Справа № 201/4717/23
Провадження № 1-кс/201/1670/2023
25 квітня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22022050000001659, внесене до ЄРДР 29.06.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Курахівка Селидівського району Донецької області, яка має вищу освіту, заміжня, утриманців не має, працює спеціалістом І категорії відділу земельних ресурсів у Покровській міській військовій адміністрації, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- підозрювана ОСОБА_5 (відеоконференцзв'язок)
- захисник ОСОБА_6 (відеоконференцзв'язок)
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022050000001659, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2022 року.
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем її проживання строком 60 діб.
Позиції учасників.
Прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити, в судовому засіданні уточнивши час домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_5 проти задоволення клопотання не заперечила, зазначивши про визнання вини та співпрацю з органом досудового розслідування, додала, що своїми діями не бажала завдати шкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній безпеці України, запевнила, що в подальшому не буде користуватися російськими соціальними мережами та перебувати в їх групах.
Захисник підтримав думку своєї підзахисної.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим відділом 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №22022050000001659, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.436-2 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До здійснення збройної агресії РФ проти України керівництвом держави-агресора було залучено підрозділи силового блоку терористичної організації «ДНР».
24 лютого 2022 року указом президента Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Усвідомлюючи факт наявності збройної агресії Російської Федерації проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій для цивільного населення, військових формувань та правоохоронних органів України, будучи проросійсько-налаштованою особою, громадянка України ОСОБА_5 , знаходячись в м. Покровськ, Донецької області, за адресою свого фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, з власного мобільного телефону «Samsung Galaxy A71», ІМЕІ - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , с/н НОМЕР_3 з номером НОМЕР_4 , використовуючи « Chrome Browser » та власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Вконтакте» « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснювала поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 об 19.35 гр. ОСОБА_5 за адресою свого фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 , з власного мобільного телефону «Samsung Galaxy A71», з номером НОМЕР_4 , використовуючи « Chrome Browser » та власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Вконтакте» « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розмістила публікацію « ОСОБА_10 », де цитувалися слова генерального директору телеканалу «СПАС» ОСОБА_11 , а саме: «Погибают ребята наши. Не знаю цифр. Но погибают. Иногда страшно, иногда под пытками. И ведь они умирают за нас. За меня и за тебя. Мы отвыкли от жертвы - мы и временем-то не очень умеем теперь жертвовать ради другого, а тут - за нас, вот так, героически чаще всего - жизнь отдают….. Да, мы пошли на Украину с оружием Правды, пошли, чтобы остановить беззаконно льющуюся кровь невинных и беззащитных людей Донбасса и не только, но сами ведь мы живём с тем, что проливаем кровь нерождённых детей - миллионами! …. Но смысл её не только в победе над очевидным и озверевшим элом нацизма и мирового западного дракона сатанизма…». В зазначеній публікації міститься інформація про виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, а також інформація про глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України.
ІНФОРМАЦІЯ_5 об 22:06 гр. ОСОБА_5 за адресою свого фактичного місця мешкання: АДРЕСА_1 , з власного мобільного телефону «Samsung Galaxy A71», з номером НОМЕР_4 , використовуючи « Chrome Browser » та власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Вконтакте» « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) поширила публікацію спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де цитувалися слова протоієрея ОСОБА_12 : «300 000 мобилизованных, это ровно столько же матерей + суммарно в два раза больше сестер, жен, невест и дочерей. … Мы закисли и развратились в то самое время, когда коллективный Запад очень активно готовился нас со свету сжить. Те же безумные хохло-нацисты без шуток (хотя наши телеведущие хохотали) много лет подряд готовились ездить по Красной Площади на БТР…». В зазначеній публікації міститься інформація про виправодовування збройної агресії Російської Федерації проти України.
20 квітня 2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.436-2 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- Протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 від 20.04.2023;
- Протоколом огляду сторінки « ОСОБА_13 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) соціальної мережі «Вконтакте» від 03.11.2022;
- Протоколом огляду телефону ОСОБА_5 від 03.11.2022;
- Протоколом огляду речей від 11.04.2023;
- Висновком лінгвістичної експертизи УНДІСТтСЕ №6 від 15.12.2022;
- Висновком комп'ютерно - технічної експертизи УНДІСТтСЕ № 76 від 27.02.2023;
- Протоколами допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- Матеріалами, зібраними оперативними підрозділами, що є доказом у відповідності до ч. 2 ст. 99 КПК України.
Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України, тобто підозра стосовно останньої є обґрунтованою.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, підозрювана ОСОБА_5 спроможна:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що згідно із ст. 12 КК України, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п'яти років, а також проживає неподалік лінії фронту, яка динамічно змінюється (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адже на теперішній час, всі обставини кримінального правопорушення не встановлено (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри та ризики, які на сьогоднішній день існують.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , до вищевказаного переліку не входить, а тому слідчий суддя може розглянути і інші види запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Надані стороною обвинувачення кримінального провадження дані не свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризиків, доведених в судовому засіданні.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, згідно положень ч. 4 ст. 194 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Також суд враховує особу ОСОБА_5 , яка має вищу освіту, заміжня, має офіційну роботу, і позитивну характеристику з її місця мешкання.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що є також необхідність в покладені на останнього обов'язку в період дії запобіжного заходу не заходити до мережі інтернет до російських соціальних мереж, з метою запобігання продовження вчинення підозрюваною вище вказаних правопорушень.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлюється відповідними ризиками, які встановлені слідчим суддею і є підтвердженими.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.
На теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення даного злочину, а також, свідки та інші місця знаходження речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку необрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, створить передумови для продовження спілкування останньою з зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні, знищення, сковування або спотворення вищевказаних речей чи документів.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
При прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту слідчий суддя враховує той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, під час якого, внаслідок військових дій військовослужбовців та керівництва Російської Федерації, поширювана нею інформація може завдати шкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній безпеці України.
Крім того, враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до країни-агресора - Російської Федерації, незастосування стосовно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту створить передумови для продовження вчинення нею кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що такий запобіжний захід як нічний домашній арешт у повній мірі забезпечить дотримання підозрюваною процесуальних обов'язків під час досудового слідства.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру 20.04.2023, то досудове розслідування має бути закінченим до 20.06.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 днів, тобто до 18.06.2023 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_5 на строк дії ухвали суду наступні обов'язки:
- не користуватися соціальними мережами «Одноклассники», «Вконтакте»;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи (за наявності);
- не залишати місце постійного проживання з 21-00 години до 06-00 години кожного дня, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла після відбою повітряної тривоги;
- не відлучатись з території м. Покровськ Донецької області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження (за виключенням випадків безпосередньої погрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії та ведення агресивної війни окупаційними військами рф проти України);
- утриматися від спілкування зі свідками і експертами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали слідчого судді покласти на слідчого в ОВС СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1