ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.04.2023Справа №910/12842/22
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
простягнення 89 586,63 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін в судове засідання 18.04.2023 не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У листопаді 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 89 586,63 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки" №06-GR\09-118-01803 від 11.12.2020 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/002874891, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 65 230,00 грн. покладається на відповідача.
Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку з простроченням здійснення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхового відшкодування наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 9 775,56 грн., 3% річних у розмірі 1 377,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 203,20 грн.
У змісті позовної заяви Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12842/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
30.01.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" надійшов відзив на позов, якому відповідач зазначає, що в постанові Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21 судом не було встановлено протиправних дій ОСОБА_1 , причинно-наслідкового зв'язку між його діями чи бездіяльністю, які призвели до пошкодження транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , а відтак висновок позивача про наявність правових підстав для здійснення страхового відшкодування за даним випадком є передчасним. Крім того, відповідач зазначає, що у випадку, якби цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 у ДТП настала та була встановлена компетентними органами, то тоді за його розрахунком розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи становив би 23 911,95 грн. Також у відзиві на позов відповідачем викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке мотивоване триваючою військової агресією Російської Федерації проти України, систематичними оголошеннями повітряних тривог, наявністю карантинних обмежень, викликаних поширенням COVID-19 серед населення України, а також запровадженням дистанційного режиму роботи головного офісу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна".
16.02.2023 в системі "Електронний суд" Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" сформовано додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що всі матеріали складені на місці ДТП, під час досудового розслідування кримінального провадження та адміністративного провадження свідчать про вину ОСОБА_1 у скоєнні 02.03.2021 ДТП, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, позивач зазначає, що надана відповідачем калькуляція від 09.09.2022 не є належним доказом, яким підтверджується розмір відновлювального ремонту, оскільки ні є не звітом, ні висновком та ні будь-яким документом з оцінки майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 поновлено відповідачу строк на подання відзиву, а відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" - прийнято до розгляду; призначено у справі №910/12842/22 судове засідання на 04.04.2023; запропоновано відповідачу надати суду інформацію щодо звернення учасників ДТП, що сталась 02.03.2021 за участі ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" із заявами про виплату страхового відшкодування за наслідками такої події; прийнятих Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" рішень за наслідками звернення із відповідними заявами; розміру страхових сум, сплачених часниками ДПТ, що сталась 02.03.2021 - до початку судового засідання, призначеного на 04.04.2023.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.04.2023; запропоновано позивачу надати копію сертифікату (свідоцтва) аварійного комісара, який складав протокол огляду транспортного засобу від 25.07.2021.
17.04.2023 в системі "Електронний суд" Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" сформовано заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач зазначає, що згідно звіту №21/0045 про визначення розміру коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 02.03.2021 знос ТЗ становив 57,1%. Оскільки у спірному автомобілі були встановлені новими лише петлі передньої лівої двері (вартістю 1 850,00 грн.) та амортизатор (вартістю 4 300,00 грн.), то, за розрахунками позивача, загальна вартість нових запчастин, використаних при відновлювальному ремонту ТЗ становить 2 638,35 грн., а відтак вартість всіх використаних під час відновлювального ремонту деталей з врахуванням зносу на нові деталі становить - 23 812,00 грн. За таких обставин позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування у розмірі 59 992,00 грн. З огляду на наведене Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхове відшкодування у розмірі 59 992,00 грн., а також пеню у розмірі 30 160,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 255,56 грн., та 3% річних у розмірі 2 164,64 грн., нараховані за період з 03.02.2022 по 17.04.2023.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 22.03.2023 у справі №922/3639/16).
Із аналізу поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач фактично зменшив розмір вимоги щодо суми страхового відшкодування, однак збільшив вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за рахунок збільшення періоду їх нарахування. Тобто фактично у даній заяві Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" кошти у загальному розмірі 109 572,56 грн.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач може реалізувати своє право на збільшення розміру позовних вимог лише до початку розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 було призначено у справі №910/12842/22 перше судове засідання на 04.04.2023.
04.04.2023 судом було відкрито судове засідання та встановлено порядок розгляду справи №910/12842/22, а відтак згідно приписів ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи по суті розпочався 04.04.2023.
Заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про збільшення розміру позовних вимог була сформована в системі "Електронний суд" 17.04.2023, тобто позивачем подано заяву з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 12 календарних днів. При цьому, позивачем не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного строку та не наводилось будь-яких причин пропуску цього строку.
За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на вчинення такої процесуальної дії як збільшення розміру позовних вимог, а також не заявлено клопотання про поновлення такого строку, заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про збільшення розміру позовних вимог підлягає залишенню судом без розгляду.
В судове засідання, призначене на 18.04.2023 сторони явку своїх представників не забезпечили. Позивачем 17.04.2023 в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про розгляд справи без участі його представника. Натомість відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи №910/12842/22 був повідомлений належним чином.
Так, ухвала суду від 04.04.2023 про призначення судового засідання на 18.04.2023 була надіслана відповідачу 07.04.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, та була вручена Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Євроінс Україна" 11.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494343815.
Відтак згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Євроінс Україна" ухвали суду від 04.04.2023 є 11.04.2023 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105494343815 відмітки про вручення судового рішення).
Отже, сторони, які були належним чином повідомлені про призначене на 18.04.2023 засідання, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відповідач про причини неявки суд не повідомив, натомість позивач просив здійснювати розгляд справи №910/12842/22 без участі його представника, а відтак суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
11.12.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Пряме врегулювання до автоцивілки" №06-GR\09-118-01803 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .
У пункті 4 Договору визначено строк його дії з 12.12.2020 по 16.08.2021 включно.
Позивач стверджує, що 02.03.2021 близько 09 год. 30 хв. на перехресті провулку Короленко та проспекту Московського у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участі застрахованого автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіля Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_4 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Transit, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу у русі автомобілю Mazda 3, який рухався по головній дорозі, у зв'язку з чим відбулось зіткнення, внаслідок якого було пошкоджено припаркований на узбіччі автомобіль Toyota Camry.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, послався на те, що в постанові Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21 судом не було встановлено протиправних дій ОСОБА_1 , причинно-наслідкового зв'язку між його діями чи бездіяльністю, які призвели до пошкодження транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Дійсно, у постанові Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наслідками дослідження обставин зіткнення автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_3 . Натомість про пошкодження двох інших автомобілів - Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_4 , під час спірної ДТП жодним чином не зазначено.
Отже у постанові Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21 встановлено особу, з вини якої 02.03.2021 близько 09 год. 30 хв. на перехресті провулку Короленко та проспекту Московського у м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода, проте не встановлено всіх осіб, яким було завдано шкоду внаслідок настання спірної ДТП.
В свою чергу, встановлення неправомірної поведінки, яка знаходиться у причинному зв'язку з завданими збитками іншій особі, лежить саме у площині компетенції суду та суд не позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини під час вирішення господарської справи.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин; збитки, як результат такої діяльності; причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками; вина учасника господарських відносин.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що особа є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Вина водія автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 у настанні 02.03.2021 близько 09 год. 30 хв. на перехресті провулку Короленко та проспекту Московського у м. Харкові дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, постанова Київського районного суду міста Харкова від 14.05.2021 у справі №953/4381/21 набрала законної сили, а відтак, встановлені нею обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Щодо причинно-наслідкового зв'язку між винними діями ОСОБА_1 , та завданою власнику автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , шкодою, то суд відзначає, що у довідці Управління патрульної поліції в Харківській області №3021062385845223 зафіксовано саме чотири учасника спірної ДТП: автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_4 .
Із наявних у матеріалах справи пояснень водіїв всіх автомобілів, зокрема водія автомобіля Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_3 , а також схеми місця ДТП, вбачається, що 02.03.2021 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Ford Transit, при виїзді із провулку Короленко на нерегульоване перехрестя з проспектом Московським у м. Харкові не надав перевагу у русі автомобілю Mazda 3, який рухався по головній дорозі - проспекту Московському, у зв'язку з чим вчинив зіткнення із правою задньою частиною автомобіля Mazda 3, внаслідок якого автомобіль Mazda 3 неконтрольовано змінив напрямок руху та зіткнувся із припаркованими вздовж Московського проспекту автомобілями Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого всі автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відтак суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , яка полягала у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого настала спірна ДТП, та завданими власнику автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , збитками.
Як вбачається з матеріалів справи (з наданого відповідачем полісу №АО/2874891) цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна".
Наведеним договором (поліс №АО/2874891) передбачено, що франшиза становить 2 600,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 02.03.2021.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду страховий акт №СТ/21/0045 від 20.08.2021, розрахунок страхового відшкодування, виставлені Фізичною особою-підприємцем Білобровом Миколою Миколайовичем (основним видом діяльності якого є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) рахунки №27 суму 38 780,00 грн. і №28 на суму 26 450,00 грн. та платіжне доручення №19495 від 20.08.2021 на суму у сумі 65 230,00 грн. з призначенням платежу - страхове відшкодування, ОСОБА_2 , по т.з. Toyota Camry № НОМЕР_1 , згідно страхового акту №СТ/21/0045 за договором страхування №06-GR\09-118-01803 від 11.12.2020, без ПДВ.
З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
Як вбачається із платіжного доручення №19495 від 20.08.2021, виплачені в якості страхового відшкодування за Договором кошти у розмірі 65 230,00 грн., були перераховані на рахунок Фізичної особи-підприємця Білоброва Миколи Миколайовича.
Із матеріалів справи вбачається, що фактично Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" здійснило страхову виплату виходячи із виставлених Фізичною особою-підприємцем Білобровом Миколою Миколайовичем (СТО) рахунків №27 та №27 суму 38 780,00 грн. і №28 на суму 26 450,00 грн. (38 780,00 грн. + 26 450,00 грн. = 65 230,00 грн.).
У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Фізичною особою-підприємцем Білобровом Миколою Миколайовичем (основним видом діяльності якого за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.
Натомість, частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика), передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Із матеріалів справи вбачається, що рік випуску автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , - 2011, а відтак на момент ДТП (02.03.2021) строк його експлуатації перевищував 7 років, а тому підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 70%, однак жодних доказів наведеного (відповідного розрахунку, звіту тощо) не надає.
Натомість позивачем було надано суду звіт про визначення розміру коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу №21/0045 від 11.04.2023, складений оцінювачем ОСОБА_3 (Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №14 від 29.02.2020), згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 57,15%.
Враховуючи надання позивачем доказів на підтвердження визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , суд вбачає за необхідне керуватись саме визначеним оцінювачем розміром коефіцієнту фізичного зносу.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1- ЕЗ), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16.
Тобто коефіцієнт фізичного зносу автомобіля підлягає застосуванню не до загальної вартості матеріалів та робіт для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а лише до вартості замінених на нові складових частин автомобіля.
В свою чергу, із виставленого Фізичною особою-підприємцем Білобровом Миколою Миколайовичем рахунку №28 на суму 26 450,00 грн. вбачається, що під час ремонту автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , було змінено на нові лише петлі передніх лівих дверей (вартістю 1 850,00 грн.) та амортизатор (вартістю 4 300,00 грн.), натомість всі інші складові частини були у вжитку до їх встановлення на спірний автомобіль.
Відтак вартість нових складових частин, що були встановлені у автомобіль Toyota Camry, підлягає коригуванню на коефіцієнт фізичного зносу, що становить 0,5715.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок вартості відновлювального ремонту із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу, суд приходить до висновку, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить суму 61 715,28 грн. (38 780,00 грн. вартості робіт та матеріалів + 20 300,00 грн. загальної вартості деталей, що були у вжитку, + 6 150,00 грн. загальної вартості нових деталей х (1-0,5715).
Враховуючи визначені полісом №АО/2874891 розмір франшизи - 2 600,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, - 61 715,28 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 59 115,28 грн. (61 715,28 грн. - 2 600,00 грн.).
Відтак до позивача перейшло право вимоги до відповідача з виплати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 59 115,28 грн.
З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування вих. №03/4470 від 03.11.2021, в якій просив здійснити відшкодування у розмірі 65 230,00 грн. на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" за вказаними у даному листі реквізитами. Дана заява була отримана Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" 04.11.2021, що підтверджується вхідним штампом відповідача на вказаній заяві (вх. №5573 від 04.11.2021).
У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" повинне було сплатити Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхове відшкодування в розмірі 59 115,28 грн. до 02.02.2022 включно.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" не здійснило відшкодування шкоди (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).
За таких обставин, зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 59 115,28 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення суми страхового відшкодування та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" суми страхового відшкодування у розмірі 59 115,28 грн.
Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку з простроченням здійснення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхового відшкодування наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 9 775,56 грн., 3% річних у розмірі 1 377,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 203,20 грн., нарахованих за період з 02.02.2022 по 16.10.2022.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 Цивільного кодексу України).
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Установивши, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" прострочило виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Виходячи з наведених норм права, у спірних правовідносинах Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України є загальними нормативно-правовими актами, а Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Тобто пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відповідальність у вигляді нарахування пені за простроченя виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування з порушенням встановленого законом строку та таке нарахування не обмежується піврічним терміном згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 25.11.2020 у справі №747/522/19, від 07.10.2020 у справі №742/637/19 та від 17.06.2020 у справі №213/1371/16-ц.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановлених судом суми боргу (59 115,28 грн.) та дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - 03.02.2022, а також визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені - 16.10.2022, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" пені у розмірі 8 826,80 грн.
В іншій частині - у розмірі 948,76 грн. вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки є невірно розрахованою у зв'язку з невірним визначенням Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, та суми страхового відшкодування, яка підлягала сплаті відповідачем.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Тотожна правової позиції щодо правомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом суми боргу (59 115,28 грн.) та дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - 03.02.2022, а також визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені - 16.10.2022, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" 3% річних у розмірі 1 243,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 203,20 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 134,02 грн. не підлягає задоволенню, оскільки є невірно розраховаими у зв'язку з невірним визначенням Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, та суми страхового відшкодування, яка підлягала сплаті відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" підлягають частковому задоволенню, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 59 115,28 грн., пеня у розмірі 8 826,80 грн., 3% річних у розмірі 1 243,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 203,20 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" просить покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази на підтвердження понесення Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" судових витрат на оплату професійної правничої допомоги були долучені до позовної заяви.
Так, 14.05.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (клієнт) та Адвокатським бюро "Грідін і Партнери" (адвокатське бюро) укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу, передбачену цим договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями-дорученнями до цього договору, а клієнт зобов'язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.
16.08.2022 між сторонами складено Завдання-доручення №194, відповідно до якого клієнт доручив адвокатському бюро здійснити всі необхідні, можливі та допустимі дії з захисту прав та інтересів клієнта, зокрема, за справою СТ/21/0045, страхувальник - Терещенко В.В., Договір страхування - GR\09-118-01803, винна в ДТП особа - Лизогуб І.М., сума збитку - 65 230,00 грн., сума гонорару за надання правничої допомоги - 7 000,00 грн.
Вказане завдання-доручення позивача було у повному обсязі оплачено ним у розмірі 19 000,00 грн. (загальна сума), що підтверджується платіжним дорученням №184214 від 16.08.2022.
У детальному розрахунку та описі робіт (наданих послуг), який долучено до позовної заяви, вказано, що по страховій справі №СТ/21/0045 адвокатським бюро були виконані наступні роботи:
1) консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги - 2 000,00 грн. (2 години);
2) підготовчі дії - 5 000,00 грн. (5 години).
Всього - 7 000,00 грн. за 7 годин.
17.10.2022 між сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг за страховою справою №СТ/21/0045 на суму 7 000,00 грн.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвокат у справі №910/12842/22 на суму 7 000,00 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та необхідність покладення на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 6 437,61 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 75, 123, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32638319) страхове відшкодування у розмірі 59 115 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 28 коп., пеню у розмірі 8 826 (вісім тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 1 243 (одну тисячу двісті сорок три) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 203 (тринадцять тисяч двісті три) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 67 коп. та відшкодування витрат на оплату професійної правової допомоги у розмірі 6 437 (шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 61 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 27.04.2023.
Суддя Р.В.Бойко