Справа № 147/352/23
Провадження № 33/801/393/2023
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А.
Доповідач: Оніщук В. В.
01 травня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретарів судового засідання Ковальчук О. А., Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 126 КУпАП,
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
У постанові суду зазначено, що 22 березня 2023 року о 13:50 год в с. Олександрівка по вул. Гагаріна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом (вчинив повторне порушення частини другої статті 126 КУпАП протягом року, а саме 30 червня 2022 року), чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 проходить курс підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В» по 05 квітня 2023 року.
Окрім іншого в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини та просив провадження у справі закрити.
Заслухавши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник зазначає, що не був присутнім під час розгляду справи, а копію оскаржуваної постанови отримав 07 квітня 2023 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД № 054322 від 22 березня 2023 року, водій ОСОБА_1 22 березня 2023 року о 13:50 год в с. Олександрівка по вул. Гагаріна, керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом (вчинив повторне порушення частини другої статті 126 КУпАП протягом року, а саме 30 червня 2022 року), чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною п'ятою статті 126 КУпАП України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Обґрунтовуючи висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суд першої інстанції вірно поклав в основу оскаржуваної постанови наявні в матеріалах справи докази, відображені у таких джерелах доказування, як протокол про адміністративне правопорушення серії АДД № 054322 від 22 березня 2023 року; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 22 березня 2023 року, рапорт інспектора СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП Володимира Гриняка від 22 березня 2023 року, довідки Тростянецького ВП та Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 45579 від 30 червня 2022 року, відеофайли з нагрудної камери поліцейського.
Так, із довідки Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 30 червня 2022 року, тобто протягом року, притягувався до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП України, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Указане підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 455579 від 30 червня 2022 року.
Матеріали справи не містять відомостей про скасування даної постанови чи оскарження дій поліцейського.
За змістом статей 254, 255, 256 КУпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений та підписаний уповноваженою на те особою інспектором СРПП ВП № 2 Гайсинського РУП Гриняком В. В. та особою яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Під час складання протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КпАП України.
Будь-яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 щодо його змісту не вказано, останній своїм підписом підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений та його копію отримав.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний відповідно до вимог статей 254, 256 КАП України, тому є належним доказом по справі.
Доводи скаржника про те, що він не підлягав відповідальності за частиною п'ятою статті 126 КУпАП, як за повторне скоєння протягом року того самого правопорушення, з огляду на те, що він проходить курс підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В», не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, відповідно до примітки статті 126 КУпАП положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
Заявником до апеляційної скарги долучено довідку Ржищівської філії «Ягуар» ТОВ «Автошкола «Ягуар» № 29 від 27 березня 2023 року відповідно до якої ОСОБА_1 проходив курс підготовки водіїв транспортних засобів категорії «В» група № 384 по 05 квітня 2023 року.
Порядок підготовки водіїв транспортних засобів на території України регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
За положеннями частини першої статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язаний пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах освіти і науки, транспорту та охорони праці. Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.п. 24.1, 24.4, 24.5 ПДР встановлено порядок навчання водінню транспортному засобу. Зокрема, передбачено, що навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають для цього медичних протипоказань, що підтверджується дійсною медичною довідкою встановленого зразка. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД № 054322 від 22 березня 2023 року слідує, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування автомобілем та було встановлено, що він повторно протягом року керував транспортним засобом не маючи на те права. При цьому, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції не під час навчання водінню у встановленому порядку. Тобто ОСОБА_1 керував автомобілем без присутності спеціаліста з підготовки водіїв та не під час підготовки для отримання права на керування транспортним засобом категорії «В», що не є у розумінні вимог Правил дорожнього руху та примітки статті 126 КУпАП особою, яка у встановленому порядку навчається водінню транспортного засобу. При указаних обставинах положення примітки статті 126 КУпАП не може бути застосовано до ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті виключно безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КУпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КпАП України, а відтак постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук