27 квітня 2023 року м. Рівне №460/33355/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування із 22.06.2022 при перерахунку пенсії шляхом переведення позивача із пенсії по інвалідності на пенсію за віком - показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача починаючи із 22.06.2022, застосувавши показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення за пенсією за віком;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за віком позивача календарного періоду його роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» з 01.01.2013 по 31.05.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу починаючи із 22.06.2022, зарахувавши до загального страхового стажу календарний період його роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» з 01.01.2013 по 31.05.2022;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу при обчисленні розміру пенсії за віком передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5% основного розміру пенсії за віком, по 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку по травень 2022 року;
зобов'язати відповідача здійснити із 22.06.2022 перерахунок пенсії за віком позивачу із встановленням йому передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5% основного розміру пенсії за віком, по 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку по травень 2022 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку з встановлення йому з 07.08.2013 статусу особи з інвалідністю, відповідачем призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що як до, так і після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжував працювати, а з його заробітної плати утримувались внески, зокрема й на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позаяк застрахованою особою, яка звільнена від сплати таких внесків, він не був і не є.
30.06.2021 ОСОБА_1 досягнув встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та мав визначений страховий стаж, що надало йому право на призначення пенсії за віком. Проте, виявивши бажання працювати та отримувати пенсію за віком з більш пізнього віку (зокрема із встановленням підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком), він лише 22.06.2022 подав відповідачу заяву про перехід на пенсію за віком згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначив, що відповідач своїм рішенням від 06.07.2022 №956120825959 перерахував його пенсію шляхом переведення із пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 22.06.2022, повідомивши пенсіонера про порядок проведення такого перерахунку листом від 08.07.2022 №1700-0304-8/35288 на його запит про доступ до публічної інформації.
Із аналізу змісту зазначеного листа-відповіді, позивач дізнався, що Пенсійний орган: протиправно застосував при обчисленні розміру пенсії за віком з 22.06.2022 показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (із коефіцієнтами її підвищення), а не за 2019, 2020 та 2021 роки, як це встановлено ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не зарахував до його загального страхового стажу період роботи із 01.01.2013 по 30.05.2022; не встановив до його пенсії передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення за більш пізній вихід на пенсію за віком на умовах цього закону.
Єдиною підставою для такої поведінки відповідача слугував той факт, що роботодавець позивача - Державне підприємство «Рівненський автомобільний ремонтний завод» не сплатило за ОСОБА_1 та має заборгованість зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період із 01.01.2013 по 30.05.2022.
Позивач вважає таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідач не врахував, що обов'язок з перерахування утриманих з працівника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник як роботодавець особи, що, на думку ОСОБА_1 , підтверджується як положеннями чинного законодавства, так і практикою Верховного Суду.
Ухвалою суду від 07.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якої підставами для зарахування періоду роботи до загального страхового стажу є доказ сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки після призначення пенсії по інвалідності Державне підприємство «Рівненський автомобільний ремонтний завод» не сплатило за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок, то підстав для зарахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу немає. Окрім цього, відповідач зазначив, що застосування середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при обчисленні розміру пенсії за віком позивача є неможливим, оскільки він після призначення пенсії по інвалідності не отримав 24 місяці страхового стажу, що унеможливлює застосування положень ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач також вважає, що передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення за більш пізній вихід на пенсію за віком на умовах цього закону встановлюється виключно особам, які до цього жодного із видів пенсії не отримували.
Виходячи з цього, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши позовну заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та починаючи з 07.08.2013 перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі заяви позивача від 22.06.2022 відповідач рішенням №956120825959 від 06.07.2022 перерахував пенсію ОСОБА_1 у спосіб переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 22.06.2022.
Про порядок обчислення пенсії за віком позивача повідомлено листом від 08.07.2022 №1700-0304-8/35288 на його запит про доступ до публічної інформації, зі змісту якого слідує, що при обчисленні розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (із коефіцієнтами її підвищення за 2019-2022), не зараховано до загального страхового стажу період роботи із 01.01.2013 по 30.05.2022 та не встановлено передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення за більш пізній вихід на пенсію за віком на умовах цього закону.
В обґрунтування правомірності своїх дій Пенсійний орган повідомив, роботодавець позивача - Державне підприємство «Рівненський автомобільний ремонтний завод» не сплатило за позивача та має заборгованість зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період із 01.01.2013 по 30.05.2022.
Вважаючи протиправною таку поведінку відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правомірності поведінки відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки та н зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.01.2013 по 30.05.2022, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що з 07.08.2013 позивачу було призначено пенсію по інвалідності.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Зважаючи на дату народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , він набув право на призначення пенсії по досягненню 60 річного віку - з 30.06.2021.
Судом встановлено, що відповідач не заперечував наявності у ОСОБА_1 підстав для призначення йому пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV, а тому прийняв рішення №956120825959 від 06.07.2022 про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Як вважає позивач, при обчисленні розміру пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов'язане було застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Оцінюючи вказані доводи, суд виходить із наступного.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV, ЗС - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Позивач ствердив, що після дня призначення йому пенсії по інвалідності 07.08.2013 він продовжував працювати, а з його заробітної плати утримувався єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що підставою для не застосування при обчисленні пенсії за віком позивача абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV та не зарахування спірного періоду його роботи до загального страхового стажу, на думку відповідача, слугував той факт, що в з 2013 по 2022 рік його роботодавець не перераховував до Пенсійних органів відповідних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів відповідача, як правомірності його поведінки, суд виходить з такого.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 14.07.1979, підтверджується, що він з 02.08.1982 безперервно працює у підприємстві, яке на час розгляду справи іменується Державне підприємство «Рівненський автомобільний ремонтний завод».
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу приписів ч.1 ст.15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується, що ОСОБА_1 , зокрема й у період з 01.01.2013 по 30.06.2022 виплачувалась заробітна плата, проте з невідомих для позивача та суду причин, внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування роботодавцем не перераховувався.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач знав, що позивачу нараховувалась заробітна плата за спірний період, проте відповідний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не був сплачений.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд вважає, що відповідачем як уповноваженим органом не надано будь-яких доказів вчинення дій з метою зобов'язання ДП «РАРЗ» - страхувальника позивача в примусовому порядку перерахувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Незважаючи на відсутність факту сплати за позивача страхових внесків, відповідач зобов'язаний був обчислювати пенсію ОСОБА_1 відповідно до стажу та заробітної плати.
Встановленні обставини в сукупності з проаналізованими положеннями чинного законодавства дають суду підстави для висновку, що відповідачем як протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача календарний період його роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» із 01.01.2013 по 31.05.2022, так і протиправно не застосовано при обчисленні розміру пенсії положення абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV - показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020 та 2021 роки (три календарні роки, що передують року звернення за пенсією за віком).
Також позивач вважає, що при обчисленні розміру його пенсії за віком у зв'язку з більш пізнім виходом на цю пенсію, відповідач протиправно не встановив до передбачене ч. 1 ст. 29 Закону №1058-IV підвищення розміру пенсії, розраховане виходячи з 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.
Так, на думку позивача, вказане підвищення він набув у зв'язку з тим, що із червня 2021 року умовно обчислена його пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV, на отримання якої він мав право, проте не виявив бажання отримувати, перевищила отримувану ним пенсію по інвалідності.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів, суд виходять з того, що статтею 29 Закону №1058-IV встановлено пільги особам, які хоча й набули право на призначення пенсії за віком, проте продовжили працювати та сплачувати внески, фактично виявивши бажання економити державні кошти та отримувати пенсію з більш пізнього віку.
Частиною першою ст. 29 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Аналіз зазначеного положення ст. 29 Закону №1058-IV свідчить, що право на встановлення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону №1058-IV підвищення до пенсії виникає у осіб: які набули право на пенсію за віком за нормами Закону 1058-IV (досягнули віку та мали мінімальний необхідний стаж); виявили бажання після досягнення 60 річного віку працювати і отримувати пенсію за віком на умовах Закону 1058-IV з більш пізнього віку.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17 травня 2019 року по справі №511/777/17 вказано, що для збільшення розміру пенсію у зв'язку з відстрочкою її призначення необхідними умовами є досягнення пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, наявність страхового стажу, здобутого після досягнення пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач 30.06.2021 досягнув передбаченого законом пенсійного віку, продовжив, зокрема й з червня 2021 року працювати, до 22.06.2022 не звертався у пенсійні органи із заявою про призначення пенсії за віком на встановлених Законом №1058-IV умовах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 набув право на встановлення з 22.06.2022 року, передбаченого ч. 1 ст. ст. 29 Закону №1058-IV підвищення до моєї пенсії в розмірі 5,5% з розрахунку 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у зв'язку з відстроченням виходу на пенсію на 11 місяців (з липня 2021 року по травень 2022).
Зважаючи на вказане відповідач протиправно не встановив позивачу з 22.06.2022 підвищення до пенсії, передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5%, по 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку та по травень 2022 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у випадку спірних правовідносин діяв протиправно, що підтверджується належними і допустимими доказами.
Суд вважає, що для відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду, з метою унеможливлення його повторного звернення до суду, слід здійснити у спосіб зобов'язання відповідача: здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи із 22.06.2022, застосувавши показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення за пенсією за віком, та зарахувавши до загального страхового стажу календарний період роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» з 01.01.2013 по 31.05.2022; здійснити із 22.06.2022 перерахунок пенсії за віком із встановленням позивачу передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5% основного розміру пенсії за віком, по 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку по травень 2022 року.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності його поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо застосування із 22.06.2022 при перерахунку пенсії шляхом переведення ОСОБА_1 із пенсії по інвалідності на пенсію за віком - показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи із 22.06.2022, застосувавши показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення за пенсією за віком.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не зарахування до загального страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 календарного періоду його роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» з 01.01.2013 по 31.05.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи із 22.06.2022, зарахувавши до загального страхового стажу календарний період його роботи в Державному підприємстві «Рівненський автомобільний ремонтний завод» з 01.01.2013 по 31.05.2022.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не встановлення ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії за віком передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5% основного розміру пенсії за віком, по 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку по травень 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити із 22.06.2022 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із встановленням йому передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 5,5% основного розміру пенсії за віком, по 0,5% - за кожний повний місяць стажу, починаючи з липня 2021 року - місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку по травень 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 2381,76 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 квітня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка,7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя У.М. Нор