Справа № 390/265/22
Провадження № 2/390/94/23
"30" березня 2023 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Бойко І.А.,
при секретарі - Пікущій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в заочному порядку, у м. Кропивницький, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) в розмірі 18245,98 грн, а також судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він як суб'єкт ринку газу з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб та є постачальником на якого покладені спеціальні обов'язки. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Національною комісією що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), які є однаковим для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до вимог Правил, акцептування публічного договору постачання природного газу побутовим споживачем є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу, та/або фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - «Кіровоградгаз» та вноситься до особового рахунку Споживача).
Відповідач акцептував договір, фактично споживаючи природний газ.
Позивачем в період з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 18245,98 грн, вартість якого не сплачена відповідачем, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві просила проводити розгляд справи без її участі, при цьому зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за адресою місця реєстрації, а також, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті «Судова влада України», відзиву на позовну заяву ним не подано.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з довідки про фінансовий стан, розмір заборгованості ОСОБА_1 за спожитий газ за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , становить 18245,98 грн.
Відповідно до ч.1 п.17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09.12.1999 № 2246, далі Правила, плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.
За п. 29 Правил, споживач зобов'язаний своєчасно здійснити плату за надані послуги з газопостачання.
У розділі III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 249, зазначено, що договір постачання природного газу споживачу розміщений на офіційному веб-сайті регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до абз.2 п.4 Розділу III Правил фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - факт фактичного споживання природного газу споживачем.
Згідно з п.11 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 249, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника зі спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Пунктом 14 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 249, встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачам є календарний місяць.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.
За ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Пунктом 5 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у справі № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг може бути індивідуальний або колективний споживач. За п. 6 вказаної норми індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Верховний Суд України у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зазначив, що оскільки обов'язок споживача житлово-комунальних послуг як власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічного висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді справи № 212/4917/15-ц.
Водночас, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , є власником будинку, який знаходиться за адресою: : АДРЕСА_1 або за згодою власника ним користується і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, у зв'язку з чим суд не має можливості встановити факт того, що він дійсно є споживачем природного газу за вказаною адресою.
При цьому, довідка про фінансовий стан абонента, подана позивачем, не може бути беззаперечним доказом того, що саме відповідач є споживачем природного газу за згаданою адресою, оскільки зміст такої довідки залежить безпосередньо від волі позивача.
За своєю природою така довідка являє собою лише розрахунок заборгованості, який здійснений позивачем, а тому має односторонній характер і не дає змоги впевнитися в дійсності нарахування заборгованості саме ОСОБА_1 .
Крім того, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Кіровоградській області ОСОБА_1 зареєстрованим або знятим з реєстрації, не значиться.
Згідно відповіді Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 02-33//30/1 ОСОБА_1 на території с. Гаївка не зареєстрований та не проживає.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 262, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 1, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко