Дата документу 10.04.2023Справа № 554/5635/22
Провадження № 2/554/1825/2023
10 квітня 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого - судді Шевської О.І. ,
секретаря судового засідання - Рибак Ж.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа Головне управління Національної гвардії України про визнання права на приватизацію та визнання права власності,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 у липні 2022 року звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа Головне управління Національної гвардії України про визнання права на приватизацію та визнання права власності та прохав суд визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 м право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка складається з: 1-коридор 5,4кв.м., 2-кімната 17,3кв.м., 3-кімната 12,0кв.м., 4-кухня 6,8кв.м., 5-вбиральня 1,0кв.м., 6-коридор 2,1кв.м., 7-ванна 2,6кв.м., 8-шафа 0,3кв.м., балкон 2,9кв.м., загальною площею 50,4кв.м., житловою площею 29,3кв.м.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави суду від 05.07.2022 року було відкрито провадження по справі. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16.02.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
Представник позивача, ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд без її участі, позовні вимоги підтримула в повному обсязі і просила їх задовольнити.
Представник відповідача, Полтавської міської ради надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, вказав, що заявлені позовні вимоги на впливають на їх права та обовязки.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Спір у справі пов'язаний із захистом права власності на об'єкт нерухомого майна та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю сім'єю, сином ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_4 (колишня дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вселився на підставі виданого ордеру на жиле приміщення № 337 від 21.09.2000 року, до квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер видано на підставі рішення виконкому Полтавської міської Ради № 280 від 13.09.2000 року. Позивач зі своєю сім'єю був вселений у квартиру, у зв'язку з тим, що працював у Військовій частині № НОМЕР_1 з листопада 1996 року по червень 2002 року, командиром роти.
Квартира була передана Головним управлінням внутрішніх військ МВС України на підставі договору підряду на будівництво квартир у житлових будинках від 23.04.1997 № 19/1 за актом приймання - передачі від 02.02.2000 № б/н. Рішенням житлово-побутової комісії військової частини № НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України та Головного управління внутрішніх військ МВС України було розподілено військовослужбовцю ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи. У подальшому ГУВВ МВС України зазначену квартиру передано виконавчому комітету Полтавської міської Ради для розподілу та видачі ордера ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи. Спірна квартира не є службовим жилим приміщенням.
Станом на 21.09.2000 рік в даній квартирі разом з позивачем були зареєстровані й члени його сім'ї: дружина та син. Проте, з 17.12.2010 року шлюб між подружжям було розірвано. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Син ОСОБА_3 , знявся з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою 01.11.2019 року.
З 06 травня 2005 року по сьогоднішній день позивач проживає та зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ним добросовісно та своєчасно сплачуються комунальні платежі. На сьогоднішній день у квартирі зареєстрований та проживає тільки позивач.
Судових рішень щодо визнання вищезазначеного ордера недійсним та судових рішень про виселення сім'ї (необхідності звільнення) не приймалося.
Влітку 2020 року, позивач звернувся до органу приватизації для реалізації свого право на приватизацію квартири, отримавши список з необхідним переліком документів для приватизації квартири.
Позивач звернувся до ЖЕО № 2 та отримав копію ордера на жиле приміщення 337 від 21.09.2000 року та додатково звернувся з заявою до архіву Полтавської міської ради, де йому було видано копію Рішення № 280 від 13.09.2000 року з додатком до рішення, на підставі якого було видано ордер на жиле приміщення.
Позивачем зібрані довідки з попередніх місць реєстрації, довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду та довідки про не використання житлових чеків, а саме:
- довідка № 01/31-1628 від 12.08.2021 року, видана Бахмутською міською Радою Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва, про те, що позивач за період мешкання з грудня 1991 року по 19.02.1998 рік у АДРЕСА_2 , участі в приватизації житла у м. Часів Яр Донецької області не приймав;
- довідка № 25 від 19.08.2021 року, видана ОСББ “Юкатан”, про те, що позивач у період з грудня 1991 року по 19.02.1998 рік був зареєстрований та фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ;
- довідка № 104.0289-50/1005 від 17.08.2021, видана АТ “Державний Ощадний банк України”, про те, що позивач раніше був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в списках на отримання житлового чека відсутній;
- копія довідки № 54 від 18.08.2021 року, видана Управлінням Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області Маріупольський виправний центр № 138, про те, що позивач в період з 05.01.2005 рік по 06.05.2005 рік проходив службу та проживав у Маріупольській виправній колонії за адресою: АДРЕСА_3 без реєстрації, приватизаційні чеки не використовував;
- довідка № 104.0490-50/1259 від 05.08.2021 року, видана АТ “Державний Ощадний банк України”, про те, що позивач у списках щодо приватизаційних житлових чеків за адресою: АДРЕСА_3 , відсутній;
- довідка № 730 від 30.07.2021, видана АТ “Державний Ощадний банк України”, про те, що позивач не значиться в списках громадян, які мають право на приватизацію житла за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 .
- довідка про реєстрацію місця проживання особи (Додаток 13) від 23.10.2021 року за № 01-12-05.1-09/26315, видана Департаментом з питань реєстрації, про те, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
- довідка про склад сім'ї від 23.06.2020 року позивач зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 03.11.2000 року по 05.01.2005 рік, 06.05.2005 року Позивач знову зареєструвався у вищезазначений квартирі та зареєстрований в ній по сьогоднішній день.
Для реалізації свого права на приватизацію займаної квартири позивач звернувся до Полтавського бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор”, після проведення обстеження станом на 07.04.2021 року, квартира АДРЕСА_5 відповідає наступним характеристикам:
Квартира літ. “А-10” розташована на 8-му поверсі 10-ти поверхового будинку, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м. та складається з коридор 5,4 кв.м., кімната 17,3 кв.м., кімната 12,0 кв.м., кухня 6,8 кв.м., вбиральня 1,0 кв.м., коридор 2,1 кв.м., ванна 2,6 кв.м., шафа 0,3 кв.м., балкон к=0,8 2,9 кв.м.
Відповідно до довідки № 5489 від 25.05.2021 року на замовлення № 1-6183 від 19.05.2021 року, виданої Полтавським бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” та проведено обстеження станом на 07.04.2021 року нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація - відсутні.
Згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” станом на 31.12.2021 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 не проводилася. Існує реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_6 за Державою в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності, виданого Полтавським управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому від 20.12.1999 року за № 97, зареєстровано в реєстровій книзі № 5 за реєстровим № 746, а відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 303896707 від 30.06.2022 року за вказаними параметрами, а саме: АДРЕСА_1 відомості відсутні.
28 жовтня 2021 року реалізуючи своє право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 позивачем подано звернення до органу приватизації, але Управлінням майна комунальної власності міста відмовлено в приватизації квартири по причині наявності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 за Державною в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності, виданого Полтавським Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому від 20.12.1999 року за № 97 та відсутності правових підстав для приватизації квартири, оскільки вона не перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Полтави.
Позивач подав ще одне звернення до Управління майном комунальної власності міста Полтава з проханням зареєструвати право власності на квартиру за Територіальною громадою м. Полтави, для подальшої безоплатної приватизації квартири в якій він зареєстрований та проживає. Отримано відмову, у зв'язку з тим, що у органу місцевого самоврядування відсутні правові підстави для надання згоди прийняття у комунальну власність Полтавської міської територіальної громади квартири. Існує реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 за Державною в особі Верховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності, виданого Полтавським Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому від 20.12.1999 року за № 97, тому, для можливості розгляду питання щодо надання згоди на прийняття в комунальну власність Полтавської територіальної Громади квартири АДРЕСА_5 власнику необхідно надати:
- письмове клопотання власника (балансоутримувача) майна, уповноваженого ним органу до Полтавської міської ради про надання згоди на прийняття об'єкту нерухомого майна у комунальну власність Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради;
- правовстановлюючий документ на об'єкт нерухомого майна з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
-технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна з внесенням до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Отже, передача об'єкту нерухомого майна у комунальну власність передбачає проведення комплексу послідовних дій та наявності відповідних документів, без яких неможливо оформити акт приймання-передачі об'єкта у комунальну власність з дотриманням вимог, встановлених законом щодо його форми.
26 листопада 2021 року, беручи до уваги аргументи наведені у відмовах Управління комунальним майном міста, позивач звернувся зі зверненням до МВС України Головне управління Національної Гвардії України, в якому просив надати інформацію:
- чи є Національна Гвардія України балансоутримувачем квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ?
- чи не заперечує НГУ щодо подальшої її приватизації позивачем? Квартира була передана від Головного управління Внутрішніх військ МВС України для розподілу та надана позивачу на склад сім'ї 3 особи, відповідно до постанови керівництва та житлової комісії в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до листа № 27/10/3/3-Н-1663 від 14.12.2021 року МВС України Головне управління Національної Гвардії України, повідомляє що Головним управлінням внутрішніх військ МВС України на підставі договору підряду на будівництво квартир у житлових будинках від 23.04.1997 № 19/1 за актом приймання - передачі від 02.02.2000 № б/н було отримано квартиру АДРЕСА_5 , яку рішенням житлово-побутової комісії військової частини № 3052 внутрішніх військ МВС України та Головного управління внутрішніх військ МВС України було розподілено військовослужбовцю ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи. У подальшому ГУВВ МВС України зазначену квартиру передано виконавчому комітету Полтавської міської Ради для розподілу та видачі ордера ОСОБА_1 (позивачу) на склад сім'ї 3 особи, підтвердженням цього є, копія архівного витягу з Протоколу № 15 засідання виконавчого комітету Полтавської міської Ради від 13.09.2000 року, додатку до рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 13.09.2000 року за № 280 ”Список громадян на заселення окремих квартир по указаним адресам в місті Полтаві” та ордера на ждиле приміщення від 21.09.2000 року за № 337 стосовно надання права на заняття квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_1 (позивачем). На підставі вжитих заходів та зазначених документів квартира була списана з балансу ГУВВ МВС України та на сьогоднішній день балансоутримувача не має.
Головне управління НГУ не заперечує щодо реалізації права на приватизацію позивачем розподіленої житлової площі квартири АДРЕСА_5 , та інформує що Національною Гвардією України в межах законодавства та повноважень буде вжито вичерпній перелік заходів з метою реалізації права позивача.
Згідно довідки ПП Полтавське Бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” існує реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 за Державою в особі Верховної Ради України, тому позивачем 26 листопада 2021 року було направлено звернення до ВРУ де позивач просив надати дозвіл на передачу в комунальну власність м. Полтави квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
04.01.2022 року надано лист-відповідь за № 15/26-2021/411061 від 31.12.2021 року від Апарата Верховної ради України, в якому зазначено, що певний час органами реєстрації речових прав на нерухоме майно, майно загальнодержавної форми власності реєструвалося за державною в особі Верховної Ради України. Такі дії вчинялися на підставі діючого на той час ЗУ “Про власність ” (п. 1. ст. 32) положенням якого було передбачено, що суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі ВРУ. Відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , то вона не належить до майнового комплексу, що забезпечує діяльність ВРУ, не знаходиться на балансі та у її віданні, а також на балансі підприємства та установ, що належать до сфери управління Апарату ВРУ.
12 січня 2022 року за рекомендацією ВРУ Позивачем було направлено лист до КМУ як вищому органу у системі органів виконавчої влади.
02.02.2022 року Позивачем отримана відповідь від Секретаріату Кабінету Міністрів України, в якому зазначено, що лист позивача надіслано Полтавській обласній державній адміністрації 26.01.2022 року за № 41-Р-000396/16-1 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України “Про звернення громадян”, але КМУ повідомляє, що відносно запитуваної інформації позивача, інформація у КМУ відсутня.
20.06.2022 року від Полтавської обласної військової адміністрації позивачем отримано лист від 24.03.2022 року за № Р-05-12/163 в якому рекомендують звернутися до суду за захистом свого права.
З огляду на вищезазначене, позивач проживає та зареєстрований у спірній квартирі, яка не має власника, оскільки ні одна з вище перерахованих організацій не підтвердила, що вона є власником або балансоутримувачем, передати її до комунальної власності нікому. Спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, позивач вжив вичерпний перелік заходів для реалізації свого законного права на приватизацію квартири в досудовому порядку, отриманої відповідно до постанови керівництва та житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , яка передана від Головного управління Внутрішніх військ МВС України для розподілу на підставі ордеру на жиле приміщення № 337, підставою для видачі ордеру було Рішення МВК № 280 від 13.09.2000 року, але отримати її у власність на підставі Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” немає можливості, оскільки спірна квартира не має належного балансоутримувача та не передана до комунальної власності міста.
Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про управління об'єктами державної власності” управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Згідно ст. ст. 3, 4 ЗУ “Про управління об'єктами державної власності” Верховна Рада України здійснює повноваження уповноваженого органа управління, передбачені ст. 6 цього Закону, стосовно державного майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державної житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
До об'єктів приватизації, належать квартири багатоквартирних будинків одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.
Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Зі змісту статей 21, 22, 41, 47 Конституції України кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу, зокрема, придбати житло у власність в порядку, визначеному законом. Конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані.
Статтею 345 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Стаття 19 Конституції України гарантує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Слід зазначити, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 48 Основного Закону нашої держави, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1. ст..321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, підтверджені належними та достатніми доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа Головне управління Національної гвардії України про визнання права на приватизацію та визнання права власності- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 м право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка складається з: 1-коридор 5,4кв.м., 2-кімната 17,3кв.м., 3-кімната 12,0кв.м., 4-кухня 6,8кв.м., 5-вбиральня 1,0кв.м., 6-коридор 2,1кв.м., 7-ванна 2,6кв.м., 8-шафа 0,3кв.м., балкон 2,9кв.м., загальною площею 50,4кв.м., житловою площею 29,3кв.м.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній за релігійними переконнями.
відповідач: Територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 24388285, м. Полтава, вул. Соборності,36
третя особа: Головне управління Національної гвардії України, місце знаходження: м.Київ, вул.Народного Ополчення, 9а,
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.І.Шевська