Справа № 127/2131/20
Провадження № 22-ц/801/970/2023
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.
Доповідач:Денишенко Т. О.
01 травня 2023 рокуСправа № 127/2131/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній спра-ві за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних ви-мог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , її представника адвоката Чорного Андрія Васильовича на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року,
ОСОБА_2 , її представник адвокат Чорний А. В. оскаржують в апеля-ційному порядку рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року у вищезазначеній цивільній справі.
Ухвалою апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 та її представника залишалася без руху із наданням скаржникам десятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для подання суду апе-ляційної інстанції, при бажанні, заяви на поновлення процесуального строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних для цього причин, оскільки викладене в апеляційній скарзі обґрунту-вання клопотання про поновлення строку не може бути визнане таким, що дійс-но доводить поважність причин пропуску процесуального строку та законність його поновлення. Також ОСОБА_2 необхідно було надати суду оригінал квитанції про доплату у дохід держави судового збору у визначеному законом розмірі.
21 квітня 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали апеляційного суду адвокатом Чорним А. В. подані квитанція про доплату судового збору в сумі 1261, 20 гривні та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. Об-ґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адвокат надає докази отримання ОСОБА_2 27 лютого 2023 року постанови про відкриття виконавчого про-вадження від 27 лютого 2023 року у мобільному застосунку «Дія», що, за його твердженням, стало передумовою подання 01 березня 2023 року заяви до суду про ознайомлення із матеріалами справи та отримання копії судового рішення, про яке ОСОБА_2 не було відомо. Посилаючись на норми статей 131, 272 ЦПК України, адвокат звертає увагу, що копію оскаржуваного рішення суду було надіслано ОСОБА_2 лише 06 січня 2023 року та, нібито, вручене воно 19 січня 2023 року невідомій особі, оскільки суду були надані докази зміни міс-ця реєстрації відповідачки ще у 2021 році. Тобто є доведеним, що за лист з ко-пією судового рішення у 2023 році розписалася стороння особа, а отже вруче-ний він був не самому адресату. Не перевіривши документи адресата, праців-ник пошти не мав права видати рекомендований лист сторонній особі у той час як з початком повномасштабної агресії рф у лютому 2022 року скаржниця уза-галі тимчасово виїхала із м. Вінниці. У свою чергу адвокат також зазначає, що підпис отримувача судового відправлення зовсім не схожий на підпис самої скаржниці.
Дослідивши, ретельно проаналізувавши та оцінивши наведені представ-ником ОСОБА_2 адвокатом Чорним А. В. доводи поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інс-танції, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави, зазначені у заяві про по-новлення строку на оскарження судового рішення, не можуть бути визнані по-важними, достатніми та об'єктивними для задоволення клопотання про понов-лення цього процесуального строку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім су-дом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно га-рантується визначеними Конституцією України основними засадами судочин-ства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та усіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена у належній судовій процедурі та фор-малізована у судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізову-вати його у повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення у правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджуєть-ся також зі статтею 13 Конвенції.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рі-шення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники спра-ви, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та ( або ) обов'язки, мають право оскаржити в апе-ляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рі-шення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину су-дового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання ) без повідом-лення ( виклику ) її учасників, зазначений строк обчислюється з дня повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропу-щеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту статті 354 ЦПК України слідує, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Причому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуаль-них дій. ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесу-альний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин про-пуску строку.
Із матеріалів справи безумовно слідує, що оскаржуване рішення суду пер-шої інстанції ухвалене 06 грудня 2022 року за відсутності учасників справи, зо-крема, відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Чорного А. В. Згідно із супровідним листом копія повного тексту рішення суду від 06 грудня 2022 року направлена усім учасникам справи 06 січня 2023 року та за даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( трек-номер 21009044333 83 ) отримана, зокрема, ОСОБА_2 19 січня 2023 року ( а. с. 163 ).
Обгрунтовуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адвокат Чорний А. В. зазначає, що рекомендо-ване повідомлення про вручення поштового відправлення підписане не самою ОСОБА_2 , а невідомою особою, зважаючи на ту обставину, що за адре-сою, куди було направлене таке поштове відправлення вона не проживає, її під-пис є зовсім відмінним від оригінального, тому вона вважається такою, що не обізнана про таке рішення.
Однак апеляційний суд критично оцінює такі аргументи скаржника, зважа-ючи на те, що копія повного судового рішення від 06 грудня 2022 року надіс-лана ОСОБА_2 за єдиною відомою та повідомленою нею суду адресою. Про будь-яку зміну місця проживання чи іншу адресу для листування ані вона, ані її представник суду не повідомляли. Тобто неможливо стверджувати про будь-які порушення щодо направлення судом кореспонденції за адресою цієї учасниці справи, що, зрештою, особисто вказувалася відповідачкою та її пред-ставником протягом усього часу перебування справи у провадженні суду пер-шої інстанції.
Крім того, судові рішення надсилаються у паперовій формі рекомендова-ним листом з повідомленням про вручення ( частина одинадцята статті 272 ЦПК України ). Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 бе-резня 2009 року № 270 Правила надання послуг поштового зв'язку ( далі - Пра-вила ) передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. У пункті 99 цих Правил зазначено, що рекомендовані поштові відправлення ( крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» ), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним осо-бам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом із ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстровано-го поштового відправлення, рекомендованого повідомлення про вручення пош-тового відправлення.
Порядок оформлення цих поштових операцій визначений у пункті 105 Правил: для одержання реєстрованого поштового відправлення, коштів за пош-товим переказом одержувач повинен заповнити бланк повідомлення із зазна-ченням даних пред'явленого документа, що посвідчує особу ( назва, серія, но-мер, дата видачі, найменування органу, який видав ), дати одержання поштово-го відправлення, поштового переказу та розписатись. У разі одержання реєстро-ваного поштового відправлення, адресованих до запитання коштів за поштовим переказом на абонементну скриньку або за місцем роботи, а також коли адреса, зазначена на поштовому відправленні, поштовому переказі, не відповідає адресі місця реєстрації одержувача, крім даних про документ, що посвідчує особу, зазначається також адреса, за якою фактично проживає одержувач.
У пункті 106 Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі ре-єстрованого поштового відправлення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вру-чення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписуєть-ся та зазначає прізвище. Відповідні відомості на бланку повідомлення про вру-чення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутріш-нього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.
Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення пе-редбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлен-ня про вручення його прізвища. Цей запис вносить працівник поштового зв'яз-ку. Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто» або «Судова повістка» на бланку повідомлення розписується та за-значає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв'язку). Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 806/2046/18.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправ-лення ( трек-номер 2100904433383 ) копія рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року надіслана ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та отримана нею 19 січня 2023 року, про що свідчить відмітка у графі «особисто», підпис отримувача та міститься підпис працівника поштового зв'язку, який вніс такі відомості. Тобто цим повідомленням підтверджується отримання скаржни-цею копії рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручен-ня поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - пов-нолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом ( свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо ). Напис про одержання поштового від-правлення учасником справи, у якому зазначене його прізвище, зроблений пра-цівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання від-правлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добро-совісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку пре-зумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано ( постанова Верхов-ного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16 ).
Відповідно до пункту третього частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідом-ленні відмітки про вручення судового рішення. Оскільки повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення ( трек-номер 2100904433383 ) оформлене належним чином та підтверджує отримання за вка-заною у ньому адресою копії рішення Вінницького районного суду від 06 гру-дня 2022 року, ОСОБА_2 вважається такою, що отримала копію зазначеної постанови.
Таким чином, подаючи лише 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та її представник адвокат Чорний А. В. пропустили процесуальний строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 354 ЦПК України, а зазначені скаржниками доводи щодо поновлення цього строку не свідчить про поважність причини його пропуску на апеляційне оскарження судового рішен-ня.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata ( лат. «вирішена справа» ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим стат-ті 6 Конвенції, необхідно тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зо-крема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів ( рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ( Brumarescu v. Romania ), пункт 61 ). Принцип юридичної визначе-ності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рі-шення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду ос-таточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повнова-ження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» ( Ryabykh v. Russia ), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України» ).
Статтею 44 ЦПК України закріплений обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати проце-суальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросо-вісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно ви-конувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затя-гування судового процесу. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність бра-ти участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вжи-вати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспа-нії» ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ), № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до су-ду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно мо-же бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання ( рішення у справі «МПП «Голуб» проти України» ( MPP Golub v. Ukraine ), № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року ).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на за-безпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заці-кавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( рі-шення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Shere-metyev v. Ukraine), № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року ).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Поль-щі» ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що на-брало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, крім зазначених вище, ОСОБА_2 , її адвокатом не наведені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд не убачає порушення у цій ситу-ації статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ос-кільки право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. У свою чергу право на оскарження судового рішення також обмежене установленим строком на апеляційне чи касаційне оскарження. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання ін-шого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно положень частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про по-новлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для понов-лення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , її представника адвоката Чорного Андрія Васильовича слід відмовити, оскільки наведені ними підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами статей 354, 356 - 358 ЦПК України, апеляційний суд -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред-мета спору, ОСОБА_3 про стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеля-ційною скаргою ОСОБА_2 , її представника адвоката Чорного Андрія Васильовича на рішення Вінницького районного суду Вінницької об-ласті від 06 грудня 2022 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її постановлення і з цієї дати протягом тридцяти днів вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Суддя - доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський