27 квітня 2023 року м. Рівне №460/2819/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.С. Гудими, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій
В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, яке набрало законної сили, позов задоволено.
Позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України, у якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання судового рішення в частині встановлення з 01.10.2020 обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим постановити окрему ухвалу.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII повторний перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 20.10.2020 №21-565, з урахуванням раніше проведених виплат.
У даному рішенні судом встановлено, що позивачу пенсія за вислугу років була призначена 04.03.2003, тобто за нормами Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, з розрахунку 90% складових заробітної плати.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені частинами 12 та 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
При цьому, жодних обмежень максимального розміру пенсії не передбачалось.
Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Що стосується Закону №213-VII від 02.03.2015, яким внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, і згідно з яким максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то вказана норма набрала чинності через 12 років після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Аналогічна вказаній нормі правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 передбачено, що дія положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 (пункт 2 Прикінцевих положень цього Закону).
У контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином суд зазначає, що зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції, чинній момент її призначення, тобто до набрання чинності Законом №1697-VII.
Враховуючи те, що позивач є пенсіонером за вислугою років, і пенсія йому була призначена до прийняття Законів 01.01.2016, то до розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VII.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідач 21.10.2020 повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі заяви від 20.10.2020, документів пенсійної справи, довідки Рівненської обласної прокуратури від 20.10.2020 №21-565 та визначити розмір пенсії у відсотках у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, а тому дії відповідача щодо проведення позивачу перерахунку пенсії з обмеженням відсотку розрахунку складових заробітної плати та максимального розміру пенсії є протиправними.
Натомість долучені до заяви документи свідчать, що ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду від 30.06.2021 проведено перерахунок пенсії позивача, однак з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімуми, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, твердження ГУ ПФУ в Рівненській області, що судом не покладено зобов'язань проводити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк таке спростовується як змістом рішення суду від 30.06.2021, так і змістом виконавчого листа, виданого на його виконання.
Суд наголошує, що за правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлено, що “Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи”.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/2819/21, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення у справі №460/2819/21 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №460/2819/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2020 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27 квітня 2023 року
Суддя Н.С. Гудима