Справа № 500/569/23
27 квітня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни учасників бойових дій, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни учасників бойових дій (далі - Комісія), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просить:
визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 30.12.2022 № 2/V/XIII/2 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
зобов'язати МВС України в особі Комісії прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили за наслідками касаційного перегляду, у справі №360/480/19 зобов'язано Комісію повторно розглянути надані документи та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпечення її проведення, з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду. Всупереч вищевказаному рішенню суду та правових висновків, що були в ньому окреслені, Комісією було повторно прийнято рішення від 30.12.2022 року №2/V/XIII/2 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу.
Позивач вказує, що твердження відповідача про відсутність документів для надання позивачу статусу учасника бойових дій з підстави ненадходження/відсутності до Комісії документів щодо підтвердження безпосередньої участі позивача у виконанні завдань АТО у районах її проведення, які в свою чергу наявні у матеріалах справи, не звільняє останнього від прийняття обґрунтованого рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. За наявності судового рішенням, а також інших документів, відповідач не мав права приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
На думку позивача, враховуючи обставини, встановлені судом у адміністративній справі №360/480/19, та повторність відмови, приймаючи до уваги наявність у нього права на встановлення статусу учасника бойових дій, у відповідача відсутній альтернативний варіант поведінки, а тому належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання МВС України в особі Комісії прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.
Ухвалою суду від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 23.03.2023.
На виконання вимог вказаної ухвали, МВС України 24.03.2023 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.04.2018 № 22/7-2113 та з витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98 вбачається, що ОСОБА_1 залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань. З даних документів слідує, що позивач не надав документів, що містять достатні докази про безпосередню участь у виконанні завдань АТО в районах її проведення, зокрема витяги з наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень тощо. Виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків навіть і в районі проведення АТО, але таких, що не пов'язані з виконанням завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України не може бути підтвердженням його безпосередньої участі у виконанні завдань АТО, а отже у відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій.
На переконання відповідача, рішення Комісії від 30.12.2022 № 2/V/XIII/2 прийняте в повній відповідності до норм чинного законодавства, які регулюють дані відносини, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 23.03.2023 витребувано з МВС України докази: матеріали, що стали підставою для прийняття Комісією рішення від 30.12.2022 № 2/V/XIII/2 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , у тому числі копії усіх документів, поданих позивачем.
У відповіді на відзив позивач не погодився із запереченнями відповідача, оскільки витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів необхідні при вирішенні питання надання статусу учасника бойових дій стосовно осіб, які залучалися до проведення АТО на строк менше ніж 30 календарних днів. Однак стосовно позивача вирішувалося спірне питання при його перебуванні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, в період з 18.08.2014 по 17.11.2014, тобто більше ніж 30 календарних днів. Наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 20.11.2014 № 3786 "Про надання в розпорядження особового складу Головного управління МВС України у Луганській області" є підтвердженням того, що позивач брав безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО, та перебував у підпорядкуванні (виконував завдання) керівництва штабу АТО, а оскаржуване рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття справедливого рішення.
В судове засідання, призначене на 23.03.2023 та 20.04.2023, представник відповідача не з'явився, хоча МВС України належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в силу приписів ч.3 ст.205 КАС України не перешкоджає розгляду справи судом за відсутності такого учасника справи.
Заслухавши усні пояснення позивача, за згодою останнього, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, про що 20.04.2023 постановив протокольну ухвалу згідно з ч.7, 8 ст.243 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що згідно з довідкою Головного управління МВС України у Луганській області від 21.03.2018 № А-11977 старший лейтенант ОСОБА_1 з 18.08.2014 по 17.11.2014 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на території Луганської області, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління МВС в Луганській області із спеціальним званням старший лейтенант міліції.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.04.2018 № 22/7-2113 в наказі Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України по стройовій частині м. Краматорськ від 13.12.2014 № 98 значиться: "4. Нижчепойменованих працівників Головного управління МВС України у Луганській області вважати такими, що перебували у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань: старіший лейтенант міліції ОСОБА_1 , оперуповноважений сектору карного розшуку Ленінського районного відділу Луганського міського управління Головного управління МВС України у Луганській області, перебував з 18.08.2014 по 17.11.2014. Підстава: рапорт начальника Головного управління МВС України у Луганській області генерал-лейтенанта міліції Науменка А.В. № ВДЗ/4305 від 02.12.2014.".
Згідно витягу із наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, позивач в період з 18.08.2014 по 17.11.2014 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.
Листом Штабу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 07.05.2018 № 33/7-4134 повідомлено, що ОСОБА_1 у вказаний період наказами керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України персонально до проведення АТО не залучався.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 15.06.2022, у справі №360/480/19 визнано незаконним та скасовано рішення Комісії від 21.09.2018 № 3/ІV/ХІІІ/2 про надання ОСОБА_1 статусу учасника війни. Зобов'язано Комісію повторно розглянути надані документи та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду.
На виконання вказаного рішення, Комісією повторно розглянуто заяву щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та винесено рішення від 30.12.2022 №2/V/XIII/2 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, посилаючись на п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення чи у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечені їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413; п.2 Розділу II Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.06.2019 за№ 588/33559.
Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з п.19 ст.6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій, зокрема, визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворень відповідно до законів України військових формувань, Які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, якою затверджений Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413).
Пунктом 4 Порядку № 413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:
- витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
- для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
- для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
Згідно з п.1, 2 розділу ІІ Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.05.2019 № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 588/33559 (далі - Положення № 395), основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону № 3551-XII та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС.
З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право:
заслуховувати в разі потреби пояснення працівників МВС, щодо яких подано документи, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів;
подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону № 3551-XII документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання;
повертати документи суб'єктам звернення з метою подальшого їх доопрацювання в разі виявлення недоліків (помилок), що унеможливлюють прийняття рішення;
відкладати розгляд документів у межах строків їх розгляду для встановлення додаткових обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення.
У місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за формою, наведеною в додатку до цього Положення.
Комісія приймає рішення про:
надання статусу учасника бойових дій;
надання статусу учасника війни;
відмову в наданні статусу учасника бойових дій;
відмову в наданні статусу учасника війни;
позбавлення статусу учасника бойових дій;
позбавлення статусу учасника війни.
Згідно з приписами п.4 розділу ІІ Положення № 395 комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни у разі:
відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни;
надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення;
подання документів державними органами, військовими частинами (органами, підрозділами) або підприємствами, установами та організаціями, матеріалів службових перевірок та інших документів, що встановлюють факт недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, або подання недостовірних даних про особу;
наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Пунктом 3 розділу II Положення № 395 встановлено, що комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни в разі подання на її розгляд документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій та містять достатні докази про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення та докази, необхідні для встановлення статусу учасника війни.
Відповідно до п.1 розділі V Положення № 395 комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій особам рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, на підставі документів, визначених пунктом 4 Порядку № 413.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави стверджувати про те, що статус учасника бойових дій надається особі, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися не тільки відповідними наказами про залучення її до проведення антитерористичної операції, але й про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Водночас, як встановлено судом, доказів на підтвердження безпосередньої участі у виконанні завдань АТО в районах її проведення, як того вимагає п.4 Порядку № 413, позивачем не надано.
Так, зарахування позивача до складу осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.
Витягом з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13.12.2014 № 98 підтверджено лише, що позивач перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.
Натомість доказів про залучення позивача до виконання завдань АТО в районах її проведення позивачем не надано.
Згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.05.2018 № 33/7-4134 позивач наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України до проведення антитерористичної операції персонально не залучався.
Посилання позивача на документи, а саме: довідки Головного управління МВС України у Луганській області від 16.01.2018 № А-11382 і від 28.12.2018 № А-14551 про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 26.04.2018 № 22/7-2113, витяг з архівного документа "Список працівників ГУМВС України у Луганській області, задіяних до організації роботи щодо забезпечення належного проведення АТО у серпні 2014 року"; витяг з архівного документа Головного управління МВС України у Луганській області - наказу від 20.11.2014 № 3786 "Про надання в розпорядження особового складу Головного управління МВС України у Луганській області", не свідчать про те, що він у період часу з 18.08.2014 по 17.11.2014 брав безпосередню участь в АТО, оскільки такий період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні АТО.
Натомість однією з обов'язкових умов для визнання особи такою, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО, є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО. Така фактична участь осіб в АТО має бути підтверджена відповідними наказами командира штабу АТО.
Проте судом не встановлено обставин, що підтверджують як перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО у спірний, у цій справі, період часу, так і безпосередню участь у виконанні завдань АТО в районах її проведення.
Правова позиція щодо необхідності надання наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про персональне залучення до проведення антитерористичної операції як належний та достатній доказ, що підтверджує безпосередню участь в антитерористичній операції з метою надання статусу учасника бойових дій, висловлена Верховним Судом у постанові від 06.04.2021 у справі № 360/2336/19.
Суд враховує, що на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування безпосередньо в районах проведення АТО, осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні проведення АТО, та зазначає таке.
У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 за №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду Комісією питання про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, законодавство, що регулює спірні правовідносини зазнало змін, в тому числі зазнало змін і Положення № 413.
Зокрема, внаслідок законодавчих змін змінився обсяг документів, які мають бути надані на підтвердження наявності підстав для встановлення особі статусу учасника бойових дій, з метою уникнення безпідставного встановлення такого статусу, зокрема для осіб, які перебували в зоні АТО менше 30 календарних днів необхідно подати документи, що підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів. Втім, на позивача не розповсюджується вимога щодо 30 денного перебування в зоні АТО та до спірних правовідносин має застосуватися норми Положення в редакції від 28.08.2014, оскільки останній проходив службу до внесення змін до Положення № 413.
В той же час вимога про необхідність надання доказів про персональне залучення позивача до виконання завдань АТО в районах її проведення залишилася незмінною як під час попередньої дії редакції Положення № 413, так і на час прийняття спірного рішення Комісії, та саме ненадання позивачем таких доказів є підставою для відмови в наданні йому статусу учасника бойових дій.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що позивачем для прийняття відповідачем рішення про надання статусу учасника бойових дій не надано підтверджуючих документів про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення в період з 18.08.2014 по 17.11.2014. Відтак суд визнає оскаржуване рішення Комісії від 30.12.2022 року №2/V/XIII/2 таким, що відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни учасників бойових дій, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Комісія МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни учасників бойових дій (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
- Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, 10,м. Київ,01601).
Головуючий суддя Мандзій О.П.