Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 127/23392/22
Провадження № 2/127/3042/22
24 квітня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що 23.09.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб у Відділі ДРАЦС Тернопільського РУЮ, про що складено актовий запис №13. Вподальшому, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2021 року шлюб між ними було розірвано.
За період перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами за спільні сумісно нажиті грошові кошти було придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,9 кв.м. Таким чином, вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, проте відповідач перешкоджає позивачу в користуванні ним, тому є необхідність у визнанні права власності за позивачем на 1/2 частку спільного майна подружжя. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 звернувся в суду з цим позовом.
В судове засідання позивач не з'явився, проте його представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутність та позивача. Відзив на позов стороною відповідача подано не було.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі. Також просив повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважає їх необґрунтовано завищеними. На думку представника відповідача, вони підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
Під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні 17.03.2023 року, представник відповідача позов не визнав та пояснив, що кошти на придбання спірної квартири були взяті в кредит частково, зокрема частина коштів була відповідача, проте доказів цьому не має. Також заперечив щодо долученої до позову Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», оскільки вона є неналежним доказом, не має цифрового підпису, а також вона виготовлена не державною організацією.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2021 року у справі № 127/19813/21, яке набрало законної сили 12.10.2021 року, позов ОСОБА_3 було задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 23.09.2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції, відповідний актовий запис №13 (а.с. 9).
Також зі змісту вказаного вище рішення суду вбачається, що сторони мають спільних дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Положенням ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 43.3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 16.09.2014 року (а.с. 47-48, 25-26, 93).
26.09.2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору (а.с. 25-26), посвідченого 21.11.2013 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №4106. Внесено зміни до п. 2.3 іпотечного договору, виклавши його в такій редакції: «Предметом іпотеки за цим договором є трикімнатна квартира, загальною площею 73,9 м.кв. житловою площею 43,3 . кв. під АДРЕСА_1 ».
Також внесено зміни до п. 2.4 іпотечного договору, виклавши його в такій редакції: «Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується: щодо нерухомого майна, зазначеного в п. 2.3.1. договору - Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26883214, виданим 16.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Шуляк А.О. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №26883498 від 16.09.2014 року, виданим ОСОБА_7 , державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, що підтверджує реєстрацію права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та згідно якого:
-номер запису про право власності: 7017479, дата реєстрації права власності - 16.09.2014 року;
-реєстраційний номер майна - 454930105101».
Вказаний вище договір було укладено за згодою чоловіка іпотекодавця - ОСОБА_1 , викладеною у відповідній заяві (п. 8 договір про внесення змін до іпотечного договору).
На підставі зазначеного вище договору було внесено інформацію про державну реєстрацію іпотеки, де вказано, що строк виконання основного зобов'язання - 21.11.2028 року (а.с. 10-11). При цьому, на підставі договору іпотеки від 21.11.2013 року внесено запис про державну реєстрацію обтяжень в реєстр.
Відповідно до довідки №394 від 04.11.2022 року, виданої керуючим ТВБВ №10001/0175 філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» Поронник П.М., станом на дату складання довідки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) повністю виконала свої зобов'язання перед АТ «Ощадбанк» по кредитному договору №9533 від 21.11.2013 року. Кредитний рахунок закрито (а.с. 45).
Станом на 05.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно присутня інформація про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем та відсутні відомості про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень, що свідчить про виконання відповідачем зобов'язань за кредитним та іпотечним договорам (а.с. 93).
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 14.12.2021 року, ОСОБА_3 змінила своє ім'я на ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №11 (а.с. 67).
Таким чином,матеріалами справи, підтверджуються обставини про те, що спірна квартира була придбана відповідачем в період шлюбу з позивачем.
За змістом статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спiльною сумiсною власнiстю, якщо iнше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві власності на майно, можливе лише за його згодою.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленума Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14), ч. З ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Спірне нерухоме майно було придбано подружжям ОСОБА_8 під час шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач доказів, які б спростували вказане не надала та матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки сторін у праві власності є рівними, за недоведеністю зворотнього. Тому, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири, без її реального поділу.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №б/н від 04.10.2022 року (а.с. 32), ордер (а.с. 31), квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 04.10.2022 року на суму 10000,00 грн. (а.с. 34) та розрахунок витрат на правову допомогу (а.с. 33).
Згідно з п. 3.1. розділу 3 договору про надання правової допомоги, вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн.
Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу, розмір витрат у сумі 10000,00 грн складається з: консультації клієнта та узгодження правової позиції - 2 години; ознайомлення з документами - 1 година; вивчення судової практики - 2 години; складання позовної заяви - 5 годин. Вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн.
Представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу.
Судом встановлено, що вказані витрати позивачем понесені у зв'язку з розглядом цієї справи, витрати є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про надання правової допомоги), справа має для позивача важливе значення. Тому, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача на користь позивача, у зв'язку з задоволенням позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 12405,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 319, 368, 372 ЦК України, п. 23 Постанови Пленума Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (наразі ОСОБА_2 ) - квартиру, загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 .
Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину спільного сумісного майна подружжя: квартири, загальною площею 73,9 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 ;
- визнати за ОСОБА_3 (наразі ОСОБА_2 ) право власності на частину спільного сумісного майна подружжя: квартири, загальною площею 73,9 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 454930105101.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 12405,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ять гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП відсутній, паспорт серія НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст судового рішення складений 27.04.2023 року.
Суддя: