номер провадження справи 18/11/22
24.04.2023 справа № 908/260/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/260/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 704920,38 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” 704920,38 грн., які складаються з: 655372,43 грн. вартості електричної енергії за серпень 2021 року, спожитої за договором №6612 про постачання електричної енергії споживачу, 32696,80 грн. пені, 5709,82 грн. 3% річних та 11141,33 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням умов договору № 6612 від 30.06.2021 про постачання електричної енергії споживачу щодо оплати вартості електричної енергії, спожитої за серпень 2021 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 655372,43 грн. Наведене, за доводами позивача, є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, Закон України “Про ринок електричної енергії”, Правила роздрібного ринку електричної енергії, затвердж. Постановою НКРЕКП України № 312 від 14.03.2018, позивач просив позов задовольнити. Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 справу № 908/260/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 01.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/260/22, присвоєно справі номер провадження 18/11/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/260/22;відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 25.02.2022, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив
Ухвалою від 11.05.2022, враховуючи, що розгляд справи по суті у передбачений ст. 248 ГПК України строк не відбувся у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, суд ухвалив продовжити процесуальні строки розгляду справи № 908/260/22 по суті до закінчення воєнного стану в Україні; визначити кінцевий строк розгляду справи по суті відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Ухвалою від 13.01.2023, за заявою позивача поновлено процесуальні строки розгляду справи № 908/260/22 по суті; кінцевий строк розгляду справи по суті визначено не більш шістдесяти днів з моменту винесення даної ухвали; запропоновано відповідачу надати в строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 14.02.2023, відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування; запропоновано позивачу направити засобами поштового зв'язку або на електронні адреси суду та відповідача письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву (в разі отримання).
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 13.01.2023 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” є: вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою “за закінченням терміну зберігання”, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/260/22 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.01.2023 у справі № 908/260/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/260/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом грудня 2022 року - квітня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023 по 13.02.2023, у відрядженні на навчанні з 20.02.2023 по 24.02.2023 та на лікарняному з 13.03.2023 по 27.03.2023, рішення прийнято без його проголошення - 24.04.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України “Про ринок електричної енергії” та починаючи з 01.01.2019 ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до статей 6, 63 та пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні” положення Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 прийнято Постанову № 1268, якою затверджено “Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб'єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон), універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Так, подання електропостачальнику заяви-приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.
З врахуванням наведеного, ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” (Постачальником, позивачем у справі) та ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (Споживачем, відповідачем у справі) 30.06.2021 укладений публічний Договір № 6612 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання.
За змістом п. 2.1 Договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору умови надання послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до договору.
Згідно із п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).
Пунктом 5.7 Договору визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Пунктом 5.8 Договору передбачено, що якщо Споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 цього договору.
Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту подання Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 цього договору.
В матеріалах справи міститься підписана відповідачем заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, в якій зазначено, що початок постачання електричної енергії - 01 липня 2021 року.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно із п. 4 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до Договору) “Спосіб оплати” розрахунковим періодом є календарний місяць який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 100% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
В пункті 7 Комерційної пропозиції визначено, що оплата рахунку Постачальника за договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не пізніше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.
Позивачем на виконання умов Договору виставлений відповідачу рахунок за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період 2021 року, у відповідності до якого обсяг використаної електричної енергії ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” складає 162477 кВт/год. на суму 655372,43 грн. Направлення рахунку підтверджується списком згрупованих відправлень від 22.09.2021.
Спожитий обсяг електричної енергії ТОВ “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” за серпень 2021 року підтверджується повідомленням/листом № 007-66/6154 від 15.11.2021 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ “Запоріжжяобленерго”, щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії за EIC кодом точки комерційного обліку.
Даним повідомленням ОСР надав Постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС кодом точки комерційного обліку Споживача.
Позивачем на адресу відповідача 06.12.2021 надіслано вимогу № 9457 від 06.12.2021 щодо погашення заборгованості в сумі 665302,62 грн. за спожиту електроенергію.
Доказів надання відповідачем відповіді на вимогу позивача суду не надано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої за договором електричної енергії стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором № 6612 від 30.06.2021 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати визначений в п. 5.7 Договору альтернативно: або у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Позивачем рахунок № 6612/08-П від 31.08.2021 на оплату вартості спожитої електричної енергії за серпень 2021 року в сумі 655372,43 грн. направлений на адресу відповідача 22.09.2021. Вказаний рахунок підпису Споживача (відповідача) в графі “Рахунок отримав:_____” не містить. Разом з тим, відповідач проти факту отримання ним вищевказаного рахунку не заперечив.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого від постачальника електричної енергії рахунку за серпень 2021 року у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 655372,43 грн.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін отриманих від позивача рахунків є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 655372,43 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 32696,80 грн. пені, 5709,82 грн. 3% річних та 11141,33 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строку оплати вартості спожитої електричної енергії пеню за загальний період з 14.09.2021 по 28.12.2021 в сумі 32696,80 грн. на підставі п. 8 комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору).
Умовами п. 8 комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору) визначено, що за внесення будь-яких платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу.
Отже, вказаним пунктом комерційної пропозиції передбачено нарахування пені до моменту фактичної оплати заборгованості, тобто за період більший ніж 6 місяців, які передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Верховною Радою України 17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 533-ІХ (набрав чинності 18.03.2020).
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 533-ІХ встановлено до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також, 17.03.2020 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 року, № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Враховуючи те, що послуга з постачання та розподілу електричної енергії є житлово-комунальною послугою, в період з 14.09.2021 по 28.12.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України № 530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 32696,80 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, до яких відносяться і послуги з постачання та розподілу електричної енергії.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу, що у розрахунках пені та 3% річних позивачем період прострочення визначений з 14.09.2021 (з наступного дня після визначеного рахунком № 6612/08-П від 31.08.2021 кінцевого терміну оплати рахунку 13.09.2021).
Однак, зважаючи на відсутність підпису Споживача про отримання вказаного рахунку та те, що рахунок за серпень направлений на адресу відповідача 22.09.2021, тобто вже після спливу граничного терміну оплати цього рахунку, граничний термін оплати рахунку слід визначити виходячи із дати його отримання.
Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 N 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за N 173/24950, «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»:
Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1
у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) - Д+3, пріоритетної - Д+2
між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3
між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення
При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, зважаючи на направлення позивачем рахунку 22.09.2021 та строки пересилання рекомендованої кореспонденції (Д+2+1), п'ятиденний термін сплати вартості електричної енергії за серпень 2021 року виходячи з дати отримання рахунку сплинув 30.09.2021 (граничний термін оплати).
Здійснивши розрахунок 3% річних за встановлений судом належний період прострочення з 01.10.09.2021 по 28.12.2021 на суму заборгованості 655372,43 грн., до стягнення підлягають 4794,09 грн. 3% річних і в цій сумі вимога позивача про стягнення 3% річних судом задовольняється. В решті вимоги про стягнення 3% річних (915,73 грн.) суд відмовляє як заявленій безпідставно.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з жовтня по листопад 2021 року включно, суд встановив, що до стягнення підлягають 11188,52 грн. інфляційних втрат. Оскільки суд не наділений повноваженнями виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у заявленій позивачем сумі 11141,33 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов'язання, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 655372,43 грн. основного боргу, 4794,09 грн. 3% річних та 11141,33 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (32696,80 грн. пені та 915,73 грн. 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 10069,62 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Укравтоматика” (вул. Сєдова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 36711533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42093239) 655372,43 грн. (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят дві грн. 43 коп.) основного боргу, 4794,09 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири грн. 96 коп.) 3% річних, 11141,33 грн. (одинадцять тисяч сто сорок одну грн. 33 коп.) інфляційних втрат та 10069,62 грн. (десять тисяч шістдесят дев'ять грн. 62 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 28.04.2023.
Суддя В.В. Левкут