вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4025/22 (904/3282/22)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" (18001, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Надпільна, 261, офіс №7, код ЄДРПОУ 40111046)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" (49051, місто Дніпро, вулиця Дніпросталівська, будинок 22, код ЄДРПОУ 31793082)
про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № ЄЕТ/ГУ-01/07/19 від 01.07.2019 у загальному розмірі 988 515,21 грн.
в межах справи №904/4025/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергомакс" (01015, місто Київ, вулиця І.Мазепи, 34, код ЄДРПОУ 34614593)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" (49051, місто Дніпро, вулиця Дніпросталівська, будинок 22, код ЄДРПОУ 31793082)
про визнання банкрутом
Суддя Первушин Ю.Ю.
Без участі (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" заборгованість за договором постачання природного газу № ЄЕТ/ГУ-01/07/19 від 01.07.2019 у загальному розмірі 988 515,21 грн., яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 754 198,38 грн., пеня у розмірі 139 194,85 грн., 3% річних у розмірі 11 405,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 716,85 грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 справу №904/3282/22 передано на розгляд судді Бєлік В.Г.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 матеріали справи №904/3282/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" про стягнення заборгованості у сумі 988 515,21 гривень передано для розгляду в межах справи №904/4025/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна", м. Дніпро.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2023 справу №904/4025/22 (904/3282/22) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 прийнято справу №904/4025/22(904/3282/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" про стягнення заборгованості у сумі 988 515,21 гривень для розгляду у межах справи про банкрутство №904/4025/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
У паперовій формі ухвала суду від 21.02.2023 не направлялась позивачу та відповідачу у зв'язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування.
Відповідно до частин 5 статі 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі-ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд встановив, що ухвалу суду від 21.02.2023 надіслано позивачу в електронному вигляді на електронну адресу: info@eetrade.org та на електронну адресу відповідача - galion-ukraine@ukr.net.
Документ доставлено до електронної скриньки позивача та відповідача - 21.02.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Суд зазначає, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №904/4025/22(904/3282/22), але відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №ЄЕТ/ГУ-01/07/19 від 01.07.2019 з додатковою угодою №8 від 26.01.2022 (Далі за текстом - Договір). Позивачем в лютому 2022 року надані послуги постачання природного газу відповідачу на загальну суму 754 198, 38 гривень, які відповідач не оплатив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 754 198, 38 грн. Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору нараховано пеню в розмірі 139 194, 85 гривень, інфляційні втрати у розмірі 83 716,02 гривень та 3% річних у розмірі 11 405, 96 гривень.
Позиція відповідача
24.10.2022 Відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву від 18.10.2022 вих. №90. Відповідач не заперечував обставин викладених у позові та підтвердив наявність зобов'язання з оплати споживання природного газу за лютий 2022 згідно акту №972 від 28.02.2022. Водночас відповідач вказував на наявність обставин форс-мажору пов'язаних з початком введення активних дій на Криворізько-Миколаївському напрямку, а також у зв'язку з введенням воєнного стану із 05 години 3 хвилин 24 лютого 2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 " Про введення воєнного стану в Україні", відповідач не мав об'єктивної можливості виконати своє зобов'язання в строк, визнаний Договором. З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3 відсотків річних.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕНЕРГОТРЕИД» (далі-Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» (далі-Відповідач/Споживач) укладено Договір постачання природного газу №ЄЕТ/ГУ-01/07/19 (далі-Договір, арк.с. 10-14).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу в період з 01 серпня 2019 по 31 грудня 2019 природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені умовами договору.
Згідно з п. 3.2. договору обсяги постачання/споживання природного газу визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць.
Згідно з пунктом 3.3. Договору облік обсягів переданого газу визначається в пунктах постачання природного газу. Визначення фактичного обсягу переданого газу здійснюється на підставі даних комерційних вузлів обліку газу газоспоживаючого об'єкту Споживача та/або даних Реєстру обсягів газу газорозподільчого/газотранспортного підприємства.
Пунктом 3.4. договору визначено, що на підставі результатів (показників) вимірювання вузлів обліку газу щомісячно складаються акти приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, що підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками в наступному порядку:
- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем (пп. 3.4.1.);
- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп. 3.4.2.);
- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (пп. 3.4.3.).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу, який передається постачальником споживачу на умовах даного договору (надалі - ціна газу), встановлюється додатковими угодами до цього договору.
Ціна газу може змінюватися протягом дії цього договору та узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 4.2. договору).
Відповідно до пункту 4.4. договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачу за договором.
Приписами пункту 4.5 Договору передбачено, що оплата вартості замовлених обсягів газу здійснюється Відповідачем в порядку, що визначається в додаткових угодах до Договору.
Якщо протягом розрахункового періоду фактичний обсяг спожитого природного газу виявиться більшим від замовленого обсягу, в результаті чого виникне недоплата за спожитий природний газ, Відповідач здійснює остаточний розрахунок до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.6 Договору).
Пунктом 4.7. договору передбачено, що датою оплати вартості отриманого газу відповідно до цього договору є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Згідно з п. 4.9. договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу, постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
У пп. 8.2.1. п. 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем порядку та строків проведення розрахунків, передбачених п. 4.5 та/або п. 4.6 цього договору, споживач сплачує постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 12.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії, то договір вважається продовжений на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 12.2. договору).
26.01.023 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору (арк.с. 15), в якій домовились внести зміни до п. 2.1 Договору і зафіксувати обсяг природного газу на лютий 2022 в кількості 12 тис. м. куб.
2. Сторони, керуючись п. 4.1 Договору, домовились встановити ціну за 1000 куб. м природного газу на лютий 2022 в мірі 37000,00 грн. (Тридцять сім тисяч гривень 00 копійок), крім того податок на додану вартість 20% - 7 400,00 гри. (Сім тисяч чотириста гривень 00 копійок, а всього 44 400,00 грн. (Сорок чотири тисячі чотириста гривень 00 копійок) з ПДВ.
До ціни природного газу включена вартість тарифу оператора ГТС на послуги користування замовленими потужностями на точку виходу з ГТС.
3. Загальна вартість обсягу природного газу, що передається за цією Додатковою угодою становить 444 000,00 грн (чотириста сорок чотири тисячі гривень 00 копійок), крім того податок на додану вартість 20% - 88 800,00 гри. Вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), а всього 532 800,00 грн. (П'ятсот тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) з ПДВ.
4. Сторони, керуючись п. 4.5 Договору, домовились, що оплата вартості замовлених обсягів газу за Договором в лютий здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: 11.02.2022 - 159840, 00 грн; 18.02.2022 - 159840, 00 грн; 28.02.2022 - 159840, 00 грн; 11.03.2022 - 53 280,00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив Відповідачу природний газ в лютому 2022 року на загальну суму 754 198,38 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу №972 від 28.02.2022 (арк.с. 16).
З огляду на наведені обставини Позивач просить суд стягнути з Відповідача неоплачений борг за спожитий природний газ в лютому 2022 в загальному розмірі 754 198,38 грн.
Станом на дату подання позовної заяви до суду, Відповідачем, в порушення умов Договору та вимог законодавства України, не оплачена вартість спожитого природного газу в лютому 2022 року.
Крім того, пунктом 8.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем порядку та строків проведення розрахунків, передбачених п. 4.5 та/або 4.6 Договору, Споживач сплачує Постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору, на підставі пункту 8.2.1 Договору нараховано пеню в розмірі 139 194, 85 гривень, інфляційні втрати у розмірі 83 716,02 гривень та 3% річних у розмірі 11 405, 96 гривень.
Відповідачем не виконані належним чином договірні обов'язки з своєчасності та повноти оплати за спожитий природний газ, що є порушенням взятих на себе Відповідачем забов'язань згідно умов Договору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Предметом доказування по справі є обставини, пов'язані з виникненням між сторонами та виконанням ними зобов'язань щодо поставки й оплати природного газу за період лютий 2022 в межах спірного договору та додаткової угоди до нього.
Щодо правовідносин сторін
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частинами 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору передбачено строки та порядок оплати за спожитий природний газ.
Відповідно до умов пункту 4.5. договору та п. 4 додаткової угоди від 26.01.2022, строк оплати поставленого позивачем в лютому 2022 року природного газу є таким, що настав.
Згідно додаткової угоди замовлений обсяг природного газу в лютому 2022 згідно з додатковою угодою №8 від 26.01.2022 (том-1, арк.с. 15) становить 12 тис куб. м на суму 532 800,00 грн.
Фактичний обсяг природного газу в лютому 2022 відповідно до акту прийому-передачі природного газу №972 від 28.02.2022 (том-1, арк.с. 16) становить 16,98645 тис.куб.м на суму 754 198,38 грн.
Отже, фактичний обсяг природного газу в лютому 2022 більше від замовленого обсягу.
Відповідно до пункту 4.6. Договору якщо протягом розрахункового періоду фактичний обсяг спожитого природного газу виявиться більшим від замовленого обсягу, Відповідач здійснює остаточний розрахунок до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач поставив Відповідачу природний газ в лютому 2022 року на загальну суму 754 198,38 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу №972 від 28.02.2022 (арк.с. 16).
За нормами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак підстави для звільнення відповідача від сплати заборгованості за договором відсутні, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ у лютому 2022 в сумі 754 198,38 грн є законними й обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач не заперечував надані Позивачем пояснення, докази та розрахунки. Про те Відповідач надав суду відзив, за змістом якого вказав на наявність обставин, які, на його думку, є обставинами непереборної сили та звільняють Відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Відповідач вказав, що в силу обставин форс-мажору, пов'язаних з початком ведення активних бойових дій на Криворізько-миколаївському напрямку, а також у зв'язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Відповідач не мав об'єктивної можливості виконати своє зобов'язання в строк, визначений Договором. Також Відповідач вказував, що з 1 березня 2022 року майно та вся продукція, виготовлена Відповідачем для виконання своїх зобов'язань за договорами поставки з контрагентами, була заблокована на об'єкті виробничих потужностей Відповідача, які знаходяться у м. Кривий Ріг, та наразі продовжує незаконно утримуватись ТОВ «Гефест ЕМ», що унеможливлює ведення господарської діяльності Відповідачем та отримання ним оплати від поставки продукції замовникам.
З пояснень Відповідача наведених у відзиві з березня 2022 року, у зв'язку з викладеними вище обставинами, Відповідачем було прийнято Наказ №03-орг про оголошення простою, відповідно до якого було зупинено роботу всіх структурних підрозділів Відповідача на період з 01.03.2022 року до моменту закінчення воєнного стану, або до можливості відновлення господарської діяльності Відповідачем. Всі працівники звільнені від обов'язку бути присутніми на робочих місцях. Частково було відстрочено виплату заробітної плати працівникам Відповідача на підставі частини 4 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ГХ (Із змінами, внесеними згідно із Законом №2152-ІХ від 01.07.2022р.) Здійснення виробничої діяльності Товариства станом на дату подачі цього відзиву все ще є призупиненим у зв'язку з загрозою бойових дій та авіаційних (ракетних) ударів.
З метою доведення обставин непереборної сили Відповідач, посилаючись на частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", статтю 617 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України надав суду лист Торго-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
За змістом даного листа 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Аналізуючи матеріли справи суд встановив, що відповідно до умов Договору п. 10.1 -10.4 сторони встановили, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, інші обставини, передбачені Законом України «Про торгово-промислові палати». Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити одна одну про форс-мажорні обставини та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких документів іншій Стороні. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення Споживача від виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, який був поставлений до виникнення форс-мажорних обставин.
Відповідач разом з відзивом надав суду копію листа №01/26 від 26 квітня 2022 про виникнення форс-мажорних обставин для Відповідача з проханням відтермінувати виконання зобов'язання Відповідача з оплати на час існування відповідних обставин. Відповідач в листі гарантує проведення розрахунків за спожитий газ протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту завершення військового стану. Про те доказів направлення вказаного листа Позивачеві Відповідач суду не надав.
Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан в контексті наявності форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору постачання природного газу №ЄЕТ/ГУ-01/07/19 від 01.07.2019, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Щодо суми 3% річних, інфляційних втрат та пені
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, пунктом 8.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем порядку та строків проведення розрахунків, передбачених п. 4.5 та/або 4.6 Договору, Споживач сплачує Постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору, на підставі пункту 8.2.1 Договору нараховано пеню в розмірі 139 194, 85 гривень, інфляційні втрати у розмірі 83 716,02 гривень та 3% річних у розмірі 11 405, 96 гривень.
Крім того, згідно з пп. 8.2.1. Договору за порушення порядку та строків проведення розрахунків Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 139 194,85 грн. Позивач додав до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій (том- 1, арк.с. 9).
Загальний розмір 3 % становить 11 405,96 грн.:
З % нараховуються за період з 16.03.2022 р. по 15.09.2022 р. (184 дн.) із розрахунку;
754 198,38 грн. х 184 дн. х 0,00821918 % = 11 405,96 грн.
Загальний розмір пені становить 139 194,85 грн.:
в період з 04.03.2022 р. подвійна облікова ставка НБУ - 0,055 % в період з 03.06.2022 р. подвійна облікова ставка НБУ - 0,137 %
Пеня нараховується за період з 16.03.2022 по 13.09.2022 (182 дн.) в розмірі 139 194,85 грн. із розрахунку:
1. Пеня нараховується за період з 16.03.2022 по 02.06.2022 (79 дн.) - 0,055 % 754 198,38 грн. х 79 дн. х 0,055 % - 32 769,92 грн.
2. Пеня нараховується за період з 03.06.2022 по 13.09.2022 (103 дн.) - 0,137 % 754 198,38 грн. х 103 дн. х 0,137 % = 106 424,93 грн.
Загальний розмір інфляційних втрат становить 83 716,02 грн.:
загальна величина індексу інфляції за період з квітня по серпень 2022 року становить 111,1 %.
754 198,38 грн. х 111,1 % = 837 914,40 грн. 837 914,40 грн. - 754 198,38 грн. = 83 716,02 грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (арк.с 9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок здійснено вірно.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений до позовної заяви визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 83 716 грн. 02 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 16.03.2022 по 15.09.2023 у сумі 11 405 грн. 96 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (арк.с. 9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування, арифметично розрахунок здійснено вірно.
Отже, розрахунок 3% річних, долучений до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 11 405 грн. 96 коп.
Позивач довів суду, що є вимоги про стягнення пені за період з 16.03.2022 по 13.09.2022 в сумі 139 194 грн. 85 коп. є обґрунтованими та підтверджуються наданим розрахунком.
В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- суд приймає до уваги причини невиконання своїх зобов'язань за договором перед позивачем, а саме: поставка товару відбулась лютому 2022 (безпосередньо перед введенням воєнного стану), а граничний строк оплати всього поставленого у спірний період товару припав на період існування воєнного стану, чого ніяк не міг передбачити покупець (відповідач) при всій своїй обачності та турботливості;
- враховуючи умови договору, загальний розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання разом складає 234316 грн. 83 коп. - це більше 31% від розміру основного зобов'язання станом на момент складання позовної заяви, що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;
- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення. Більше того, при зменшенні розміру пені позивач знову ж таки не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 70%, а саме: до 41758 грн. 46 коп.
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Водночас суд зазначає, що на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, і з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Враховуючи вказане, суд, за власною ініціативою, керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір стягненні пені на 70 відсотків.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 41758 грн. 46 коп.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на Відповідача.
Таким чином, судовий збір у розмірі 14827,73 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" (49051, місто Дніпро, вулиця Дніпросталівська, будинок 22, код ЄДРПОУ 31793082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЕНЕРГОТРЕЙД" (18001, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Надпільна, 261, офіс №7, код ЄДРПОУ 40111046) суму основного боргу в розмірі - 754198,38 гривень, 3% річних у розмірі - 11405, 96 гривень, інфляційні втрати в розмірі - 83716,02 гривень, пеню у розмірі 41758,46 гривень та судовий збір у розмірі 14827,73 грн.
В решті - відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2023.
Суддя Ю.Ю. Первушин