Справа № 201/4705/23
Провадження № 1-кп/201/630/2023
28 квітня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12023041650000579, внесене до ЄРДР 14.04.2023 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, неодруженого, утриманців не маючого, з середньо-технічною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
1.Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене і визнане судом доведеним
14.04.2023 об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись біля будинку № 178 на вул. Мандриківська в м. Дніпро, побачив на землі предмет зовні схожий на кастет, який є холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом, та в цей час у нього раптово виник злочинний умисел направлений на носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що у нього не має передбаченого законом дозволуна носіння холодної зброєю, ОСОБА_3 підняв з землі кастет та сховав його в праву бокову кишеню, одягненої на ньому куртки, таким чином почав носити - кастет, який є холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом при собі пересуваючись по вулицям міста Дніпро без передбаченого законом дозволу.
Цього ж дня, тобто 14.04.2023 в період часу з 16:05 год. по 16:25 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Бригадна, біля буд. 3, слідчим ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській областіу присутності залучених понятих проведено огляд, в ході якого ОСОБА_3 добровільно надав кастет, який є холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, тобто носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
3. Докази, які досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують його особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
4.Висновок суду про винуватість
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися носінні кастету без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, вірно.
5. Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Під час вчинення кримінального правопорушення за даним кримінальним провадженням обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання суд враховує вимоги ст.ст.65-67 КК України та роз'яснення, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Крім того, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Виходячи з положень ч. 4 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, віднесено до категорії нетяжкого злочину.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, визнання вини, соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, вік, вчинення кримінального правопорушення вперше.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому при судовому розгляді справи не встановлено.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За приписом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального правопорушення, яке вчинено ним вперше, визнання вини, щирого каяття, думки прокурора, який у судових дебатах просив призначити покарання у вигляді громадських робіт, думки обвинуваченого, який погодився із запропонованим прокурором покаранням, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим призначає покарання в межах санкції статті, за якою він визнається винуватим, у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам його вчинення, обставинам, що пом'якшують покарання, і відсутність його обтяжуючих, даним про особу обвинуваченого.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
6.Вирішення цивільного позову
Цивільний позов відсутній.
7.Вирішення питання про долю речових доказів
Судом вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.
8.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
У кримінальномупровадженні процесуальні витрати складають 1912,00 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про його застосування не надходило, а тому, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст. 100, 369, 371-374, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити покарання у вигляді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи в сумі 1912,00 грн.
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов відсутній.
Речові докази:
- кастет, який упакований до спецпакету № 3645026 і переданий до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією № 575 від 20.04.2023 року (а.п. 31) - знищити;
- CD-R диск з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п. 36).
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1