справа№380/2729/23
28 квітня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 разом з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21жовтня 2015 року;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 грудня 2022 року Головним управлінням МВС України у Львівській області підготовлено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №380/11243/22, складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 та скеровано до МВС України. За результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (надалі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся. Зважаючи, що невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та 17 січня 2023 року затверджено відповідний висновок. Позивач вказує, що в пункті 14 Порядку №850 не визначено жодної з підстав, з яких виходив Відповідач-1, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги, а отже дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги не відповідають способу правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень під час реалізації ним своїх повноважень, відтак є протиправними. Таким чином, єдиним ефективним способом захисту порушеного права Позивача у спірному випадку буде зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 15.02.2023 судом відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Відповідачі належним чином повідомлені (витяг з електронної пошти від 23.02.2023), проте у встановлений судом строк відзиви на позов не подали.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом від 30.08.2011 № 79 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 «б» (через хворобу) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України на підставі рапорту від 01.08.2011 року та свідоцтва про хворобу №467, виданого військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області 17.08.2011 року.
Позивач звернувся із заявою (рапортом) від 13.07.2020 року до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Львівською обласною МСЕК № 1 встановлено третю групу інвалідності та 45 % втрати працездатності.
Також, позивач звертався із заявою (після доопрацювання) від 19.05.2022 року до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Львівською обласною МСЕК № 1 встановлено третю групу інвалідності та 45 % втрати працездатності.
Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України у листі від 29.07.2022 року № 20903/15-2022 вказав, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертиза проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС та які до складу комісії не залучалися. При цьому, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач для проходження МСЕК не скеровувався.
Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення за ними згідно з Порядком, тому повернуті на доопрацювання, підсумовано у згаданому листі.
Листом Головного управління МВС України у Львівській області від 05.08.2022 року № 43 позивача повідомлено про те, що відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, подані матеріали з відповідними висновками було направлено до МВС, для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та в подальшому повернуто до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області на доопрацювання, відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 29.07.2022 року № 20903/15-2022.
Неприйняття МВС України жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 зумовило звернення позивача до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 року у справі №380/11243/22 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5.04.2023 року у справі №380/11243/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року.
22 грудня 2022 року Головним управлінням МВС України у Львівській області підготовлено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №380/11243/22, складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 та скеровано до МВС України.
Зі змісту листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №2427/15-2023 від 19 січня 2023 року, адресованого Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області, слідує, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ розглянуто матеріали щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, надісланих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №380/11243/22.
За результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (надалі - Положення), відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС.
При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.
Зважаючи, що невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та 17 січня 2023 року затверджено відповідний висновок.
Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, вважаючи її протиправною звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Однак тим же ж п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Проте, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.
Тобто, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України
Суд встановив, що зі змісту листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №2427/15-2023 від 19 січня 2023 року, адресованого Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області, слідує, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ розглянуто матеріали щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, надісланих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №380/11243/22.
За результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні (з поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.
У зв'язку з тим прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги та відмовлено у затвердженні висновку.
Відповідно до п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Як встановлено судом, у Порядку №850 не визначено підстав, з яких виходив відповідач при прийнятті рішення, а отже, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з одержанням ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ є протиправними.
Окремо також слід зазначити, що констатація порушення прав фізичної особи внаслідок дії суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд звертає увагу на те, що дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Відтак, з урахуванням наведених правових норм та встановлених судом обставин, суд зазначає про відсутність у відповідача адміністративного розсуду при розгляді заяви позивача МВС України наданих документів та затвердження відповідного висновку щодо виплати грошової допомоги, оскільки таку оцінку вже надано МВС.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з одержанням ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з одержанням ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат провести у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним протиправними рішення Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформленого висновком від 17.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) разом з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21жовтня 2015 року.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2147, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський