.10 Загальних умов договору, Лізингодавєць має право вимагати повернення Предмету лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в будь-який спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 60 календарних днів.
Згідно п. 10.9 Загальних умов Договору «Будь-які повідомлення та/або документи, що направляються Сторонами одна одній у зв'язку з Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані:
А) для повідомлень у паперовій формі - рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу Сторін, зазначену в Договорі. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією Стороною іншій за адресою, зазначеною у Договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої Сторони, виключно у разі укладення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору. Датою отримання таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення; датою отримання повідомлення, направленого Лізингодавцем Лізингоодержувачу вважається сьомий календарний день з дати реєстрації Банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому Лізингоодержувач несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів);
Б) для повідомлень в електронній формі - засобами дистанційного обслуговування клієнтів. запровадженої у банку (зокрема система «Клієнт-Банк». «Інтернет Банкінг» тощо), системи електронного документообігу «Вчасно». Датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснено до спливу банківського дня), або наступний банківський день (якщо відправлення було здійснене після спливу банківського дня), або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у неробочий день) . Крім того, Лізингодавєць має право направляти Повідомлення Лізингоодержувачу, використовуючи сервіси систем миттєвих повідомлень-мессенджерів (зокрема SМS, Viber, Теlеgram-повідомлення) на номер телефону уповноваженого представника Лізингоодержувача, електронним повідомленням на е-таіі. уповноваженого представника Лізингоодержувача шо зазначені в договорі».
Враховуючи викладене, на підставі пунктів 6.3, 6.4 договору, 06.09.2022 Банк направив в електронній формі засобами системи «Клієнт-Банк» та на електронну адресу відповідача (зазначену в договорі), а відповідач отримав в цей же день письмову вимогу за вих. № КНО-61.1.3.2/134 від 29.08.2022 про сплату викупного лізингового платежу.
Згідно вказаної вимоги, Банк вимагав сплатити викупний лізинговий платіж або повернути Предмет лізингу Лізингодавцю.
Вимога залишена відповідачем без задоволення, предмет лізингу лізингодавцю не повернутий, викупний платіж не сплачено.
Відповідно до п. 10.5 Загальних умов договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати рахунки, передбачені умовами Договору, в т.ч. пунктами 2.5, 2.7, 2.11, 2.14, 4.9, 6.7.3 Загальних умов, пунктів 9 та/або 11 Додатку «Страхування» протягом трьох днів з моменту їх направлення Лізингодавцем. Рахунки, передбачені умовами Договору, та інша інформація щодо стану заборгованості можуть в будь-який час надіслані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за допомогою електронного повідомлення або поштовим повідомленням на адреси/реквізити вказані в пункті 7 Преамбули Договору, або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Лізингодавець не зобов'язаний (за умови відсутності відповідної письмової вимоги від Лізингоодержувача) надавати в паперовій формі рахунки та будь-яку інформацію щодо стану заборгованості Лізингоодержувача за Договором.
Згідно п. 6.5 Загальних умов договору, Лізингоодержувач протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення Лізингодавцем вимоги про сплату викупного платежу зобов'язаний сплатити в повному обсязі (погасити) всю заборгованість (включаючи викупний платіж) перед Лізингодавцем згідно Договору.
Станом на дату звернення з цим позовом Лізингоодержувач так і не сплатив вказану вище заборгованість за договором.
Станом на 30.10.2022 (включно), згідно укладеного договору відповідач має заборгованість за Викупним платежем, а також всіма іншими платежами за Договором, загальна сума яких становить 523 232 грн 92 коп.), у тому числі: сума невідшкодованої частини залишкової вартості предмету лізингу в розмірі 413 166 грн 91 коп.; сума винагороди Лізингодавцю за отриманий в лізинг Предмет лізингу в розмірі 100 365 грн 57 коп.; комісійна винагорода за дострокове погашення в розмірі 9 700 грн 44 коп.
Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.
Відповідно до п. 6.10 договору лізингу, Лізингодавець має право вимагати повернення Предмета лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку в будь-який спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 60 днів. Лізингодавець має право стягувати прострочену заборгованість за цим Договором у безспірному порядку в будь-який спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству.
Таким чином, нормами законодавства, які безпосередньо регулюють правовідносини лізингу, прямо встановлені наслідки невиконання зобов'язань лізингоодержувачем.
Прострочення відповідачем сплати за договором становить більше 60 календарних днів (з 20.05.2022 виникло прострочення зі сплати винагороди Лізингодавця за отриманий в лізинг Предмет лізингу, а з 20.06.2022. виникла прострочка зі сплати платежів по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч. 1 ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про фінансовий лізинг", у разі повернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об'єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу (п.3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг").
За змістом п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.
Аналогічний за змістом пункт (6.10 договору) сторонами погоджений в загальних умовах.
Станом на час прийняття рішення судому справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання по сплаті викупного платежу не надано, прострочення становить більше 60 календарних днів, а отже суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку з повернення об'єкту лізингу позивачу.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо повернення позивачу предмету лізингу є обґрунтованими та доведеними, а відтак такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Крім того, доводи відповідача з приводу неналежного виконання зобов'язань внаслідок непереробної сили - повномасштабного вторгнення незаконних військових з'єднань РФ на території України 24.02.2022 суд обґрунтованими визнати не може.
У зв'язку з введенням воєнного стану та проведенням активних бойових дій на всій території України внаслідок військової агресії російської федерації проти України, на підставі правових норм Конституції України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та прийнятих у зв'язку з поточною ситуацією Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та безпосередньо самого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, що є форс мажорними обставинами.
Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, згідно діючого законодавства, настання обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов'язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов'язку виконати зобов'язання.
З моменту введення воєнного стану та станом на поточну дату, Банк не нараховує неустойку, штрафні санкції та додаткові проценти у розмірі 30 (тридцяти) процентів річних від простроченої суми відповідно до умов п.п. 7.1.1 та 7.1.4 договору фінансового лізингу.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, йдучи назустріч клієнту, АТ «ПУМБ» відстрочило відповідачу сплату чергових лізингових платежів на 3 місяці (за березень, квітень та травень строк платежів з відшкодування частини вартості предмета лізингу було перенесено на 20.06.2022; строк сплати винагороди/комісії за березень та квітень перенесено на 2 місяці на 20.05.2022).
Отже, позивач не нараховує та не пред'являє відповідачу передбачені законодавством та договором фінансового лізингу штрафні санкції, неустойку та додаткові проценти за порушення лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Статтею 8 договору передбачено, що у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), в тому числі і війни, Сторони звільняються виключно від відповідальності за затримку виконання зобов'язань або невиконання своїх обов'язків за Договором.
Пунктом 8.1 статті 8 договору передбачений механізм врегулювання дій Сторін у випадку виникнення обставин непереборної сили, а саме: «Якщо обставини, вказані в пункті 8.1. Загальних умов, продовжують діяти впродовж ЗО (тридцяти) календарних днів з часу їх виникнення, то Сторони повинні провести переговори, щоб обговорити заходи, яких слід вжити. У випадку, якщо протягом наступних 10 (десяти] календарних днів Сторони не зможуть домовитися, то Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення Предмету лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають».
Таким чином, ні нормами чинного законодавства, ні умовами укладеного з договору фінансового лізингу не передбачено підстав та умов щодо припинення лізингоодержувачем в односторонньому порядку виконання зобов'язань за договором.
Однак, не зважаючи на те, що Банк пішов назустріч лізингоодержувачу - переніс платежі за Договором лізингу, а також не нараховує неустойку та штрафні санкції за порушення умов Договору лізингу, Лізингоодержувач не виконує навіть основне зобов'язання за Договором лізингу - не сплачує лізингові платежі, а також відмовляється повернути предмет лізингу, що є грубим порушенням норм чинного законодавства, умов договору та порушує законні права та інтереси позивача.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що діями відповідача порушені законні права позивача (зокрема - право на отримання оплати вартості Предмета лізингу та винагороди Лізингодавця за переданий в лізинг Предмет лізингу відповідно до умов Договору), Банк набув права звернутися із позовними вимогами про повернення предмету лізингу, оскільки Лізингодавець має право вимагати повернення Предмета лізингу від Лізингоодержувача (вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача), і має право стягувати прострочену заборгованість за цим Договором у безспірному порядку в будь-який спосіб за вибором Лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству.
Суд не вбачає правових підстав, які дають можливість відповідачу не виконувати свої зобов'язання за договором без настання відповідних правових наслідків.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший міжнародний банк" до Фермерського господарства "ЛАІР" задовольнити.
Повернути (вилучити) від Фермерського госопдарства "ЛАІР" (код ЄДРПОУ 33256326, місцезнаходження: 71031, Запорізька обл., Більмацький р-н, с. Шевченківське (пн), вул. Космонавтів, буд. 10) на користь Акціонерного товариства "Перший міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) предмет лізингу - ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ RENAULT SR/RНD2/АВАВЕ001І0000 тип DUSTER, номер кузова/шасі НОМЕР_1 ; 2021 року випуску; реєстраційний номер НОМЕР_2 колір синій, разом з номерними знаками, комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію серія НОМЕР_3 від 18.01.2021р., видане ТСЦ 8048 в м. Київ.; що були передані в користування на умовах фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № МБ-ZАР-ФЛ-6 від 06.01.2022.
Стягнути з Фермерського господарства "ЛАІР" (71031 Запорізька область, Пологівський район (в минулом Більмацький), с. Шевченківське (пн.), вул. Космонавтів, буд. 10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код 33256326) на користь Акціонерного товариства "Перший міжнародний банк" (04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; поштова адреса: 49000 м. Дніпро, вул. Троїцька, 10, ідентифікаційний код 14282829) 7 848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 01.05.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.