номер провадження справи 18/204/22
24.04.2023 справа № 908/2461/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2461/22
за позовом Управителя майна Акціонерного товариства “Укртранснафта” (вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006)
про стягнення 8078,61 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Управитель майна Акціонерне товариство “Укртранснафта” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” 8078,61 грн., з яких: 2618,40 грн. пені та 5460,21 грн. штрафу, нарахованих на підставі договору поставки № 23-01/150-21.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором договору поставки № 23-01/150-21 щодо дотриманням визначеного договором строку поставки. За доводами позивача, кінцевий термін поставки з урахуванням заявки позивача про готовність виконання договору - 18.03.2022, однак поставку товару здійснено відповідачем 21.04.2022 та 27.04.2022, про що свідчать підписані позивачем видаткові накладні. Вказане порушення є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу, передбачених умовами договору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 551, 610-612, 626-629, 712 ЦК України, ст.ст. 173-174, 193, 217, 222, 230-232 ГК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022 справу № 908/2461/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 03.01.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2461/22, присвоєно справі номер провадження 18/204/22; на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2461/22; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.
Відповідачем ухвалу суду від 03.01.2023 у справі № 908/2461/22 отримано 13.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення.
Від відповідача 30.01.2023 шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив факт укладання сторонами договору, здійснення поставки товару та те, що відповідно до визначеного Специфікацією до договору строку поставки протягом 60 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця строк поставки закінчувався 18.03.2022. З нарахуванням позивачем пені та штрафу відповідач не погоджується з тих підстав, що ТОВ «МІК» виконало обов'язок повідомлення про неможливість належним чином виконувати свої зобов'язання з поставки за Договором в період дії обставин непереборної сили, які ще тривають. У зв'язку із введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року прийняла рішення (лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022), яким для всіх суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, засвідчила військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили). За доводами відповідача, вказане рішення Торгово-промислової палати України, розміщено у відкритому доступі на офіційному сайті Торгово-промислової палати України та є доказом настання форс-мажорних обставин. Позивач належним чином поінформований про неможливість належним чином відповідачем виконувати свої зобов'язання з поставки за Договором в період дії обставини непереборної сили, однак ніяким чином не заперечив щодо цієї обставини та не відмовився від договору. Також відповідач зауважив про те, що по обом накладним, за якими здійснено поставку товару, вбачається різниця в даті їх підписання Покупцем і Постачальником на 3-5 днів. Відповідач вважає, що ці дні включені в нарахування прострочення штучно, через бездіяльність позивача, який з незрозумілих причин зволікав з датою підписання накладних, адже ніяких причин їх підписати пізніше дати підписання Постачальником немає. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав настання форс-мажорних обставин через воєнну агресію Російської Федерації проти України.
Від позивача до суду 13.02.2023 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив доводи відповідача та вказав на те, що направлення відповідачем листа від 28.03.2022 з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати своєчасним (негайним) повідомленням про настання обставин непереборної сили, оскільки він направлений більш ніж через місяць після введення на території України воєнного стану та через 9 дів після допущеного відповідачем порушення строків поставки і в зазначеному листі не вказано, яким чином військова агресія РФ вплинула на неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором. Крім того позивач зазначив, що ТОВ «МІК» має швейні виробництва в різних областях України: м. Запоріжжя (Запорізька область), м. Лебедин (Сумська область), м. Козятин (Вінницька область), м. Берегове (Закарпатська область), м. Марганець (Дніпропетровська область), які задіяні у виконанні різних договорів. Поставка товару за укладеним сторонами договором здійснювалась за адресою: вул. Наливна станція, м. Майстрова Воля, Новоград-Волинська ОТГ, Житомирська область, 11700, тому є підстави вважати, що поставку здійснено з виробництва, найбільш територіально наближеного до даної адреси. Відносно посилання відповідача на зволікання позивача з датою підписання видаткових накладних позивач відзначив, що видаткові накладні від 18.04.2022 та від 22.04.2022 підписані протягом трьох робочих днів, як то передбачено пунктами 5.5, 5.8 договору.
Заперечень на відповідь на відзив відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2461/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом грудня 2022 року - квітня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023 по 13.02.2023, у відрядженні на навчанні з 20.02.2023 по 24.02.2023 та на лікарняному з 13.03.2023 по 27.03.2023, рішення прийнято без його проголошення - 24.04.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Управителем майна Акціонерного товариства “Укртранснафта” (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “МІК” (Постачальником, відповідачем у справі) 30.12.2021 укладений договір поставки № 23-01/150-21 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення спрощених закупівель АТ «Укртранснафта» від 16.12.2021 № 7078/4) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені сторонами строки спідню білизну (код 18310000-5 за ДК 021:2015) (UА-2021-11-24-011359-а) (білизна натільна зимова на 2022 рік - білизна натільна зимова для працівників нафтопродуктопроводу) (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно із пунктом 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація).
Загальна сума договору становить 78003,00 грн. (сімдесят вісім тисяч три грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ (20%): 13000,00 грн. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) (п.3.2. Договору).
Пунктом 5.5 Договору визначено, що приймання товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).
Відповідно до п. 5.12 Договору датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання Покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від Постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником Покупця.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в Заявці Покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару.
Відповідно до п. 9.1 Договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.
Згідно із п. 9.2 Договору під обставинами непереборної сили у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для нього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.
За визначенням п. 9.4 Договору, сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов'язань за Договором.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 9.5 Договору).
Обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку якщо обставин непереборної сили продовжуються більш ніж один місяць з моменту виникнення таких обставин, то будь-яка з сторін має право достроково припинити дію цього Договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку, відповідно до чинного законодавства України (п. 9.6 Договору).
Пунктом 11.1 Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Відповідно до п. 14.4 Договору цей договір є правочином, який виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.
Пунктом 14.5 Договору передбачено, що сторони зобов'язуються протягом 5 (п'яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов'язань за цим договором та погоджувати заходи по їх усуненню.
Специфікацією до Договору (додаток № 1 до договору) передбачено поставку товару загальною вартістю 78003,60 грн. з ПДВ; місце поставки: вул. Наливна станція, 1а, с.Майстрова Воля, Новоград-Волинська ОТГ, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11700; строк поставки: протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця.
Заявка позивача № 23-00/6/114-22 від 11.01.2022 отримана відповідачем 17.01.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, кінцевий строк поставки по 18.03.2022, включно.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами, на виконання умов Договору 21.04.2022 позивачем підписана видаткова накладна від 18.04.2022 № РН-04/18/01 на загальну суму 70620,00 грн.; 27.04.2022 позивачем підписана видаткова накладна від 22.04.2022 № РН-04/22/01 на загальну суму 7383,00 грн.
На підставі пункту 7.1 Договору за порушення відповідачем строків поставки товару позивачем нараховано 2618,40 грн. пені та 5460,21 грн. штрафу.
Позивачем на адресу відповідача 19.07.2022 направлено претензію № 04-03/11/3368-22 від 05.07.2022 з вимогою щодо сплати пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки від 30.12.2021 № 23-1/150-21. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Сторонами укладений договір поставки № 23-01/150-21 від 30.12.2021, який складений у формі електронного документа та скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторонами у Специфікації № 1 до договору визначено строк поставки товару: протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця.
Враховуючи отримання Постачальником заявки Покупця 17.01.2022, граничний термін поставки товару - 18.03.2022, включно.
Як підтверджується обома сторонами, поставку за Договором здійснено на загальну суму 78003,00 грн.; 21.04.2022 позивачем підписана видаткова накладна від 18.04.2022 №РН-04/18/01 на суму 70620,00 грн.; 27.04.2022 позивачем підписана видаткова накладна від 22.04.2022 № РН-04/22/01 на суму 7383,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на відсутність у суду підстав вважати недостовірними визнані учасниками справи обставини, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Отже, матеріали справи свідчать, що товар поставлений відповідачем з порушенням встановленого договором терміну, а саме: за видатковою накладною від 21.04.2022 на суму 70620,00 грн. з простроченням на 33 к/дн, за видатковою накладною від 27.04.2022 на суму 7383,00 грн. - на 39 к/дн (+6 к/д.).
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Доводи відповідача про зволікання позивача при підписання видаткових накладних суд визнав необґрунтованими, оскільки видаткові накладні Покупцем підписані в межах визначеного пунктами 5.5, 5.8 договору строку.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.1. Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов'язання - строків поставки товару у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в Заявці Покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару.
Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за період з 19.03.2022 по 20.04.2022 (33 к/дн прострочення) за поставкою від 21.04.2022 та за період з 21.04.2022 по 26.04.2022 (6 к/дн прострочення) за поставкою від 27.04.2022, всього 39 к/дн прострочення.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок позивача правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі 2618,40 грн.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5460,21 грн. штрафу за допущене прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.
Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.1 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 5460,21 грн. штрафу, виходячи з вартості товару, по якому допущене прострочення (78003,00 грн. х 7%).
Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.
Відповідач достатніх доказів в обґрунтування відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання не надав.
Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини суд визнав необхідним відзначити наступне.
Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Однак, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Суд зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Управитель майна Акціонерного товариства “Укртранснафта”) також знаходиться в несприятливому економічному становищі.
Відносно доводів відповідача про належне повідомлення ним позивача про неможливість належним чином виконати зобов'язання з поставки за Договором в період дії обставини непереборної сили суд зауважує, що направлення відповідачем на адресу позивача листа від 28.03.2022 не можна визнати належним (негайним) повідомленням про настання дії непереборної сили, яка має вплив на виконання зобов'язань за договором. Лист направлений вже після настання граничного строку поставки (18.03.2022) і значно пізніше, ніж оприлюднений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Також в зазначеному листі відповідача не вказано, яким чином військова агресія РФ вплинула на неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором.
ТОВ “МІК” не надано доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості поставки товару в обумовлений Специфікацією № 1 до договору строк.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме щодо невиконання господарського зобов'язання за укладеним сторонами Договором.
Як зазначено самим відповідачем у листі від 10.05.2022 № 22/05/10/02, ТОВ «МІК» має швейні виробництва в різних областях України: м. Запоріжжя (Запорізька область), м. Лебедин (Сумська область), м. Козятин (Вінницька область), м. Берегове (Закарпатська область), м. Марганець (Дніпропетровська область) і враховуючи, що місцем поставки за Договором є Житомирська область, відповідач не був позбавлений можливості здійснення поставки з іншого виробництва.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про дотримання ним строків поставки товару або наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ “МІК” 2618,40 грн. пені та 5460,21 грн. штрафу підлягають задоволенню.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 30105738) на користь Управителя майна Акціонерного товариства “Укртранснафта” (вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 31570412 ) 2618,40 грн. (дві тисячі шістсот вісімнадцять грн. 40 коп.) пені, 5460,21 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят грн. 21 коп.) штрафу та 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.04.2023.
Суддя В.В. Левкут