79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" квітня 2023 р. Справа №907/809/22
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кострик К.І.
явка представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Бомбушкар Е.С. (довіреність за № 02-14/12 від 04.12.2023, посадова інструкція)
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” за № 119/07-4080-2023 від 14.02.2023
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2023 суддя: Лучко Р.М., м.Ужгород, повний текст рішення складено - 07.02.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області
про стягнення 389 970,08 грн.
короткий зміст позовних вимог
01.11.2022 в Господарський суд Закарпатської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (надалі - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”) до відповідача Свалявської міської ради Закарпатської області про стягнення 389 970,08 грн., з яких: 149 043,61 грн. пені, 22 947,34 грн. - 3 % річних та 217 979,13 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" (позивачем) в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з 05.11.2021 по 04.12.2021 природній газ.
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 610-612, 625, 629, 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173 - 175, 193, 216, 218, 222, 230, 231, 264-271 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2023 позов задоволено частково.
Стягнуто з Свалявської міської ради Закарпатської області на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” 14 904,36 грн. пені, 22 947,34 грн. - 3% річних, 217 979,13 грн. втрат від інфляції та 5849,55 грн. в повернення сплаченого судового збору.
Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у сумі 134 139,25 грн. (у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки на 90 відсотків).
Рішення суду першої інстанції обгрунтоване тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього обов'язку за договором, своє зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав невчасно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, місцевий господарський суд на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України з врахуванням майнового стану сторін та співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій дійшов висновку про зменшення заявленого позивачем розміру пені на 90 %.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 134 139,25 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов в частині стягнення пені в сумі 134 139,25 грн., в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не врахував інтереси та майновий стан позивача. Вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов'язанням.
Зазначає, що відповідач під час розгляду справи не заявляв клопотання про зменшення пені.
Апелянт вважає, що відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану для зменшення пені, оскільки не подано доказів за період спірних правовідносин листопад-грудень 2021 року, звідси порушено положення ст.ст. 73, 74 ГПК України.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
У письмових поясненнях відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.
В письмових поясненнях зазначає, що основна заборгованість за договором в розмірі 1 146 217,31 грн. сплачена відповідачем 12.09.2022, що свідчить про фактичне виконання зобов'язання між сторонами в частині оплати вартості спожитого природного газу.
Посилається на те, що відповідач є органом місцевого самоврядування та вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про зменшення заявленого позивачем розміру пені на 90 %.
У судове засідання 19.04.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився.
19.04.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Розглянувши подане клопотання та заслухавши думку представника відповідача, апеляційний суд протокольною ухвалою від 19.04.2023 відмовив в задоволенні клопотання з підстав викладених в ній.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, що не з'явився за наявними в справі доказами.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої підлягає залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається
Позов у справі подано до споживача(відповідача) за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» з вимогою про стягнення грошової суми до складу якої входять штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасне виконання споживачем зобов'язань щодо оплати природного газу у вигляді 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до правильного висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли відносини щодо поставки товару, які регулюються положеннями ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 264 ГК України.
Встановивши факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати придбаного природного газу, місцевий господарський суд задоволив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. А також, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зменшив на 90 % розмір заявленої до стягнення пені з врахуванням того, що відповідачем, хоч і з порушенням строків, але сплачена основна заборгованість за договором, позивачем не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, а також враховано статус відповідача як органу місцевого самоврядування видатки якого відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснюються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України».
Водночас, доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження лише відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 134 139,25 грн. А тому предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру пені на 90 %.
Позивачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з цим, апеляційний господарський суд не аналізує в межах цього апеляційного перегляду правильні висновки суду першої інстанції про визначення характеру спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального права, зокрема, в частині: (1) виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо поставки природного газу за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2501); (2) поставки позивачем у період з 05.11.2021 по 04.12.2021 природного газу на загальну суму 1 146 217,31 грн.; (3) факту порушення відповідачем грошового зобов'язання (з оплати вартості спожитого газу - прострочені платежі) та нарахованих 3% річних в сумі 22 947,34 грн.; пені у сумі 14 904,36 грн. (90% від заявленої), а також інфляційних втрат в сумі 217 979,13 грн. за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та за період з 01.02.2022 по 31.08.2022.
Зважаючи на те, що предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру пені на 90 %, то під час апеляційного перегляду, суд повинен перевірити чи відповідають вимогам закону, які регламентують порядок зменшення судом розміру неустойки на 90%.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, яке викладено у відзиві на позовну заяву. Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач посилався на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звідси спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відповідач під час розгляду справи не заявляв клопотання про зменшення пені.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану в обгрунтування підстав для зменшення пені, апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем погашено суму заборгованості за договором; долучені відповідачем до відзиву на позов протоколи переговорів №09/02 від 09.02.2022, 02.06.2022, №09/08 від 09.08.2022, Договір від 22.08.2022 судом розцінюються як намір сторін письмово погодити факт виникнення між ними зобов'язальних правовідносин за договором, який вже був укладений раніше (05.11.2021) у зв'язку з початком фактичного постачання природного газу позивачем відповідачу; статус відповідача як органу місцевого самоврядування видатки якого відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснюються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України», з урахуванням проведених між сторонами переговорних процедур закупівлі в лютому, червні та серпні 2022 року (протоколи переговорів №09/02 від 09.02.2022, 02.06.2022, №09/08 від 09.08.2022) щодо укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в письмовій формі з метою можливості реєстрації відповідачем бюджетного зобов'язання для належного виконання зобов'язання в частині оплати позивачу вартості природного газу, що є необхідним в силу приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309), позивач був не позбавлений можливості врегулювати дане питання з відповідачем та підписати відповідний Договір ще в лютому 2022 року за результатами проведених переговорів 09.02.2022 відповідно до повідомлення Свалявської міської ради про намір укласти договір про закупівлю, що дало б змогу відповідачу своєчасно відповідно бюджетного законодавства зареєструвати в органах Казначейства таке бюджетне зобов'язання та здійснити його сплату.
Відповідно до статті 233 ГК України (аналогічно це право зазначено в частині третій статті 551 ЦК України), відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).
Судом першої інстанції всі ці критерії до зменшення неустойки належним чином обгрунтовані, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляцій суд не вбачає.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов'язанням, апеляційний господарський суд зазначає, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).
Саме суди користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші).
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом з врахуванням всіх обставин справи перевірено та надано оцінку доводам та доказам, наданим для обґрунтування клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, враховано причини неналежного виконання зобов'язання з боку відповідача, наслідки порушення зобов'язання, відповідність розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій таким наслідкам, поведінку відповідача, а також те, що станом на час звернення до суду сума основного боргу за договором сплачена відповідачем у повному обсязі.
Встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені відповідно до статей 233 ГК України. статті 551 ЦК України, тому апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача частково та зменшив штрафні санкції на 90%, до 14 904,36 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 4 026,00 грн. (платіжна інструкція за № 1948 від 14.02.2023), сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” за № 119/07-4080-2023 від 14.02.2023 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.02.2023 у справі №907/809/22 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 4 026,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець
Повний текст постанови складено 26.04.2023