вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2023 р. Справа № 910/10550/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023
у справі №910/10550/22 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4"
до Київської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва
про стягнення заборгованості.
У жовтні 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" звернулося з позовом до Київської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 17743,75 грн, з яких: 16045,76 грн - основний борг, 169,63 грн - 3% річних та 1528,36 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2017 на підставі акту приймання-передачі з балансу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" на баланс позивача було передано багатоквартирний будинок №4 по Русанівському бульвару у місті Києві. Відповідачу на праві власності у вказаному будинку належить нежитлове приміщення загальною площею 244,6 кв. м. Позивач, як управитель будинку, у період з 01.01.2022 по 01.09.2022 надав відповідачу послуги з утримання будинку і прибудинкової території вартістю 16045,76 грн. Проте, відповідач не відшкодував вартість понесених позивачем протягом вказаного періоду витрат на утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та нараховані інфляційні втрати і 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10550/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10550/22 у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального права.
Позивач вказує на те, що під час вирішення спору судом не враховано правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19, а також того, що внески співвласника на утримання будинку та прибудинкової території не є платою за будь-яку послугу, а також витратами на утримання орендованого майна.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 апеляційну скаргу у справі №910/10550/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10550/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачу та третій особі строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №152428704 від 11.01.2019 територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником нежитлового приміщення частини підвалу в літ. "А" площею 320,3 кв. м та частини І-го поверху в літ. "А" площею 244,6 кв. м, яке розташоване у житловому будинку за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, 4.
В той же час, 11.05.2017 у зазначеному багатоквартирному будинку створене та зареєстроване Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4".
24.10.2017 на підставі акту приймання-передачі багатоквартирний будинок №4 по Русанівському бульвару у м. Києві передано з балансу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4".
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів від 29.05.2018, об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 4, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п. 2.1 розділу 2 статуту).
Згідно з п. 2.4 розділу 2 статуту позивача завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4", оформленим протоколом від 07.10.2021, зокрема, затверджено з 01.01.2022 щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8,20 грн за кв. м, з яких 2,00 грн за кв. м вирішено спрямовувати на поточне наповнення ремонтного фонду.
Позивач зазначає, що відповідач з січня по вересень 2022 року обов'язок щодо сплати відповідних затверджених внесків не виконує, у зв'язку з чим Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" 04.04.2022 та 05.05.2022 на адресу Київської міської ради надсилалися відповідні звернення з рахунками на оплату заборгованості.
Оскільки відповідачем не було сплачено наявну заборгованість у добровільному порядку, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" звернулося до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав та не скористався правом на висловлення своєї правової позиції з приводу заявленого позову.
Третя особа, у свою чергу, заперечуючи проти позову, у письмових поясненнях зазначила, що 20.10.2008 між Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець), Територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) укладено договір №777 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. В подальшому, 31.05.2021 між сторонами укладено договір про внесення змін №777/1-2зм до вказаного договору оренди.
Згідно з умовами договору оренди Територіальному центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 244,6 кв. м за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.
Окрім цього, 11.06.2018 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) та Територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендар) укладено договір №1184 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Копії відповідних договорів та інших доказів доказів надано третьою особою до матеріалів справи.
З огляду на викладене, Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва зазначив, що усі свої зобов'язання по відшкодуванню вартості витрат зі сплати послуг на утримання будинку та прибудинкової території станом на 31.12.2021 третьою особою виконано у повному обсязі шляхом сплати грошових на користь балансоутримувача приміщення.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", які за своїм предметом регулювання є спеціальними, передбачають заміну боржника у відносинах утримання спільного майна у разі здачі в найм приміщень державної або комунальної власності. Отже, особою, відповідальною за зобов'язаннями зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території стосовно нежитлового приміщення загальною площею 244,6 кв. м по бульвару Русанівському, 4 у м. Києві є орендар такого приміщення - Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва, залучений судом до участі у справі в якості третьої особи.
Як наслідок, за висновками суду, позов до Київської міської ради, яка у спірний період розпорядилася комунальною власністю, передавши її в оренду, поданий не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
З наведеними висновками Господарського суду міста Києва щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову до Київської міської ради погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Згідно зі ст. ст. 4 та 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим законом та статутом об'єднання.
У відповідності до положень ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, в тому числі, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст. 15 вказаного закону).
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Статтею 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ст. 23 вказаного закону), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 вказаного закону).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.10.2008 між Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець), Територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) укладено договір №777 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. В подальшому, 31.05.2021 між сторонами укладено договір про внесення змін №777/1-2зм до вказаного договору оренди.
Згідно з умовами договору оренди Територіальному центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 244,6 кв. м за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.
Актом приймання-передачі від 23.06.2021 підтверджується факт передачі відповідачем вказаного нежитлового приміщення у користування Територіальному центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва.
Окрім цього, судом встановлено, що 11.06.2018 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) та Територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендар) укладено договір №1184 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Тобто, вбачається, що спірне приміщення, окрім власника в особі Київської міської ради, має також балансоутримувача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", а також орендаря - Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України (далі - ГК України) управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).
У свою чергу, під правом оперативного управління відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно з ч. 2 вказаної статті власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Колегія суддів вказує на те, що балансоутримувачем комунального майна є підприємство, яке на праві господарського відання або оперативного управління отримало нерухоме майно, що обліковується на балансі такого підприємства.
З урахуванням викладеного, на особу, у господарському віданні або оперативному управлінні якої (тобто на балансі) перебуває майно, покладені права та обов'язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджатися ним.
У постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/1395/19 та від 03.10.2022 у справі №910/5841/21 викладено правову позицію з приводу того, що за законодавством на відповідача, як на члена ОСББ та особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Наведена правова позиція підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даній справі, оскільки у справі №910/1395/19 ОСББ звернулося з позовом про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку до особи, за якою на праві повного господарського відання закріплене належне державі на праві власності майно. У свою чергу, у справі №910/5841/21 позов заявлено як до власника нерухомого майна, так і до особи, за якою таке майно закріплене на праві повного господарського відання.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що спірне приміщення перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", вказана особа зобов'язана в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, зокрема, внески на утримання будинку та прибудинкової території.
Поряд з цим, варто також зазначити, що приміщення було передане в користування Територіальному центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва на підставі договору оренди.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна. Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто, обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв'язку з цим, орендар нежитлового приміщення зобов'язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.5 договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, у редакції договору про внесення змін №777/1-2зм протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання, зокрема, два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
На виконання наведених умов 11.06.2018 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) та Територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендар) укладено договір №1184 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору у редакції додаткової угоди від 31.05.2021 його предметом є зобов'язання балансоутримувача приймати від орендаря кошти згідно додатку №1 та перераховувати їх Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" пропорційно до загальної площі нежитлового приміщення 244,6 кв. м, яке обліковується на балансі балансоутримувача та перебуває в орендному користуванні орендаря на підставі договору №777 від 20.10.2008.
Пунктом 2.2 договору у редакції додаткової угоди від 31.05.2021 передбачено, що розмір щомісячної плати по відшкодуванню вартості понесених балансоутримувачем витрат за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 1516,52 грн.
Отже, умовами договору оренди та договору про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території передбачено обов'язок орендаря приміщення відшкодовувати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" через балансоутримувача витрати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачем визначено відповідачем у справі Київську міську раду. Проте, як встановлено колегією суддів, обов'язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку покладається на особу, якій нерухоме майно передане в господарське відання чи оперативне управління (балансоутримувач), або на орендаря, якщо такий обов'язок встановлено відповідним договором, а не на номінального власника такого майна, яким є Київська міська рада.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч. ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведених положень процесуального закону слід зробити висновок, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача у справі, і суд повинен розглянути позов щодо того відповідача, якого визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до того, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.
Як встановлено вище, Київська міська рада не є особою, що має відповідати за позовом, і позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №305/1849/17, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача.
При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Отже, колегія суддів вказує на те, що оскільки позивачем не було подано клопотання про заміну відповідача у справі, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" обрало неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову.
З урахуванням викладеного, аргументи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими вище обставинами справи та наявною судовою практикою Верховного Суду.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10550/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/10550/22 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко