Справа № 201/4796/23
Провадження № 1-кс/201/1711/2023
27 квітня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023050000000297, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023 року, про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хороше Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянки України, яка має середню освіту, заміжня, має на утриманні особу з інвалідністю ІІІ групи - сина ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), не працює, пенсіонерка, є особою з інвалідністю ІІ групи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- слідчий ОСОБА_3
- підозрювана ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023050000000297, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також у зв'язку з необхідністю виконати ряд слідчих дій, слідчий просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.05.2023, без визначення розміру застави з утриманням у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Позиції учасників.
У судовому засіданні прокурор зі слідчим підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.
Підозрювана та її захисник проти задоволення клопотання не заперечили, поклалися на розсуд суду, при цьому підозрювана повідомила про визнання вини і співпрацю з органом досудового розслідування.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023050000000297 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, та строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022.
Так, встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 на кінці літа - початку осені 2022 року (більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено), розуміючи всі вище наведені обставини, діючи умисно з власних мотивів, в ході спілкування в месенджері «Telegram» із інформатором представників збройних формувань держави-агресора - російської федерації, створених на тимчасово окупованій території Донецької області, під нікнеймом «Неандерталец», якого ідентифіковано як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (в 2015 році судимий за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, в 2017 році обміняний в рамках Мінських домовленостей, досудове розслідування стосовно якого проводиться в кримінальному провадженні № 22014050000000097 від 08.08.2014 за ч.1 ст.258-3, ч. 1 ст. 111 КК України), надала останньому добровільну згоду на надання допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, шляхом збору та передачі останньому інформації про переміщення військової техніки і особового складу ЗСУ на території населених пунктів Іверське і Новодонецьке та АДРЕСА_2 , а також місця постійної і тимчасової дислокації підрозділів ЗСУ на території вказаних населених пунктів, місць дислокації підрозділів РЕР, а також місць розгрузки ешелонів військової техніки ЗСУ на території вказаних населених пунктів, прольоти військової авіації ЗСУ поблизу АДРЕСА_1 .
При, цьому громадянка України ОСОБА_5 усвідомлювала, що передана нею інформація буде використана збройними формуваннями держави-агресора для нанесення ракетних, авіаційних та інших вогневих ударів з метою завдання вогневого ураження підрозділам Збройних сил України, знищення військової техніки, особового складу Збройних сил України.
28.01.2023 року о 16 годині 50 хвилин слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях на підставі п.1 ч.1 ст. 208 та п.6 ч.1 ст. 615 КПК України затримано ОСОБА_5 .
29.01.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у наданні незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, - тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
23.03.2023 постановою заступника керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінального провадження № 22023050000000297 від 24.01.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, продовжено до 3 місяців, тобто до 29.04.2023.
30.01.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська підозрюваній ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначенням суми застави.
27.03.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська запобіжний захід підозрюваній ОСОБА_5 продовжено до 29.04.2023.
26.04.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців, тобто до 23.05.2023 року.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення з додатками; відповіддю на виконання доручення слідчого; протоколом тимчасового доступу до речей і документів з копією протоколу за результатами проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_8 №78/1/4/237т від 06.12.2022, та інформацією з USB- флеш-накопичувача №78/61т від 06.12.2022; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 в ході якого вилучено мобільний телефон із слідами причетності до вчинення даного злочину; протоколом огляду флеш-носія із інформацією скопійованою із акаунта ОСОБА_5 в месенджері Telegram під час обшуку; протоколом затримання ОСОБА_5 ; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 ; висновком комп'ютерно-технічної експертизи; висновком судово-медичної експертизи; протоколом огляду висновка комп'ютерно-технічної експертизи.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричасність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
На обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії застосованого запобіжного заходу, слідчим зазначено, що у слідства є необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, підозрювана ОСОБА_5 спроможна:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років, існує ризик, що підозрювана ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає у с. Іверське Краматорського району Донецької області, тобто на території області в якій на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може спричинити до тимчасової окупації населеного пункту та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. Крім того в матеріалах отриманих на за результатами проведення НС(Р)Д містяться посилання ОСОБА_5 на її куму, у якої вона дізнавалася інформацію, яку в подальшому передавала ОСОБА_8 ;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_10 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 вчинила злочин, під час воєнного стану.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п. 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Щодо необхідності проведення слідчо-розшукових дій.
Строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 спливає 29.04.2023, втім завершити розслідування у вказаний термін неможливо, оскільки склад кримінального правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування, згідно з ч. 5 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. Прокурором в кримінальному провадженні направлено лист до Івано-Франківської обласної прокуратури з проханням отримати в Івано-Франківському апеляційному суду дозвіл на використання матеріалів негласних слідчих розшукових дій в кримінальному провадженні № 22023050000000297, у зв'язку з проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали Івано-Франківському апеляційному суду, однак відповіді на даний час не отримано. Також, операторам мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл» для організації виконання направлено ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про тимчасовий доступ до речей і документів з метою отримання інформації по номерам, які використовувала ОСОБА_5 під час вчинення злочину, та на даний час вказану інформацію не отримано.
Вказані матеріали мають суттєве значення для встановлення всіх обставин вчинення ОСОБА_5 даного злочину, а також будуть використані для доказування вини ОСОБА_5 під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду.
Крім того, внаслідок особливої складності кримінального провадження, ще необхідно виконати певний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме: провести слідчий експеримент за участю підозрюваної ОСОБА_5 ; отримати відповідь від ОСВУ «Хортиця», щодо підтвердження чи спростування відомостей переданих ОСОБА_5 ; з урахуванням отриманої інформації провести інші слідчі (розшукові) дії в яких виникне необхідність; визначити остаточну кваліфікацію кримінального правопорушення; підготувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5 з урахуванням відомостей отриманих в ході комп'ютерно-технічної експертизи; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Проведення вказаних слідчих (розшукових) дій потребує додаткового часу. Результати вказаних слідчих (розшукових) дій матимуть істотне значення для досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, після отримання відомостей від ОСВУ «Хортиця» з урахуванням зазначених у ній відомостях, може виникнути потреба в проведенні інших слідчих (розшукових) дій.
Направлення обвинувального акту до суду без їх проведення недоцільно, оскільки це може негативно вплинути на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин події. Для проведення зазначених процесуальних дій необхідний строк не менше чотирьох місяців.
Висновки.
Подане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, втім строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою ОСОБА_5 спливає.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то, з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, та з метою можливості отримання та процесуального опрацювання вищевказаних матеріалів, проведення інших слідчих дій, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що вона без застосування до неї запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваного, які пов'язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків:
- застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваного осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
- застосування домашнього арешту не можливе, оскільки с. Іверське Краматорського району, Донецької області, знаходиться на території області в якій на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може спричинити до тимчасової окупації населеного пункту та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Щодо строку застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки строк досудового розслідування продовжений до 23.05.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 діб, але не більше строку досудового розслідування, слідчий суддя може продовжити запобіжний захід.
Щодо застави.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, а також з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Щодо визначення місця утримання підозрюваної, слідчий суддя виходить з того, що діючий кримінально-процесуальний закон, у тому числі, з метою проведення ефективного досудового розслідування, надає право слідчому визначати місце перебування підозрюваного, у зв'язку з чим, клопотання сторони обвинувачення щодо чіткого визначення в увалі слідчого судді місця утримання підозрюваної, є таким, що не в повній мірі відповідає процесуальному закону.
Керуючись ст. ст. 176-178, 206, 309, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Строк дії застосованого під час досудового розслідування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжити в рамках строку досудового розслідування, тобто до 23 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1