Справа № 204/2/23
Провадження № 1-кп/204/1/23
27 квітня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому засіданні того ж суду, в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62022050010001094 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.11.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Семенівка, Мелітопольського району Запорізької області, маючого середню освіту, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, призначеного на посаду санітарного інструктора-радіотелефоніста медичного пункту, роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старший солдат, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України,-
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 липня 2022 року № 203 старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_5 призначено на посаду санітарного інструктора-радіотелефоніста медичного пункту, роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковник за своїм військовим званням є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також, відповідно до ст. 105 Статуту, заступник командира батальйону підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Таким чином, заступник командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_7 , по відношенню до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 , був прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останній - підлеглим підполковнику ОСОБА_7 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або не вчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до витягу з наказу № 162 від 09.06.2022 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 призначено на посаду заступника командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши, в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
25.10.2022 старший солдат ОСОБА_5 , разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , перебували на позиціях підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби за призначення щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.
Близько 11 год. 00 хв. 25.10.2022 старший солдат ОСОБА_5 , перебуваючи у місці розташування батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що знаходилося за адресою: АДРЕСА_2 , отримав законний усний наказ прямого начальника - заступника командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 - вибути у підпорядкування командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 для виконання бойових завдань за призначенням в районі АДРЕСА_3 з метою стійкого утримання визначених районів оборони, на підставі бойового розпорядження начальника штабу - першого заступника військової командира НОМЕР_1 № 1022ЮКП/дск від 24 жовтня 2022 року.
Отримавши зазначений наказ прямого начальника, старший солдат ОСОБА_5 відмовився виконувати покладені на нього обов'язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді санітарного інструктора-радіотелефоніста медичного пункту, роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, ЗО, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 25.10.2022 близько 11 год. 00 хв., перебуваючи на позиціях підрозділу військової частини - НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ прямого начальника - заступника командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 - вибути у підпорядкування командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 для виконання бойових завдань за призначенням в районі АДРЕСА_3 з метою стійкого утримання визначених районів оборони, на підставі бойового розпорядження начальника штабу - першого заступника військової командира НОМЕР_1 №Ю22/ОКП/дск від 24 жовтня 2022 року, відкрито відмовився виконати зазначений усний наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько - окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_5 , за викладених вище обставин обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування, 30 грудня 2022 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, що містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 402 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри, щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину, надав викриваючи показання відносно себе.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, зазначення сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме: сторони враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також беззастережне визнання своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, і відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , враховуючи характеристику за місцем проживання та місцем служби, його стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують, враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , а також роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_5 за вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України, та погоджуються на призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч. 4 ст. 402 КК України.
Сторони дійшли згоди на призначення ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Сторони вважають за можливе з урахуванням всіх обставин кримінального провадження на підставі ст.. 62 КК України замінити основне покарання ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Сторони погоджуються на призначення такого покарання, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Розглянувши в судовому засіданні угоду про визнання винуватості укладену 30 грудня 2022 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , вислухавши з приводу цього пояснення сторін про затвердження угоди, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості ОСОБА_5 може бути затверджена та обвинуваченому призначене узгоджене покарання.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого та міркувань прокурора, захисника в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз; у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що дають об'єктивні підстави для визнання обвинуваченим винуватості у його скоєнні.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим, за участі захисника, про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинені кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винним, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.
З урахуванням наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема щирого каяття обвинуваченої та активного сприяння нею розкриттю злочинну, з урахуванням особи винного, який є раніше не судимим, згідно службової характеристики зарекомендував себе посередньо, під диспансерно-динамічним наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 слід призначити міру покарання, узгоджену сторонами про визнання винуватості із застосуванням положень ст.ст. 62, 69 КК України.
Згідно ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 січня 2023 року, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованої у м. Павлоград дніпропетровської області, який був продовжений ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2023 року та 03 березня 2023 року, за таких обстави, строк попереднього ув'язнення підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з дотриманням правил ст. 72 КК України.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст. ст. 110,124, 369,371-374, 468-476 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 грудня 2022 року укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України призначене ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відраховувати з дня затримання - з 14 листопада 2022 року.
У строк відбуття покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з часу затримання з 14 листопада 2022 року, виходячи із співвідношення, що один день позбавлення волі відповідає одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її після подачі до суду відповідної заяви.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, обвинуваченим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1