вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" квітня 2023 р. Справа№ 910/10850/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023
у справі № 910/10850/22 (суддя: Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ"
до Київського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення 2778462,71 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління заборгованості у розмірі 2778462,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №63-202131 про постачання електричної енергії від 28.09.2021 в частині оплати фактично спожитої електроенергії за листопад 2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" 2778462 грн 71 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 41676 грн 94 коп.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що між сторонами було підписано акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період з 7 по 15 листопада 2021 року за договором №63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 в обсязі 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн. Зауважив, що відповідач, всупереч пункту 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору за спожиту у листопаді місяці 2021 року електричну енергію у строки, погоджені між сторонами у договорі не оплатив, внаслідок чого у Київського квартирно-експлуатаційного управління виникла відповідна заборгованість.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київське квартирно-експлуатаційного управління звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 та прийняти нове, яким ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав повної та об'єктивної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та доводам відповідача. Зокрема скаржник вказує на те, що на підставі п. 11.3 договору, з 24.02.2022 строк виконання апелянтом зобов'язань з оплати за спожиту електричну енергію за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин - до моменту офіційного закінчення військової агресії російської федерації проти України.
Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/10850/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 62515,41 грн.
В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, представником Київського квартирно-експлуатаційного управління подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 910/10850/22, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору № 300 від 16.03.2023 на суму 62515,42 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці та тривалим перебуванням на лікарняному судді Гаврилюка О.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 Справу № 910/10850/22 за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; задоволено клопотання представника Київського квартирно-експлуатаційного управління про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22; поновлено Київському квартирно-експлуатаційному управлінню строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22; розгляд апеляційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 призначено на 24.04.2023; зобов'язано учасників справи направити на адресу суду лист-повідомлення, в якому зазначити щодо обізнаності про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
10.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до п. 11.5 договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику коштів за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Також, 17.04.2023 судом отримано клопотання апелянта про зупинення провадження у справі № 910/10850/22 до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Київське квартирно-експлуатаційне управління є державною установою, яка входить до складу Збройних Сил України, які з 24.02.2023 переведені на воєнний стан, що серед іншого спричинило надмірну завантаженість, пов'язану із підготовкою документів, укладенням договорів та здійсненням інших заходів задля забезпечення військових частин, територіальної оборони та інших військових формувань.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Тобто на відміну від відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі потрібно зупиняти за наявності беззаперечних підстав для цього.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Однак, заявником належним чином не обґрунтовано та не підтверджено наявність підстав для зупинення провадження у справі за наведених ним обґрунтувань у поданому до суду клопотанні, оскільки не надано доказів того, що всі працівники, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють представництво та самопредставництво їх в судах, проходять військову службу, що унеможливлює належне представництво заявників в суді. Водночас, наявні матеріали та обставини справи дозволяють надати ґрунтовну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами спору та здійснити апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою відповідача на оскаржене судове рішення місцевого господарського суду у цій справі.
До того ж, тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями частин першої - третьої статті 56 ГПК України із застосуванням філологічного та логічного способів їх інтерпретації свідчить, що закріплена законодавцем у статті 227 цього Кодексу норма щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан стосується та може бути застосована фактично щодо фізичних осіб, оскільки інститут представництва юридичної особи в суді надає можливість її участі в судовому процесі через уповноваженого представника.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/9721/18.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подане апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10850/22 до припинення або скасування воєнного стану в Україні - задоволенню не підлягає.
Закінчивши розгляд заявлених сторонами клопотань, колегія суддів перейшла до розгляду вимог апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2023 вимоги апеляційної скарги підримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням укладено договір №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п.1.1).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу з 01.10.2021 по 15.11.2021 включно товар електричну енергію за кодом ДК 021-2015:09310000-5 "Електрична енергія" (далі - електроенергія або товар), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 2.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 14.12.2021 встановлено, що плановий обсяг продажу електричної енергії за договором для забезпечення потреб електроустановок споживача становить 4582000 кВт*год., в тому числі:
очікуваний обсяг споживання електричної енергії споживача для оператора системи розподілу в місті Києві, що становить 2149000 кВт*тод;
очікуваний обсяг споживання електричної енергії споживача для оператора системи розподілу в Київській області, що становить 2149000 кВт*тод.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що період постачання електричної енергії: з 01.10.2021 до 15.11.2021 включно.
У п.п.5.3.1 п.5.3 договору у редакції додаткової угоди №3 від 14.12.2021 передбачено, що ціна електроенергії з 01 листопада 2021 року за 1 кВт*год становить: для об'єктів споживача розташованих в місті Києві, - 3,51399 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,702798 грн, всього з ПДВ - 4,216788 грн; для об'єктів споживача розташованих в Київській області, - 3,88977 грн, крім того ПДВ 0,777954 грн, всього з ПДВ - 4,667724 грн.
Відповідно до п.5.6 договору встановлено, що місячна вартість електроенергії визначається як добуток ціни та загального обсягу фактично поставленої (спожитої) електроенергії, визначеного згідно з додатком 2 до цього договору.
У пункті 1 додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору визначено формулу, за якою розраховується фактична вартість електричної енергії за договором по завершенню розрахункового періоду.
У відповідності до п.5.4 договору, у редакції додаткової угоди №4 від 20.12.2021 загальна ціна договору становить 19019272,90 грн (з ПДВ).
Пунктом 5.9 договору передбачено, що оплата електроенергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку та акту приймання-передачі в порядку, передбаченому додатком 2.
У пункті 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем на підставі рахунків та актів прийому-передачі товарів та/або наданих послуг (далі - акт), виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів (з можливістю споживача відстрочити оплату на строк до 160 банківських днів) з дати отримання рахунку та акту за розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку.
Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 15 листопада 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань, які виникли між ними за час дії договору.
Згідно акту приймання-передачі електричної енергії від 10.11.2021 за жовтень 2021 року позивач поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 3755198 кВт*год на суму 15608579,58 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у період 01-15 листопада 2021 року відповідач спожив наступні обсяги електричної енергії:
для об'єктів споживача, розташованих в м.Києві - 372412 кВт*год;
для об'єктів споживача, розташованих в Київській області - 989513 кВт*год.
Отже, загальний обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії у період 01-15 листопада 2021 року становить 1361925 кВт*год на загальну суму 6189156,02 грн з ПДВ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" було складено відповідний акт приймання-передачі електричної енергії за період 01-15 листопада 2021 року на 1361925 кВт*год на суму 6189156,02 грн, який з боку відповідача підписаний не був.
Листом за вих. №517/6661 від 16.12.2021 Київським квартирно-експлуатаційним управлінням повідомлено позивача про те, що за період з 01 по 15 листопада 2021 року Київським квартирно-експлуатаційним управлінням спожито електричну енергію у обсязі 1361925 кВт*год на загальну суму 6189156,02 грн з ПДВ. Однак, оскільки станом на 01 листопада 2021 року залишок коштів за договором складав 3410696,50 грн, Київське квартирно-експлуатаційне управління попросило поділити зазначений акт приймання-передачі на дві частини з оформленням окремих актів приймання-передачі електричної енергії: на суму 3410696,50 грн з ПДВ, яка є залишком за договором та на суму 2778459,52 грн з ПДВ, яка є споживанням понад договірні величини.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані наступні акти приймання-передачі електричної енергії:
акт приймання-передачі електричної енергії №63-2021729 від 20.12.2021 на обсяги електричної енергії 766675 кВт*год на суму 3410693,32 грн;
акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 на обсяги електричної енергії 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн.
Згідно виписки банку з рахунку позивача 12.11.2021 відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 15608579,58 грн за обсяги електричної енергії 3755198 кВт*год згідно акту приймання-передачі електричної енергії від 10.11.2021 за жовтень 2021 року, а 21.12.2021 грошові кошти у розмірі 3410693,32 грн за обсяги електричної енергії 766675 кВт*год згідно акту приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021.
Спір у даній справі виник у зв'язку із не оплатою відповідачем фактично спожитої електричної енергії у кількості 595250 кВт*год згідно з актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 на суму 2778462,71 грн за листопад 2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п.3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №1007 від 18.09.2018.
Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Як вже зазначалось раніше, між сторонами було укладено договір, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність споживачу з 01.10.2021 по 15.11.2021 включно товар - електричну енергію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
За умовами п.4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Колегія суддів також звертає увагу на те, між сторонами було підписано акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період з 7 по 15 листопада 2021 року за договором №63-2021031 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 в обсязі 595250 кВт*год на суму 2778462,71 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п.4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.4.8 ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до п.5.9.3 договору сторони погодили порядок оплати за останній місяць постачання за договором, згідно із яким, станом на 20 грудня 2021 року постачальник надає споживачу рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Остаточні розрахунки за договором узгоджуються сторонами.
У пункті 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору визначено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем на підставі рахунків та актів прийому-передачі товарів та/або наданих послуг (далі - акт), виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів (з можливістю споживача відстрочити оплату на строк до 160 банківських днів) з дати отримання рахунку та акту за розрахунковий період за фактично спожиту електричну енергію відповідно до комерційного обліку. Право споживача відстрочити оплату спожитої електричної енергії до 160 банківських днів також встановлено у п.8.4. договору.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Як вірно зауважив місцевий господарський суд, оскільки акт приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 за спожиту електричну енергію у період з 07 по 15.11.2021 на суму 2778462,71 грн та рахунок-фактура №18328/11-21 на суму 2778462,71 грн сформовані позивачем у відповідності до порядку, встановленого у п.5.9.3 договору, у межах періоду постачання електричної енергії (п.2.3 договору) та строку дії договору (п.12.1 договору), то строк оплати за спожиту електричну енергію за вказаним актом, у тому числі, за обсяги електричної енергії, що перевищують договірну величину споживання, слід визначати у відповідності до пункту 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору (іншого порядку оплати між сторонами не погоджено), а відтак, відповідач повинен був оплатити за спожиту електричну енергію у строк до 03.08.2022 включно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, всупереч пункту 3 "Спосіб оплати" додатку №2 "Комерційна пропозиція" до договору за спожиту у листопаді місяці 2021 року електричну енергію у строки, погоджені між сторонами у договорі не оплатив, внаслідок чого у Київського квартирно-експлуатаційного управління виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої електричної енергії за договором є таким, що настав, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 2778462,71 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що строк оплати за актом приймання-передачі електричної енергії від 20.12.2021 на суму 2778462,71 грн не настав, посилається на обставини непереборної сили - агресію російської федерації, внаслідок чого, за твердженнями відповідача, з урахуванням п.11.3 договору, оскільки з дати початку перебігу строку для оплати (21.12.2021) і до настання обставин непереборної сили - 24.02.2022 спливло тільки 44 дні, то відповідачем не порушені взяті на себе за договором №63-202131 про постачання електричної енергії споживачу від 28.09.2021 зобов'язання.
Зазначені посилання відповідача щодо відкладення строку виконання зобов'язань з оплати за спожиту електричну енергію на строк дії форс-мажорних обставин, колегією суддів оцінюються критично, оскільки заборгованість відповідача виникла за спожиту електричну енергію у листопаді 2021 року, а відтак, з огляду на положення п.11.5 договору, виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення у порядку, встановленому в п.11.4. договору, відповідачем позивача про виникнення форс-мажорних обставин разом із доказами виникнення таких обставин.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та стоку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом (п.9.3 договору).
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов'язаннями відповідача щодо оплати фактично спожитої електроенергії, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором.
При цьому, сертифікату ТПП, який би підтверджував, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати спожитої у листопаді місяці 2021 року електричної енергії, відповідач не надав.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав повної та об'єктивної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та доводам відповідача, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/10850/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Київське квартирно-експлуатаційне управління.
4. Справу № 910/10850/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.04.2023.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак