Справа № 500/901/23
28 квітня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладену в листі від 04.01.2023 №18-4419/Б-02/8-1900/2: про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі (в «Строительное управление №7 Сургутского домостроительного комбината «Главзапсибжилстрой») та перерахунку розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі (в «Строительное управление №7 Сургутского домостроительного комбината «Главзапсибжилстрой») та здійснити перерахунок розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що звернувся із заявою до відповідача у якій просив повідомити його про періоди його трудової діяльності, які зараховано відповідачем при призначенні його пенсії.
У відповідь на звернення позивача, - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано позивачу розрахунок його трудового стажу.
Надалі позивач звернувся до відповідача із листом, у якому просив включити до його трудового стажу, окрім зарахованого, також періоди роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та з 08.12.2003 по 17.06.2004 в ПП «Віскарія». Окрім цього, просив зарахувати період роботи в районах Крайньої Півночі (з 26.09.1986 по 23.05.1988) у пільговому обчисленні, а саме: кожний рік роботи - як за один рік і шість місяців при обчисленні стажу.
Відповідач, листом від 04.01.2023, повідомив позивача що період його роботи з 08.12.2003 по 17.06.2004 в ПП «Віскарія» - зараховано до страхового стажу позивача.
Разом з тим, період роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано, оскільки запис про звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не вказано посаду, ким завірено цей підпис.
Щодо перерахунку страхового стажу позивача в частині його роботи в районах Крайньої Півночі, то відповідач також відмовив у проведення пільгового зарахування позивачу вказаного періоду роботи, зазначивши при цьому, що провести перерахунок стажу з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі згідно записів трудової книжки підстав немає, оскільки в ній не зазначено, що на позивача поширювались пільги.
Ухвалою суду від 21.03.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
12.04.2023, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та в якості мотивів зазначає, що позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах.
При цьому відповідач вказує, що з долучених позивачем до заяви про призначення пенсії документів, слідує, що позивач працював в період з 26.09.1986 по 23.05.1988 в районах Крайньої Півночі, однак, - відповідач дійшов висновку, що підстав для обчислення вказаного страхового стажу за період роботи у таких районах у пільговому обчисленні підстав немає позаяк, позивачем не представлено будь-яких доказів того, що на неї вказані пільги поширюють свою дію.
Також відповідач вказує про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» оскільки запис про звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не вказано посаду, ким завірено цей підпис (арк. справи 32-37).
Інших заяв, в тому числі по суті справи, до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів судової справи, позивачу ОСОБА_1 , на підставі його заяви, починаючи з 17.04.2018, призначено пенсію за віком згідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (арк. справи 9).
Позивач 08.12.2022 повторно звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку його страхового стажу за період роботи у районах Крайньої Півночі з 26.09.1986 по 23.05.1988, як один рік роботи за півтора роки стажу, оскільки йому невідомо причини незарахування відповідачем до його страхового стажу вказаних періодів роботи у районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні.
Також позивач звернувся до відповідача із проханням зарахувати до його страхового стажу період роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД», оскільки такий, як слідує з розрахунку страхового стажу, йому не зараховано при призначенні пенсії (арк. справи 10).
До вказаної заяви позивачем додано копії документів на підтвердження віднесення міста Сургути Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, у якому працював позивач у спірний період, до районів Крайньої Півночі, а також копії трудової книжки (арк. справи 11-16).
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, листом від 04.01.2023 №18-4419/Б-02/8-1900/23, повідомило позивача, що стаж роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них до 1 січня 1991 року провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідач вказав, що згідно записів трудової книжки позивач працював в районах Крайньої Півночі з 26.09.1986 по 23.05.1988.
Однак, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні підтверджуючі документи, в яких зазначено, що на позивача поширювались пільги передбачені для осіб, які працювали в зазначеній місцевості, то даний період відповідач обчислив у одинарному розмірі.
Також відповідач повідомив, що спірний період роботи позивача з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД», не зарахованого до трудового стажу позивача через внесення до трудової книжки позивача запису про його звільнення з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не вказано посаду, ким завірено цей підпис (арк. справи 17-18).
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Спір, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами відсутній.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач з 26.09.1986 по 23.05.1988 працював на посаді маляра в Будівельному управління №7 Сургутського домобудівного комбінату (з подальшими його реорганізаціями) в місті Сургута Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (арк. справи 14 зворот, 11).
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 15.01.2021 у справі №348/2319/16-а.
Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці.
За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами у відповідних довідках, то спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
З огляду наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування позивачу в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 26.09.1986 по 23.05.1988 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 26.09.1986 по 23.05.1988 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні один рік як один рік і шість місяців.
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД», то суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» стало те, що запис про звільнення позивача внесено до його трудової книжки з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: не вказано посаду, ким завірено цей підпис.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Суд зазначає, що зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 слідує, що 28.08.1993 позивача прийнято у Товариство «КОМКОН-ЛТД» (запис №19, внесений директором товариства), а 11.07.1995 - звільнено за власним бажанням (запис №20, внесений директором товариства аналогічно із записом про прийняття на роботу).
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
У даному випадку записи трудової книжки НОМЕР_1 від 08.07.1987 містять повні відомості, засвідчені підписом посадових осіб та відбитками печаток.
При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині зазначених періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
З огляду на викладене, страховий стаж позивача, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.07.1987, підлягає до зарахування.
Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
При цьому наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.
У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового стажу спірних періодів роботи на заводі є протиправною, оскільки стаж підтверджено основним документом трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача, то суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі (в «Строительное управление №7 Сургутского домостроительного комбината «Главзапсибжилстрой») та здійснити перерахунок розміру пенсії.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладену в листі від 04.01.2023 №18-4419/Б-02/8-1900/2, про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі (в «Строительное управление №7 Сургутского домостроительного комбината «Главзапсибжилстрой») та перерахунку розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.08.1993 по 11.07.1995 у Товаристві «КОМКОН-ЛТД» та період роботи з 26.09.1986 по 23.05.1988 в півторакратному розмірі (із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців) в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі (в «Строительное управление №7 Сургутского домостроительного комбината «Главзапсибжилстрой») та здійснити перерахунок розміру пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 70 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.