27 квітня 2023 року м. Рівне №460/3550/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування п.3 наказу "Про результати службового розслідування" від 24.12.2021 №686.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний пункт наказу порушує норми чинного законодавства, ґрунтується виключно на особистому неприязному ставленні до позивача. Зокрема, збитки в сумі 27077,00грн, які головному бухгалтеру наказано утримати з позивача, останній відповідачу не завдавав, рішення щодо проведення ремонту двигуна автомобіля - не приймав. Підпис позивача в акті технічного стану не підтверджує зворотного. Проведеним службовим розслідуванням не встановлено вини позивача у заподіянні шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди. Крім того, відповідачем порушено строк проведення службового розслідування.
Ухвалою суду від 22.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки службовим розслідуванням, проведеним за результатами внутрішнього аудиту, встановлено завдання позивачем збитків військовій частині на суму 27077,00грн. Зокрема, будучи тимчасово виконуючим обов'язки заступника командира Військової частини НОМЕР_1 з озброєння у 2017 році, позивач допустив недотримання вимог Методичних рекомендацій начальника Озброєння ЗСУ щодо організації правильного збереження, експлуатації техніки, що призвело до безпідставного витрачання коштів на ремонт автомобіля. Будь-яка особиста неприязнь з боку безпосереднього керівника до позивача відсутня, а твердження про зворотне свідчить про невмотивоване заперечення законних вимог старшого начальника, порушення позивачем субординації та військової дисципліни. Крім того, жодним нормативним актом у військовій сфері не вимагається з'ясування форми і виду вини правопорушника під час притягнення його до відповідальності. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 у листопаді 2017 року був тимчасово виконуючим обов'язки заступника командира з озброєння - начальника технічної частини Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2017 №10 (а.с.38).
У зазначеній військовій частині Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з 18.10.2021 по 10.12.2021 був проведений аудит ефективності системи управління щодо використання коштів і майна для забезпечення підготовки військ (сил) ЗСУ, за наслідками якого складено аудиторський звіт від 23.12.2021 №526/51 (далі - Аудиторський звіт) (а.а.с.54- 63).
Згідно з Аудиторським звітом, аудитом виявлено відхилення у порядку проведення ремонту техніки. Зокрема, через недотримання посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 вимог Методичних рекомендацій начальника Озброєння ЗСУ щодо встановлених строків напрацювання до ремонту двигунів, аудитом встановлено безпідставні (неправомірні) видатки коштів у сумі 27077,00грн, які витрачено на відновлення працездатності зіпсованого майна.
У зв'язку із виявленим порушенням уповноваженими на проведення аудиту особами надано рекомендації щодо його усунення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2021 №565 "Про призначення службового розслідування" на підставі рапорта начальника автомобільної служби матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 призначено службове розслідування з метою з'ясування умов та причин передчасного виходу з ладу двигуна ЗІЛ-130 автомобіля ЗІЛ-130 (ММЗ-4505), військовий номер НОМЕР_2 (а.а.с.19-20).
Зазначеним наказом визначено склад комісії для проведення службового розслідування та наказано подати матеріали службового розслідування в термін, визначений керівними документами.
На підставі наказу від 09.11.2021 №565, відповідно до вимог ст.85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), комісією проведено службове розслідування, за наслідками якого 24.12.2021 складено акт службового розслідування (а.а.с.14-16).
24.12.2021 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №686 "Про результати службового розслідування", пунктом 3 якого наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру утримати завдані збитки в користь держави з підполковника ОСОБА_3 у сумі 27077,00грн та занести їх до книги обліку грошових стягнень і нарахувань (а.а.с.12-13).
Вважаючи пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 №686 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548- XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначені Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Зазначений закон набув чинності 31.10.2019.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття цими нормативно-правовими актами чинності.
Оскільки ремонт автомобіля, внаслідок якого, згідно з висновками акта службового розслідування, Військовій частині НОМЕР_1 було завдано збитків на суму сумі 27077,00грн, було проведено у 2017 році, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає чинне станом на 2017 рік Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної ради України 23.06.1995 N243/95-ВР (далі - Положення N243/95-ВР).
За приписами Положення N243/95-ВР, особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності.
Відповідно до п.2 розд.І Положення N243/95-ВР, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Згідно з п.3 розд.І Положення N243/95-ВР, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством (п.5 розд.І Положення N243/95-ВР).
Згідно з п.17 розд.ІV Положення N243/95-ВР, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п.19 розд.ІV Положення N243/95-ВР, розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).
Згідно з п.1 розд.ІІ Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Відповідно до п.3 розд.ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Оформлення результатів службового розслідування визначено розд.V Порядку №608, п.1 якого передбачає складання акта службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розд.V Порядку №608).
Згідно з п.3 розд.V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються:
посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;
неправомірні дії військовослужбовця;
зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є);
вина військовослужбовця;
причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;
вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;
причини та умови, що сприяли правопорушенню;
заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно до п.4 розд.V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Результат службового розслідування відображається у відповідному акті, де повинні бути зазначені, зокрема, встановлені під час розслідування неправомірні дії військовослужбовця, зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є), вина військовослужбовця, причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась.
Відповідно до акту службового розслідування від 24.12.2021, комісія дійшла висновку про те, що недотримання вимог Методичних рекомендацій НО ЗСУ щодо встановлених строків напрацювання та невизначення реального технічного стану двигуна призвело до безпідставних (неправомірних) видатків коштів Військової частини НОМЕР_1 у сумі 27077,00грн, які витрачені на відновлення працездатності зіпсованого майна.
За цим фактом, на розсуд комісії, за порушення ст.110 розд.3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вину повинен понести в повному обсязі тимчасово виконуючий обов'язки заступника командира Військової частини НОМЕР_1 з озброєння у 2017 році, на цей час командир батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 , а саме: відшкодувати завдані збитки в користь держави у сумі 27077,00грн в добровільному порядку або шляхом вирахування з грошового забезпечення.
При цьому, у акті службового розслідування від 24.12.2021 не зазначено, які саме неправомірні дії ОСОБА_1 призвели до завдання збитків держави, у чому полягає вина позивача, та не встановлено причинного зв'язку між діями останнього та безпідставними (неправомірними) видатками коштів Військової частини НОМЕР_1 .
Зазначений акт службового розслідування не містить висновків про те, які саме обов'язки військової служби позивачем не було виконано.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2017 №133, з 29 листопада 2017 року до виконання службових обов'язків за посадою начальника автомобільної служби матеріально-технічного забезпечення приступив старший лейтенант ОСОБА_5 (а.с.37).
З дослідженого судом акта технічного стану від 18.12.2017 №87/11/19 (а.а.с.42-43) вбачається, що огляд технічного стану самоскида ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , було проведено комісією у складі 5-ти осіб під головуванням майора ОСОБА_6 .
Комісією було встановлено, зокрема, сторонні стуки у двигуні, тиск масла в системі нижче 0,5кг/см2, та надано пропозиції: самоскид ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , 1982 року випуску, технічно не справний, відноситься до третьої категорії, потребує поточного ремонту двигуна.
Зазначений акт технічного стану від 18.12.2017 №87/11/19 складено комісією під головуванням майора ОСОБА_6 та затверджено 18.12.2017 командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 .
При цьому, згідно з розд.ІХ акта від 18.12.2017 №87/11/19, ОСОБА_1 , як старший начальник, погодився з висновками комісії та зазначив, що самоскид ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , технічно не справний, відноситься до третьої категорії, потребує поточного ремонту двигуна.
За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 №686 "Про результати службового розслідування", відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2021 №565 "Про призначення службового розслідування" комісією в складі: голова комісії, заступник командира дивізіону (підготовки підрозділів ППО СВ ЗСУ) Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , та члени комісії - начальник 2 директриси БМП старший лейтенант ОСОБА_9 , старший офіцер відділення об'єктивного контролю лейтенант ОСОБА_10 , було проведено службове розслідування за фактом передчасного виходу з ладу двигуна ЗІЛ-130 автомобіля ЗІЛ-130 (ММЗ-4505), військовий номер НОМЕР_2 , що призвело до додаткових витрат коштів.
Службовим розслідуванням встановлено, що було здійснено оплату за роботи з відновлення двигуна автомобіля ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , який з невідомих та невстановлених причин імовірно передчасно був виведений з ладу, а згідно з пояснюючою командира підрозділу прапорщика ОСОБА_11 він був справний, Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно витрачено кошти у сумі 27077,00грн.
Отже, через недотримання вимог Методичних рекомендацій НО ЗСУ щодо встановлених строків напрацювання та не визначення реального технічного стану двигуна, комісією встановлено безпідставні (неправомірні) видатки коштів Військової частини НОМЕР_1 у сумі 27077,00грн, які витрачені на відновлення працездатності зіпсованого майна.
Поряд з цим, доказів того, що саме позивач одноосібно приймав рішення про проведення поточного ремонту автомобіля, замовляв відповідні роботи з ремонту двигуна та приймав такі роботи, суду не надано, як не надано доказів передчасного виведення з ладу двигуна та що це було зроблено позивачем.
Згідно з паспортом (формуляром) автомобіля серії НОМЕР_4 (а.а.с.31-36), автомобіль ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_5 , надійшов у Військову частину НОМЕР_1 10 травня 2012 року.
Упродовж 2012 року автомобіль використовувався у червні та липні, проїхавши загалом 32 кілометри. Після цього транспортний засіб не використовувався до квітня 2018 року. Тобто, більше, ніж 6 років, автомобіль простоював.
Зазначені обставини вказують на суперечливість висновків відповідача про передчасне виведення з ладу двигуна, які базуються лише на поясненнях прапорщика ОСОБА_11 , в той час як вищенаведені відомості з паспорта (формуляра) автомобіля серії НОМЕР_4 не взяті комісією службового розслідування до уваги.
Враховуючи викладене, притягнення позивача до матеріальної відповідальності за безпідставне проведення ремонту двигуна автомобіля є протиправним.
За приписами п.3 розд.ІІІ Порядку №608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктами 13-14 розд.ІІІ Порядку №608 передбачено строк проведення службового розслідування.
Зокрема, зазначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Ці норми щодо строку проведення службового розслідування кореспондуються із нормами ст.8 Закону №160-IX, п.17 Положення Положення N243/95-ВР та ст.85 Дисциплінарного Статуту, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут).
Судом встановлено, що наказ про призначення службового розслідування було видано керівником відповідача 09.11.2021, акт службового розслідування складено відповідною комісією - 24.12.2021.
Жодних доказів продовження чи перенесення строку службового розслідування відповідачем суду не надано.
Таким чином, службове розслідування за фактом передчасного виходу з ладу двигуна автомобіля ЗІЛ-ММЗ-4505, шасі № НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_2 , що призвело до додаткових витрат коштів, було проведено з порушенням строків, встановлених чинним законодавством.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до матеріальної відповідальності було проведено з порушенням встановленої процедури, а дії та рішення відповідача, відображене у п.3 оспорюваного наказу, не відповідають критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо прийняття (вчинення) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на особисте неприязне ставлення до нього керівника військової частини, як не доведене жодними доказами.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано переконливих доказів правомірності прийняття п.3 наказу "Про результати службового розслідування" від 24.12.2021 №686.
Отже, суд дійшов висновку, що наказ відповідача у зазначеній частині є протиправним та підлягає до скасування, а адміністративний позов - до задоволення.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у силу п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Позивач у позовній заяві просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 8000,00грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Поряд з цим, жодних доказів на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду не надано. Матеріали справи містять лише ордер серії ВК №1036225 від 24.01.2022 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Бондарчук В.Ю.
Враховуючи викладене, підстави для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2021 №686 "Про результати службового розслідування".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ).
Рішення складено 27 квітня 2023 року.
Суддя О.М. Дудар