ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2023Справа № 910/13471/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)
до Державного підприємства "Готель "Україна" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 4; ідентифікаційний код: 22926100)
про стягнення 418 644,17 грн
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Готель "Україна" (далі - відповідач) про стягнення 418644,17 грн, з яких 359167,98 грн заборгованості, 17958,40 грн штрафу, 37826,30 грн інфляційних втрат та 3691,49 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 09684/1-1-06 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.06.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01001, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 4.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 12.12.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
30.03.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 23.03.2023 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 12.12.2022).
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.06.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (яке в подальшому змінило свій тип на приватне акціонерне товариство, далі - постачальник) та Державним підприємством "Готель "Україна" (далі - абонент) було укладено Договір № 09684/1-1-06 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватися норм, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.
За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору за цим Договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною Договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення Договору. Загальний обсяг поставлених за цим Договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Згідно з підп. 2.1.1 пункту 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.
Відповідно до підп. 2.1.2 пункту 2.1 Договору зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
За змістом підп. 2.1.4 пункту 2.1 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.
У підп. 2.1.6 пункту 2.1 Договору сторони погодили, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно з підп. 2.2.1 пункту 2.2 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.
За умовами підп. 2.2.2 пункту 2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 Договору визначено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підп. 2.2.4 пункту 2.2 Договору).
У підп. 3.3.5 пункту 3.3 Договору абонент взяв на себе зобов'язання сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.
Згідно з п. 7.1 Договору він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
01.08.2017 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою домовилися доповнити Договір додатковими умовами щодо відведення додаткового об'єму стічних вод від абонента, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів.
За умовами пункту 1 Додаткової угоди від 01.08.2017 до Договору постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта абонента за адресою: вул. Інститутська, 4, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення.
Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) в залежності від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України.
Оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік), у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа абоненту або до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним періодом.
Абонент має право отримати безпосередньо в Розрахунковому департаменті ПрАТ "АК "Київводоканал" розрахунок вартості додаткового об'єму стічних вод, за який він здійснює плату.
За доводами позивача, він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі загальною вартістю 379 676,59 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи наряд № 756 від 13.09.2019 на заміну, технічне обслуговування лічильника води, опломбування обвідної лінії лічильника води, зафіксовані покази засобу обліку відповідача, розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об'єктах абонента, довідки Українського гідрометеорологічного центру, а також Довідка АТ "Комерційний Індустріальний Банк" від 29.09.2022 № 95/3329 з реєстром дебетових повідомлень, з яких відповідачем було оплачено 100 554,93 грн, 80 046,32 грн з яких позивачем було зараховано у погашення минулих зобов'язань, а 20 508,61 грн - поточних, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 359 167,98 грн.
Як зазначає позивач, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, відтак за умовами укладеного сторонами Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за вказаний період вважаються безумовно погодженими відповідачем.
З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 359167,98 грн заборгованості, 17958,40 грн штрафу, 37826,30 грн інфляційних втрат та 3691,49 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною другою статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За змістом статті першої Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Судом встановлено, що за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі загальною вартістю 379 676,59 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи наряд № 756 від 13.09.2019 на заміну, технічне обслуговування лічильника води, опломбування обвідної лінії лічильника води, зафіксовані покази засобу обліку відповідача, розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об'єктах абонента та довідки Українського гідрометеорологічного центру.
У матеріалах справи наявна Довідка АТ "Комерційний Індустріальний Банк" від 29.09.2022 № 95/3329 з реєстром дебетових повідомлень, що надсилались відповідачу в період з 07.12.2021 по 31.08.2022.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про незгоду відповідача із кількістю або вартістю отриманих за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 послуг за Договором.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 послуг за Договором позивача не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, в силу положень підп. 2.1.6 пункту 2.1 та підп. 2.2.4 пункту 2.2 Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за вказаний період вважаються безумовно погодженими відповідачем.
При розгляді цієї справи суд також виходить з того, що за умовами підп. 2.2.3 пункту 2.2 Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості наданих йому послуг незалежно від отримання від позивача поточних щомісячних розрахункових документів.
Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, останнім було оплачено надані послуги за Договором за вказаний період в сумі 100 554,93 грн, з яких 80 046,32 грн позивачем було зараховано у погашення минулих зобов'язань відповідно до підп. 2.2.2 пункту 2.2 Договору, а 20 508,61 грн - поточних.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення підпунктів 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 Договору, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мало бути виконане у п'ятиденний строк з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи відповідача, а у випадку неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документа - не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати суми боргу відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 359 167,98 грн визнаються судом обґрунтованими.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.
З огляду на положення підп. 2.2.4 пункту 2.2 та пункту 4.6 Договору, відмова оплатити рахунки на суму заборгованості - 359 167,98 грн є безпідставною, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17 958,40 грн є обґрунтованою.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вони містять арифметичні помилки. За підрахунком суду, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати в розмірі 27 476,46 грн та 3 % річних в розмірі 3 691,48 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 359 167,98 грн заборгованості, 17 958,40 грн штрафу, 27 476,46 грн інфляційних втрат та 3 691,48 грн 3 % річних.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 124,42 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 155,25 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Україна" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 4; ідентифікаційний код: 22926100) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 359 167 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят сім) грн 98 коп., штраф в розмірі 17 958 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 27 476 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 46 коп., 3% річних в розмірі 3 691 (три тисячі шістсот дев'яносто одна) грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) грн 42 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 155,25 грн покласти на позивача.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.04.2023
Суддя О.В. Нечай