Справа № 182/4965/22
Провадження № 2/0182/593/2023
Іменем України
26.04.2023 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.
за участю
секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Івріної І.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення(викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
Заяви по суті справи.
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з нього аліменти на його утримання в розмірі частина усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Починаючи з дня звернення з цим позовом до суду (а.с.1).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач є його єдиним сином. Йому вже виповнилось 65 років, він є пенсіонером, але у зв'язку з нестачею трудового стажу отримує державну соціальну допомогу, яка складає 2100 грн. Цієї мізерної державної соціальної допомоги йому ледве вистачає на ліки, не говорячи вже про харчування та інші потреби. Його син ухилився від надання йому допомоги, хоча прекрасно розуміє, що він є людиною похилого віку та потребує його допомоги. Після перенесення в 2011 році інфаркту йому було встановлено діагноз: пост інфарктний кардіосклероз, також він має чимало супутніх хвороб, у зв'язку з чим для підтримання здоров'я змушений купувати необхідні медикаменти. Син на даний час не має офіційного працевлаштування, але він має мікроавтобус, яким може здійснювати вантажні перевезення та отримує доходи від виконання інших разових робіт, тож може надавати матеріальну допомогу на його утримання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 25-28).
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач ніколи не приймав участі у його житті - не виховував, не годував, не одягав, не забезпечував його розвиток, не утримував матеріально. Всім цим займалась лише його матір ОСОБА_3 . Батьки хоча і не розірвали шлюб, проживали в одній квартирі, але подружнє життя у них не склалось. Позивач жив своїм власним життям. Мама весь час працювала на кількох роботах, щоб утримувати його. Із заявою про стягнення з батька аліментів матір не зверталась, оскільки він не працював. Позивач має три судимості. Тричі відбував покарання у вигляді реального позбавлення волі. З його народження та до досягнення ним повноліття. За час коли він навчався батько не працював. Батько дуже погано ставився та ставиться до матері. Знущався на нею і в теперішній час відібрав у неї усі документи і вигнав з квартири, у якій вони проживали разом. На даний час мама проживає разом з ним та його сім'єю. Позивач зазначає, що він хворіє та витрачається на ліки, однак доказів понесення витрат на придбання ліків суду не надав. Також позивач не надав належних доказів, що він має скрутне матеріальне становище. Сам по собі факт непрацездатності батька не зумовлює виникнення обов'язку у нього для надання йому утримання. Із наданої позивачем довідки про розмір соціальної допомоги вбачається, що цей розмір вищий, ніж встановлений Законом України «Про державний бюджет України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Крім того, у позивача є інші джерела доходу: йому належить дачна ділянка, розташована в садовому товаристві « Промінь » в Нікопольському районі з фруктовим садом, великим виноградником, балаганом з полуницею, які він вирощує та реалізує. Також позивач на Першотравневому ринку займається ремонтом взуття, ремонтом блискавок на одязі, записом музики на флеш накопичувачі. Відповідач зазначає, що перебуває у шлюбі ОСОБА_4 . Вони є багатодітною родиною - виховують 4-х дітей, які не досягли повноліття. Діти часто хворіють, потребують постійного лікування, спеціального харчування, догляду. Діти перебувають на диспансерному обліку в амбулаторії сімейної медицини №3 м. Нікополя. Дружина не має можливості працювати, оскільки займається вихованням дітей та їх доглядом. Будь-яких доходів дружина не отримує. Він офіційно не працевлаштований, оскільки до початку війни займався вирощуванням тварин. В теперішній час вони живуть за раніше накопичені кошти. У нього є невелика земельна ділянка, яку він обробляє та за рахунок цього утримує свою родину. Інших доходів у нього не має. Мікроавтобус, на який посилається позивач, не призначений для здійснення вантажних перевезень - з місцем водія 9 міст. Він використовується ним виключно для поїздок членів його родини. Мікроавтобус 2007 року випуску, потребує частого ремонту, грошових вкладень. Субсидію він не отримує. Його доходів вистачає лише на лікування дітей, їжу та предмети першої необхідності. Дітей потрібно розвивати, навчати, оздоровлювати, добре і правильно годувати. Все це потребує достатнього матеріального ресурсу. Крім того, йому слід оплачувати комунальні послуги. Тож він не має можливості надавати матеріальну допомогу батькові.
Позивач подав відповідь на відзив (а.с.74-75). Зазначає, що доводи відповідача про те, що він ухилявся від виховання та утримання сина не відповідають дійсності. Він з ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з 1982 року по цей час. Аліменти з нього матір відповідача не стягувала, а отже є очевидним те, що він утримував сім'ю та сина, належно виконував батьківські обов'язки. Він в основному працював не офіційно, їздив на заробітки до м. санкт-петербург, отримував за роботу кошти та пересилав дружині і сину в м. Нікополь. Жодного значення для розгляду справи його погашені судимості не мають, після відбуття покарань він виправився та живе нормальним життям як законослухняний громадянин. Вказівки відповідача про недоведеність його витрат на лікування та сумніви в необхідності отримання матеріальної допомоги є просто знущанням, оскільки син прекрасно знає, що він у 2011 році переніс інфаркт, а наслідки хвороби супроводжують людину все життя. На свою соціальну допомогу він може дозволити собі лише найдешевші підтримуючі та обезболюючі ліки. Оплатити лабораторні дослідження та аналізи, пролікуватись у спеціалізованих медичних закладах він не має можливості. Що стосується земельної ділянки в садовому товаристві, то вона використовувалась лише для потреб їх сім'ї. Фрукти та овочі вирощені на ній він привозив для вживання в їжу, для консервування як йому з дружиною так і синові та онукам. Жодного додаткового прибутку від наявності дачі в садовому товаристві він не має, а навпаки ще й несе витрати по її утриманню. Іншої господарської діяльності він не веде, тож єдиним джерелом доходу в нього є державна соціальна допомога. Син ОСОБА_2 є працездатним, але на роботу не влаштовується. Його дружина, також є повністю працездатною, однак також на роботу не влаштовується, мотивуючи що доглядає за неповнолітніми дітьми. Однак, ще до війни діти ходили до школи та дитячого садка, він їх відводив та забирав, але невістка все одно не працювала. Відповідач ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що до початку війни займався вирощуванням тварин і зараз живе з сім'єю на зароблені кошти. Напевно зазначений вид діяльності сина приносив чималі прибутки, оскільки він більше року проживає на ці кошти зі своєю сім'єю та утримує житловий будинок площею більше 100 кв.м., і при цьому не горить бажанням працевлаштуватись, що свідчить про його фінансовий достаток. Син зі своєю родиною проживає в будинку частки якого належить його дружині ОСОБА_3 , а частина йому, при цьому він особисто приймав участь в реконструкції даного будинку, а по суті будівництва нового будинку на місці старого, допомагав синові у монтажу даху, виготовленні дверей. Взагалі у нього з сином були нормальні відносини, аж допоки у жовтні 2021 року помер його рідний брат ОСОБА_5 . Квартиру, яка належала братові, успадкував син ОСОБА_6 за заповітом. Через те, що він хотів з квартири забрати деякі речі, у них з сином виник конфлікт. Отже, зазначену квартиру син вже отримав у спадщину, має можливість здавати її в оренду та отримувати від цього прибуток, або ж продати її. Таким чином, наведені відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву вкотре підтверджують про його небажання надавати батькові матеріальну допомогу, як непрацездатній особі, яка потребує допомоги.
Інших заяв по суті справи учасниками не подавалось.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 05.01.2023 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.13-14).
В судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача та відповідач проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю.
Судом встановлено.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання обов'язку повнолітнім сином щодо утримання свого батька, який є непрацездатним.
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с. 2).
ОСОБА_1 є непрацездатним , досяг 65 років, отримує соціальну допомогу як особа, що досягла віку 63 роки в розмірі 2100 грн станом на грудень 2022 року (а.с.3)
ОСОБА_1 хворіє з 13.05.2011 року на постіфарктний кардіосклероз, має супутні захворювання: хр. панкреатит, хр. пієлонефрит, сечокам'яна хвороба (а.с.4)
ОСОБА_2 одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, офіційно ніде не працює (а.с. 29-35).
Згідно зі ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
За змістом статті 202 СК України необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків і потреба у матеріальній допомозі.
Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх "дітей" утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Отже, зобов'язання повнолітніх "дітей" утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При цьому, обов'язок повнолітніх "дітей" не пов'язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 р. у справі N 212/1055/18-ц.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги суд бере отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
Стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно з діючим законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо. Тому під час постановлення рішення суду слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Отже, особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Застосовуючи положення наведеного правила до правовідносин, що врегульовані статтею 202 СК України, можна зробити висновок, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання належного майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду в грудні 2022 року, позивач ОСОБА_1 отримував соціальну допомогу , як особа, що досягла 63 віку у розмірі 2100 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою, що надана Управлінням соціальної політики від 15.12.2022 року (а.с.3).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" визначено на 2022 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становила 2093 грн.
Станом на час звернення до суду ОСОБА_1 отримував соціальну допомогу у розмірі, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має у власності інше нерухоме майно, дві земельні ділянки в садовому товаристві, які самостійно обробляє (а.с. 41,77-78) , а отже суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він потребує матеріальної допомоги від сина в розумінні статті 202 СК України.
Приходячи до такого висновку, суд враховує також, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що його соціальна допомога не забезпечує йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Посилання позивача на те, що у зв'язку з наявними в нього хронічними хворобами, він несе певні затрати на придбання ліків, є недоведеними , оскільки будь-яких доказів на понесення позивачем витрат на своє лікування суду не було надано.
Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем докази про наявність в нього хронічних захворювань, дійсно містять інформацію щодо встановленого діагнозу, однак, не можуть свідчити про наявність потреби позивача у постійному лікуванні.
Сам факт непрацездатності позивача за віком та наявність хронічних захворювань, на які ОСОБА_1 посилається в позові, не свідчить про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь непрацездатного батька у розумінні статті 202 СК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10-13,76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Повне рішення складено 01.05.2023 року.
Дані про учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача - адвокат Івріна Інна Львівна, що діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 21.03.2023 року (а.с.65-67).
Суддя: А. Г. Багрова