Справа № 462/2804/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/468/23 Доповідач: ОСОБА_2
26 квітня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
та його захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивував тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення, за рахунок продажу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, вирішив вчинити кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 18 квітня 2023 року, отримав наркотичний засобі - «канабіс», який був запакований у герметичний поліетиленовий пакет, який зберігав при собі з метою подальшого збуту. 18 квітня 2023 року ОСОБА_7 перебуваючи по вул. Калнишевського, поруч буд. 15 у м. Львові, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту наркотичного засобу - «канабіс», був зупинений працівниками поліції, та в останнього при собі було виявлено герметичний поліетиленовий пакет, в якому знаходився наркотичний засіб - «канабіс», загальною масою 227, 90 грам. Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
19 квітня 2023 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням його у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» на строк 60 днів до 16 червня 2023 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 161 040 гривень.
У випадку внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора та суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження; не відлучатися за межі населеного пункту проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, у провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з даною ухвалою, адвокат ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не дотримано вимог ч. 1, 3 ст. 370 КПК України.
Наголошує, що матеріалами клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підтверджується обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме відсутні дані, які підтверджують мету збуту наркотичних засобів.
ОСОБА_7 перебуває на наркологічному обліку в КПН ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнить» з 2022 року, раніше судимий за ч. 1 ст. 307 КК України, відсутні дані, що він ухилявся від слідства чи суду, виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, має міцні соціальні зв'язки з матір'ю та батьком, постійне місце проживання, потребує постійного лікування, внаслідок отриманих травм у ДТП, має незакінчену вищу освіту, працює відповідно до цивільно-правового договору, надає послуги у сфері інформаційних технологій, потребує допомоги у лікуванні наркозалежності.
Слідчим суддею не враховано в повній мірі зазначені вище обставини, не обґрунтовано не можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, а саме домашнього арешту.
Визначений розмір застави є завідома непомірним та необґрунтованим, для внесення підозрюваним.
Заслухавши доповідача, доводи захисника та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, що слідчим СВ ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 здійснюється досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023141390000356 від 18 квітня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи всупереч положень ЗУ «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», ЗУ «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення, за рахунок продажу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, вирішив вчинити кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 18 квітня 2023 року, отримав наркотичний засобі - «канабіс», який був запакований у герметичний поліетиленовий пакет, який зберігав при собі з метою подальшого збуту. 18 квітня 2023 року ОСОБА_7 перебуваючи по вул. Калнишевського, поруч буд. 15 у м. Львові, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту наркотичного засобу - «канабіс», був зупинений працівниками поліції, та в останнього при собі було виявлено герметичний поліетиленовий пакет, в якому знаходився наркотичний засіб - «канабіс», загальною масою 227, 90 грам. Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
18 квітня 2023 року ОСОБА_7 затримано, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
19 квітня 2023 року о 15 год. 10 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
19 квітня 2023 року слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
20 квітня 2023 року клопотання слідчого було задоволено слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст. ст. 193,194 КПК України вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Залізничного районного суд м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суд оскільки, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, неодружений, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно непрацевлаштований, тобто немає офіційного джерела доходу, що може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення, вчинив кримінальне правопорушення в громадському місці при денній порі доби, що вказує на свідоме нехтування підозрюваним вимог законодавства, відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Кримінальний процесуальний кодексу України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Окрім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у клопотанні про обрання запобіжного заходу, протоколі затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 18 квітня 2023 року ( а.с.9-11), протоколі допиту підозрюваного від 18 квітня 2023 року ( а.с. 12), та інших матеріалах справи.
Враховуючи даний обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не може триматися в умовах ізоляції через стан здоров'я, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Окрім того, будь-яких доказів того, що стан здоров'я підозрюваного перешкоджає його перебуванню в умовах слідчого ізолятора стороною захисту не надано.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Наведене в апеляційні скарзі захисника, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
За змістом статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її 3 пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06 листопада 2007 року, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховував дані про особу підозрюваного, його майновий стан та матеріальне становище, тому вірно дійшов висновку щодо визначення застави ОСОБА_7 у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 161 040 грн.
Аргументи сторони захисту, що визначений розмір застави є занадто суворим, розходиться з практикою ЄСПЛ та є непомірно великим для підозрюваного не заслуговують на увагу колегії суддів.
Оскільки, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КПК України.
Слідчий суддя об'єктивно та в повній мірі, дослідивши матеріали кримінального провадження, врахував дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). На даний час така застава внесена ОСОБА_7 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, тому ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 є законна та обґрунтована, а апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення розміру застави ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну адвоката ОСОБА_10 , подану в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4