Справа № 420/3603/23
27 квітня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2022 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 щодо обмеження пенсії граничним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 р. по день фактичного проведення доплати, виходячи із розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, з урахуванням наявних розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення без обмеження її граничного розміру, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Під час здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно зменшило розмір пенсії позивача до 70% сум грошового забезпечення та обмежило його пенсію максимальним розміром.
Позивач оскаржив такі обмеження до адміністративного суду (справа №420/22993/21).
У подальшому, як вказує позивач, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/22993/21, з 01.05.2020 р. (період перерахунку) відповідач здійснив перерахунок пенсії, за результатами якого підсумок пенсії позивача з надбавками становить 22765,33 грн., проте (остаточна) сума виплати зазначена як 16380,00 грн., з квітня 2019 року по травень 2020 року - 22708, 93 грн., з липня 2021 року по листопад 2021 року - 18540, 00 грн., з грудня 2021 року по лютий 2022 року - 19340, 00 грн., з грудня 2022 року - 20930, 00 грн.
Тобто, як переконує позивач, відповідач обмежив його пенсію максимальним розміром.
Зазначені обмеження пенсії позивач вважає протиправним, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач посилається на те, що обмеження перерахованої йому пенсії максимальним розміром є протиправним, не відповідаючим рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач стверджує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 року обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним, а тому порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
15 березня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з огляду на наступне.
Відповідач підтвердив, що позивачу призначено пенсію з розрахунку 34 роки вислуги, виходячи з основного розмірі 90 % грошового забезпечення.
01.05.2014 набрав чинності Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 1166-VII, яким було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 та викладено її в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідач зазначив, що безпідставною є вимога Позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки наразі розмір пенсії Позивача становить 20930,00 грн, встановленого діючим законодавством, та Головним управлінням не обмежено розмір пенсії.
Також відповідач вказує, що згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З наведених підстав відповідач вважає, що Головне управління діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 не має.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 09.04.1992 № 2262-XII (у чинній на дату призначення пенсії редакції) у розмірі 90 % грошового забезпечення за вислугу 34 роки.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивач не одноразово оскаржував до суду дії відповідача під час перерахунку його пенсії, зокрема щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/14521/20 від 28.01.2021 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 103) щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років з 90% на 70%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року по 01.06.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі заяви від 18.05.2020 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо переведення з 10.09.2020 року на основний розмір пенсії за вислугою років в розмірі 70%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 21.05.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/3176/21 від 11.05.2021 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 01.04.2019 року на підставі довідки № ЮО104147 від 20.11.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі довідки № ЮО104147 від 20.11.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням здійснених виплат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 року по справі №420/22993/21 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Суд вирішив:
дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 по інвалідності з 90% до 80% від сум грошового забезпечення під час здійснення її перерахунку з 01.04.2019 року та обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром - визнати протиправними;
дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.05.2020 року відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 90% до 70% від сум грошового забезпечення - визнати протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) з 01.04.2019 року по 30.04.2020 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по інвалідності у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) з 01.05.2020 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з урахуванням вже виплачених сум.
20.12.2022 року на виконання рішення суду по справі по справі №420/22993/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача (а.с. 18).
Згідно аркушу перерахунку про перерахунок пенсії з 21.05.2020 року, вказаний перерахунок проведений таким чином:
- основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення, що складає з урахуванням доплати 22060,13 грн.;
- підсумок пенсії (з надбавками) - 22765,33 грн.;
- остаточно до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 16380,00грн.
Згідно Розрахунку на доплату пенсії, за Дорученням №Д1501021323/5 (а.с. 16), на підставі рішення суду у справі №420/22993/21 позивачу нараховано до виплати пенсію у період з квітня 2019 по травень 2020 рр. у розмірі 22708, 93 грн.
Тобто, у період з квітня 2019 по травень 2020 рр. обмеження пенсії позивача максимальним розміром не застосовувалось.
Згідно Розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №1501025157, за Дорученням №Д1501025157/14 (а.с. 17), на підставі рішення суду у справі №420/22993/21 позивачу нараховано до виплати пенсію:
з липня по листопад 2021 року - у розмірі 18540,00 грн.;
з грудня 2021 року по лютий 2022 року - 19340, 00 грн.;
з грудня 2022 року - 20930, 00 грн.
Таким чином, у період з липня 2021 року по грудень 2022 року відповідачем застосовано обмеження максимального розміру перерахованої пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2022 році встановлено: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 09.04.1992 № 2262-XII (у чинній на дату призначення пенсії редакції) у розмірі 90 % грошового забезпечення за вислугу 34 роки.
01.01.1992 року введений у дію Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Спірним у справі питанням стало обмеження позивачу пенсії максимальним розміром під час перерахунку пенсії у період з липня 2021 року по грудень 2022 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У такій редакції вказану частину ст. 43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Так, згідно ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності із 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність.
Що ж до приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року” замінено словами і цифрами “по 31.12.2017 року” слід зазначити наступне.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.
При цьому, слід зазначити, що будь-яких змін до ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вносилось.
Конституційний Суд України неодноразово висновував стосовно того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Однак, у період з липня 2021 року по грудень 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено виплату пенсії позивача зі встановленням обмеження її максимальним розміром.
Слід зазначити про існування на момент виникнення спірних правовідносин колізії між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Однак, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі №380/12337/20.
Окрім того, слід зазначити, що Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенні до військовослужбовців, фактично нівелює наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 р. по день фактичного проведення доплати, виходячи із розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення та без обмеження її граничного розміру.
Проте на підставі Розрахунку на доплату пенсії, за Дорученням №Д1501021323/5 (а.с. 16), на виконання рішення суду у справі №420/22993/21, судом встановлено, що позивачу розраховано пенсію у період з квітня 2019 по травень 2020 рр. у розмірі 22708,93 грн., а також визначено суму доплати, як різницю між сумою, що підлягала виплаті - 22708, 93 грн., та сумою, що була фактично виплачена, із застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
Тобто, на виконання рішення суду у справі №420/22993/21 обмеження пенсії позивача максимальним розміром за період перерахунку з квітня 2019 по травень 2020 рр. не застосовувалось.
Згідно Розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №1501025157, за Дорученням №Д1501025157/14 на підставі рішення суду у справі №420/22993/21 (а.с. 17), позивачу нараховано до виплати пенсію:
з липня по листопад 2021 року - у розмірі 18540,00 грн.;
з грудня 2021 року по лютий 2022 року - 19340, 00 грн.;
з грудня 2022 року - 20930, 00 грн.
Таким чином, у період з липня 2021 року по грудень 2022 року відповідачем застосовано обмеження максимального розміру перерахованої пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо обмеження виплати перерахованої йому пенсії максимальним розміром, а саме: з липня по листопад 2021 року сумою у розмірі 18540,00 грн.; з грудня 2021 року по лютий 2022 року сумою у розмірі 19340, 00 грн.; з грудня 2022 року сумою у розмірі 20930, 00 грн.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 01.05.2020 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Саме такий судовий захист суд вважає доцільним для відновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72, 74-78, 90, 139, 242-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо обмеження виплати перерахованої йому пенсії максимальним розміром, а саме: з липня по листопад 2021 року сумою у розмірі 18540,00 грн.; з грудня 2021 року по лютий 2022 року сумою у розмірі 19340, 00 грн.; з грудня 2022 року сумою у розмірі 20930, 00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 01.05.2020 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук