ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 квітня 2023 року Справа № 918/968/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Цвіркун О.О.
за участю представників:
позивача: Омельченко І.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Гарант" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 30.01.2023 суддею Войтюком В.Р. у м. Рівне (повний текст рішення складено 01.02.2023) у справі № 918/968/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Гарант"
про стягнення в сумі 325751, 05 грн.
ТзОВ "СБПМ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ "Автострада Гарант" про стягнення в сумі 325751, 05 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство вказало про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № М/15/11/21 від 15.11.2022, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 325751, 05 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 у справі № 918/968/22 позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Автострада Гарант" на користь ТзОВ "СБПМ" 325751, 05 грн. заборгованості та 4886, 28 грн. судових витрат. Ухвалено видати наказ після набранням рішення законної сили.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач послався на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Як доказ сплати грошових коштів згідно договору позивач долучив до матеріалів справи ксерокопії меморіальні ордери, проте, на думку скаржника, такі докази є не належними та не допустимими.
Ухвалою Північно-західного господарського суду від 17.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Автострада Гарант" на рішення господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 у справі № 918/968/22; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на останню, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а явка представників обов'язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського судів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2022 між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № М/15/11/21, згідно п. 1.1. та п. 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця мінеральні добрива (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Поставка товару здійснюється партіями. Кількість (обсяг), асортимент (найменування, марка) товару в партії, ціна на товар, вартість партії товару, а також інші умови, необхідні для поставки товару, узгоджуються сторонами у додатку (додатках) "Специфікація", які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору поставка товару здійснюється автомобільним та/або залізничним транспортом в строки, узгоджені сторонами в специфікації на поставку конкретної партії товару. Умови (базис) поставки визначаються сторонами згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року у специфікації на поставку конкретно партії товару. Товар, в залежності від способу та умов поставки, приймається покупцем за видатковою накладною на поставку або за відповідним товаросупровідним документом, які є підтвердженням поставки узгодженої сторонами у специфікації партії товару. Згідно п. 3.1., п. 3.2., п. 3.5. договору, поставка товару здійснюється за ціною та вартістю, узгодженими сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару. Строк оплати товару узгоджується сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару. Остаточна (кінцева) ціна товару та вартість партії товару визначаються та вважаються узгодженими сторонами у видаткових накладних, підписаних сторонами. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх видаткових накладних, підписаних сторонами за цим договором.
Згідно умов договору сторонами укладено наступні специфікації: 25.11.2021 специфікація № 1 на поставку сульфату амонію в кількості 942,26 т та 430,4202 т на загальну суму 23208768 грн., на умовах попередньої оплати, термін відвантаження: за умови сплати покупцем 100% вартості товару згідно виставленого рахунку; 20.12.2021 специфікація № 2 на поставку сульфату амонію в кількості 1353,06 т на загальну суму 24084470 грн., на умовах попередньої оплати, термін відвантаження: за умови сплати покупцем 100% вартості товару згідно виставленого рахунку.
На виконання умов договору відповідачем виставлені рахунки: № 682 від 25.11.2021 на загальну суму 23208768 грн., кількість товару 1372,68 т; № 690 від 20.12.2021 на загальну суму 24084470 грн., кількість товару 1353,06 т.
У свою чергу позивачем, на підставі вказаних рахунків, здійснені платежі на банківський рахунок відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями.
Відтак, на виконання умов договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків, позивачем було сплачено на користь відповідача 47293238 грн.
Поряд з цим, як встановлено судами, загальна вартість мінеральних добрив, які поставлені відповідачем позивачу, станом на день відкриття провадження у даній справі у суді першої інстанції, становила 46967486, 95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Зважаючи на вказані обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за порушення строків поставки товару в сумі 325751, 05 грн.
Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням від 30.01.2023 місцевий господарський суд відповідні позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками Господарського суду Рівненської області зважаючи на слідуюче.
В силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказової бази на підтвердження своїх вимог, позивачем до суду першої інстанції надано: копію договору поставки № М/15/11/21 від 15.11.2021; копію специфікації № 1 від 25.11.2021; копію специфікації № 2 від 20.12.2021; копію рахунку № 682 від 25.11.2021; копію специфікації № 690 від 20.12.2021; копію довідки-рахунку № 116/22 від 20.10.2022; копію платіжного доручення № 2472 від 20.10.2022; копії платіжних доручень № 2209 від 26.11.2021 на суму 23208768 грн., № 2545 від 21.12.2021 на суму 3084470 грн., № 2546 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2547 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2548 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2549 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2550 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2551 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн., № 2552 від 21.12.2021 на суму 3000000 грн.; копії видаткових накладних № 990/1 від 02.12.2021 на суму 5547300 грн., № 995 від 04.12.2021 на суму 5518260 грн., № 1002/1 від 12.12.2021 на суму 4481730 грн., № 4 від 05.01.2022 на суму 2422579, 45 грн., № 10 від 13.01.2022 на суму 4768618, 93 грн., № 12 від 23.01.2022 на суму 3372031, 25 грн., № 13 від 23.01.2022 на суму 5716290, 72 грн., № 14 від 27.01.2022 на суму 2347819, 48 грн., № 19 від 13.02.2022 на суму 4893218, 90 грн., № 22 від 20.02.2022 на суму 3381999, 24 грн., № 23 від 22.02.2022 на суму 4517638, 98 грн.
На підставі вказаних доказів судами встановлені факти: виникнення між сторонами договірних відносин з поставки товару; передачі відповідачем товару частини позивачу; отримання позивачем товару, а також неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по поставці товару.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на час звернення позивачем з позовом до місцевого господарського суду, заборгованість відповідача перед останнім по договору поставки товару становила 325751, 05 грн.
Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ "СБПМ" про стягнення з ТзОВ "Автострада Гарант" заборгованості в сумі 325751, 05 грн.
Доводи скаржника про ухвалення судом першої інстанції рішення на підставі недопустимих доказів у справі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору, на підставі виставлених ТзОВ "Автострада Гарант" рахунків, позивачем сплачено на користь відповідача 47293238 грн., що повністю підтверджується належними, достовірними та допустимими вищевикладеними доказами (зокрема, платіжними дорученнями), які наявні в матеріалах справи.
Твердження скаржника про неналежність та недопустимість ксерокопій меморіальних ордерів абсолютно не відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема, доказами у даній справі є саме платіжні доручення, а не меморіальні ордери як зазначає скаржник.
Посилання апелянта на те, що долучені позивачем копії документів належним чином не засвідчені, суд вважає безпідставним.
Матеріали справи свідчать, що надані позивачем копії документів подані пакетом в кількості 31 арк., які зшиті, пронумеровані з накладенням паперової пломби на звороті останнього аркушу. Паперова пломба завірена відтиском печатки позивача та містить наступний зміст: "Згідно з оригіналом. Прошито та пронумеровано 31 арк. Директор ТОВ "СБПМ" О.С.Кореніцин, підпис. Дата 14.11.2022".
Такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до національного стандарту оформлення документів. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20.
Враховуючи усе вищенаведене, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 у справі № 918/968/22 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Наведені у апеляційній скарзі доводи ТзОВ "Автострада Гарант" не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, в задоволенні скарги слід відмовити.
В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Гарант" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 січня 2023 року у справі № 918/968/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/968/22 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено "26" квітня 2023 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.