28 квітня 2023 року Справа № 480/1411/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Бондаря С.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу №480/1411/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сумського ОТЦК та СП про відмову у задоволенні рапорту про звільнення від 06.10.2022;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. г) п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 01.03.2022 позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходить військову службу в роті охорони першого відділу Роменського РТЦК та СП. Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України позивач 01.09.2022 уклав з матір'ю його дітей - ОСОБА_2 , договір про утримання та самостійне виховання спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які постійно проживають з позивачем. У зв'язку з такими сімейними обставинами, позивач 06.10.2022 подав рапорт командиру роти охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту г) пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". Не дочекавшись відповіді на рапорт, позивач змушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката, який направив на адресу відповідача адвокатський запит. З відповіді на запит вбачається, що згідно з поданими позивачем документами відсутні підстави для його звільнення, оскільки позивач перебуває в шлюбі та його дружина не позбавлена батьківських прав.
На думку позивача таке рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 є протиправним у зв'язку з тим, що зазначені підстави відмови у звільненні суперечать вимогам закону, а також не відповідають фактичним обставинам, оскільки позивач не перебуває у шлюбі з матір'ю його дітей - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 23.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у відзиві на позов зазначає, що ОСОБА_5 06.10.2022 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу г) підпункту 2 пункту 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з тим, що він самостійно виховує дітей віком до 18 років. До рапорту були додані копії документів, які підтверджують наявність дітей, а також копія нотаріально посвідченого договору від 01.09.2022 про утримання, виховання та визначення місця проживання дітей. Дослідивши надані матеріали, позивачу відмовлено в задоволенні рапорту у зв'язку з відсутністю документів, які могли б підтверджувати відсутність здійснення виховання матір'ю своїх дітей, а також підтвердження факту, що позивач не перебуває у фактичному шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 . Також, зі змісту наданого договору не вбачається заборона матері виховувати та утримувати свої малолітніх дітей. Позивачем також не надано документів, які визначають цивільну дієздатність ОСОБА_2 (обмежена/недієздатна), що може слугувати неможливістю виховати спільних дітей. Крім того, позивачем були надані документи, що не відповідають приписам Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 01.03.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України та проходить військову службу в роті охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
06.10.2022 позивач подав рапорт командиру роти охорони першого відділу Роменського РТЦК та СП про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту г) пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
До рапорту ОСОБА_1 додав, зокрема, такі документи:
- свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якими матір'ю дітей зазначена ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_1 (а.с.8, 9).
- нотаріально посвідчений договір від 01.09.2022 про утримання, виховання та визначення місця проживання дітей спільних дітей, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що місцем проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце проживання батька, який повністю утримує та виховує їх. Мати участі в утриманні та вихованні дітей не приймає (а.с.18-20).
Не отримавши відповіді на рапорт, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката, який направив на адресу відповідача адвокатський запит.
Листом від 27.01.2023 №2/78 Сумський ОТЦК та СП повідомив адвоката, що у документах наданих ОСОБА_1 , відсутні підстави для його звільнення, оскільки він перебуває в шлюбі та його дружина не позбавлена батьківських прав (а.с.6).
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" визначені підстави звільнення з військової служби.
Зокрема, відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 вказаної статті, під час воєнного стану звільняються з військової служби військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
За приписами ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що укладення батьками неповнолітніх дітей договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, не надає права на самостійне виховання дітей тому із батьків з ким проживають діти, і не позбавляє права та обов'язку приймати участь у вихованні дітей того із батьків який не проживає з дітьми.
Отже, такий договір не свідчить, що той із батьків, з ким проживає дитина, самостійно виховує дитину.
На думку суду, законодавець, визначаючи підставою звільнення з військової служби під час воєнного стану - самостійне виховання дитини віком до 18 років, мав на увазі ситуацію, коли батько є єдиним опікуном у дитини.
Тому підтвердженням самостійного виховання військовослужбовцем (одним із батьків) неповнолітньої дитини, у розумінні підпункту г) пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", може бути: свідоцтво про смерть другого з батьків дитини; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків дитини; рішення суду про визнання другого з батьків дитини недієздатним; рішення суду про визнання безвісті відсутнім другого з батьків тощо.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не надав доказів самостійного виховання дітей віком до 18 років.
З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. г) п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Разом з тим, судом встановлено, що Сумський ОТЦК та СП не надав суду доказів належного розгляду рапорту ОСОБА_1 та повідомлення його про результати розгляду рапорту.
При цьому, Сумський ОТЦК та СП на запит адвоката позивача, листом від 27.01.2023 №2/78 повідомив, що у документах наданих ОСОБА_1 , відсутні підстави для його звільнення, оскільки він перебуває в шлюбі та його дружина не позбавлена батьківських прав (а.с.6).
Тобто, відповідач зазначив підстави, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не перебуває у шлюбі з матір'ю його дітей.
Отже, бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту Плута В.Г. від 06.10.2022 про звільнення зі служби та ненадання відповіді на рапорт необхідно визнати протиправною.
Належним способом захисту позивача, у даному випадку, є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 536,80 грн., сплачених за чеком від 14.02.2023.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.10.2022 про звільнення зі служби та ненадання відповіді на рапорт.
Зобов'язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 08269552) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_1 ) від 06.10.2022 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Г.Кондратьєва, 179, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 08269552).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар