Справа №461/2452/23
Провадження №2а/461/127/23
28 квітня 2023 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Ігнат Т.І.,
представника позивача Максимова А.О.,
представника відповідача Горбонос І.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Максимов А.О., 05.04.2023 звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - ГУ ДМС у Львівській області) від 27.03.2023 про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позову покликається на те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань у країні походження, прибув в Україну в пошуках захисту. 02.06.2022 був затриманий працівниками ГУ ДМС у Львівській області, якими на нього накладено адміністративне стягнення згідно з ч.1 ст.203 КУпАП. Позивач оплатив штраф згідно з вказаною постановою в розмірі 3 400 грн. Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 02.06.2022 ОСОБА_1 з метою ідентифікації, поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців, для подальшого забезпечення видворення за межі території України. Перебуваючи у Волинському ПТПІ, позивач неодноразово звертався та намагався звернутись із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту територіальних органів ДМС України. Згідно із рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, позивач був звільнений з Волинського ПТПІ. Даним рішення також було встановлено, що ОСОБА_1 здійснював неодноразово спроби звернутись за захистом в Україні до територіальних органів ДМС України. 25.01.2023 позивач вийшов з Волинського ПТПІ, про що свідчить довідка про перебування іноземця або особи без громадянства в ПТПІ та невідкладно 26.01.2023 звернувся до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 17.03.2023 відповідно до листа-запрошення відповідача, позивач прибув до Відділу шукачів захисту та соціальної інтеграції, однак йому повідомили, що його заяву сьогодні не можуть прийняти, без зазначення конкретної причини. В подальшому, позивач повторно 20.03.2023 та 27.03.2023 з'явився, проте його заяву знову відмовились приймати. У зв'язку з цим, позивач 27.03.2023 подав скаргу до ГУ ДМС у Львівській області, у якій просив прийняти його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства. Вийшовши з ГУ ДМС у Львівській області, за декілька хвилин його було затримано працівниками відповідача та доставлено в інший відділ ГУ ДМС України у Львівській області, де йому було вручено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення від 27.03.2023. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП в розмірі 5 100 грн. Вважає таку постановою незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. Позивач вже був оштрафований за дане правопорушення, після чого невідкладно оплатив штраф, а згідно із ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також вказує, що позивач прибув в Україну саме з наміром отримати захист - бути визнаним біженцем чи особою, яка потребує захисту і станом на момент винесення оскаржуваної постанови, на позивача розповсюджувалась дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що виключає адміністративну відповідальність позивача. Вказані обставини при складанні протоколу про адміністративне правопорушення враховані не були. Окрім цього, представник позивача зазначає, що відповідачем порушено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені Наказом МВС України від 07.09.2011 №649, згідно з якими рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа. Натомість ГУ ДМС України у Львівській області не винесло рішення у вказаний термін, тобто позивач, маючи і законні підстави бути документованим Довідкою про звернення за захистом відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту», не був нею документований з причин, що від нього не залежали, а фактично через бездіяльність відповідача. Вказані обставини також не враховано при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.04.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.
Від представника відповідача ГУ ДМС України у Львівській області Горбонос І.К. 17.04.2023 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке. 27.03.2023 о 13.45 год у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, для забезпечення своєчасного розгляду справи згідно з ч.2 ст.263 КУпАП, був затриманий згідно із протоколом затримання та доставлений у службове приміщення ГУ ДМС України у Львівській області за адресою: м.Львів, вул. Руданського, 3, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Казань, паспорт гр. рф 718898331, виданий ФМС 16001, дата видачі - 25.04.2012, термін дії - до 25.04.2022. Встановлено, що вказаний іноземець ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, прибув на територію України зі слів в березні 2017 року поза межами пункту пропуску та до цього часу територію України не залишав. Таким чином, відповідач перебуває на території України без будь-яких документів для іноземця (посвідка, дозвіл на імміграцію, довідка про звернення за захистом і т д), що дають право законно перебувати на території України, та тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дії ОСОБА_1 порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме вказаний іноземець порушив правила перебування в Україні, тобто проживав без документів на право проживання в Україні за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, що є триваючим (продовжуваним) адміністративним правопорушенням. У зв'язку із вказаними обставинами, 27.03.2023 посадовою особою ГУ ДМС України у Львівській області був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП. Під час розгляду справи відповідач надав пояснення про те, що неодноразово звертався за статусом біженця в Україні, не був документований не по своїй вині, знаходиться під захистом УВКБ ООН в Україні, долучив підтверджуючі документи. Разом з тим, посадовою особою при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 незаконно прибувши на територію України поза пунктом пропуску ще в березні 2017 року в статусі нелегального мігранта, в порушення імперативних вимог ч.2 ст.5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що не дає альтернативи вибору поведінки потенційного заявника, не звернувся невідкладно (без зволікань) із заявою біженця, а звернувся вперше до ГУ ДМС України у Львівській області лише 26.01.2023 (по спливу майже 6 років), у відповідь на що йому було роз'яснено офіційну процедуру звернення за захистом в Україні, а саме особисте прибуття в підрозділ шукачів захисту з необхідними документами на підтвердження заяви. Таким чином, вважає, що аргументи сторони позивача щодо розповсюдження на позивача дії Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та ч.3 ст.203 КУпАП з питань виключення адміністративної відповідальності, не відповідають фактичним обставинам справи та правовим підставам притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на наведене, зазначає, що винесена постанова відносно відповідача є законною та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.
Представник позивача - адвокат Максимов А.О. в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, що наведені у такому, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ГУ ДМС України у Львівській області Горбонос І.К. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного адміністративного позову, просила суд відмовити у задоволенні такого, надала пояснення, які відповідають змісту відзиву на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КАС України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 201, частина перша статті 203, стаття 203-1 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204, 205, 206).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Приписами частини першої статті 203 КУпАП встановлено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що міграційний орган уповноважений через своїх працівників притягувати іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень, зокрема за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення завідувача Кам'янка-Бузького сектору ГУ ДМС України у Львівській області серії ПНМЛВ №001645 від 02.06.2022, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн до ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП. Зокрема, за те, що останній, проживає в Україні за документами, термін дії яких закінчився, а також за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування (а.с.6-7). Згідно із квитанцією від 02.06.2022, ОСОБА_1 сплатив суму штрафу в розмірі 3 400 грн (а.с.14).
Окрім цього, рішенням Кам'янка-Бузького районного суду у Львівській області від 02.06.2022 у справі №446/716/22, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022, було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України у Львівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення його до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення в порядку ст.289 КАС України. Вказаним судовим рішенням було затримано позивача та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк визначений ч.11 ст.289 КАС України.
Згідно із постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023, скасовано рішення Галицького районного суду м.Львова від 28.11.2022, яким задоволений позов ГУ ДМС України у Львівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання у Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців, з метою вжиття заходів щодо його ідентифікації та примусового видворення. У задоволенні позову відмовлено (а.с. 15-19).
Скасовуючи рішення першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд встановив таке.
Належність відповідача ( ОСОБА_1 ) до громадянства російської федерації підтверджено паспортом № НОМЕР_1 , який виданий 04.10.2006. Згідно акта приймання-передання майна на зберігання від 02.06.2022 вказаний паспорт, а також військовий квиток № НОМЕР_2 , водійське посвідчення № НОМЕР_3 були вилученні у відповідача при його затриманні. У матеріалах справи відсутні докази, що вказаний паспорт не був дійсний станом на момент затримання відповідача. Тобто особа відповідача ідентифікована. Матеріалами справи не спростовується, що відповідач виявив своє бажання співпрацювати з органами міграційної служби під час процедури його ідентифікації. З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до довідки про перебування іноземця або особи без громадянства в ПТПІ, виданої 25.01.2023 Волинським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянин російської федерації ОСОБА_1 з 02.06.2022 до 25.01.2023 перебував у вказаному пункті (а.с.23).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, перебуваючи у Волинському ПТПІ звертався 20.06.2022 та 21.11.2022 із заявами до Управління Державної міграційної служби у Волинській області про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак його заяви були повернуті та повідомлено, що такі заяви можливі до розгляду після припинення чи скасування воєнного стану (а.с. 20,21).
Окрім цього, згідно із заявою ОСОБА_1 від 26.01.2023, останній звертався до начальника Головного Управління Державної міграційної служби України у Львівській області Татомира Ю.І. із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.24).
У відповідь на вказану заяву, позивачем отримано відповідь начальника Головного Управління Державної міграційної служби України у Львівській області Татомира Ю.І., у якій зазначено, що заявник зобов'язаний надати всі наявні у нього документи та інформацію, що необхідні для обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або зазначити причини, через які ці документи та інформація не можуть бути надані. Після проходження встановленої процедури в органі міграційної служби, особова справа шукача захисту направляється до ДМС для прийняття відповідного рішення за заявою. Також вказано про необхідність з'явитись до Відділу шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Львівській області (а.с.25).
Як вказує позивач, він тричі з'явився у Відділу шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Львівській області, однак його заяву відмовлялись приймати без зазначення конкретної причини. У зв'язку з такими діями відповідача, ОСОБА_1 27.03.2023 подав скаргу до начальника ГУ ДМС у Львівській області, у якій просив прийняти його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.30).
В подальшому, у цей же день його було затримано працівниками відповідача та доставлено в інший відділ ГУ ДМС України у Львівській області, де було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ №002038 від 27.03.2023 року вбачається, що 27.03.2023 року о 13 год 45 хв за адресою: м.Львів, вул.Дорошенка, 12, виявлено ухилення позивачем ОСОБА_1 від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування (а.с.12-13).
Постановою серії ПН МЛВ №002034 від 27.03.2023, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн, за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. При розгляді справи додатково встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 прибув на територію України, з його слів, в березні 2017 року поза межами пункту пропуску та до цього часу територію України не залишав (а.с.8-9).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.203 КУпАП України, характеризується саме наявністю умисної вини.
Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлювався факт наявності умислу в його діях, які були пов'язані з порушенням правил перебування на території України, а відповідно, як наслідок і наявність складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 203 КУпАП, що свідчить про необхідність скасування постанови.
Окрім цього, у постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено інших конкретних, винних дій, що мали б свідчити саме про ухилення від виїзду з України, які вчинив позивач, та за які передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.203 КУпАП. Нормою закону передбачено відповідальність за конкретні дії, що свідчать про ухилення від виїзду, хоча затриманий, як встановлено в ході розгляду справи, вживав заходи для легалізації свого перебування в Україні, багато разів звертався у відповідні органи із заявою.
Позивач наполягає на тому, що не мав наміру порушувати вимоги законодавство України, тому неодноразово звертався до органів ДМС з приводу визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте його заяви не були розглянуті. Зокрема, йому було роз'яснено про зупинення строків надання таких адміністративних послуг на час воєнного стану в Україні.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 також звертався у міжурядову організацію - Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців з проханням про допомогу в проходженні державної процедури про надання статусу біженця у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а також за правовим захистом для осіб без громадянства і тих, хто ризикує таким стати. Згідно із листами старшого радника з правових питань від 01.07.2022, 10.10.2022, 16.11.2022 та 20.02.2023, ОСОБА_1 є особою, яка підпадає під захист Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і повинна, зокрема, бути захищеною від примусового повернення до країни, де існуватиме загроза її життю чи свободі (а.с.26, 27, 28, 29).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 вчиняв всі необхідні дії для офіційного перебування на території України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, фактично оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята після особистого звернення ОСОБА_1 до ГУ ДМС у Львівській області, з метою захисту та визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
У відповідності до частин першої, третьої статті 3 Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати законність свого перебування на території України.
Законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, підтверджується, у тому числі наданим візою дозволом в межах строку дії візи; посвідкою на тимчасове проживання; довідкою, що підтверджує факт звернення за становленням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту; дозволом на імміграцію.
Не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.
Встановлено, що рішення про примусове повернення позивача до країни походження відповідачем не виносилось.
Згідно частини 18 статті 4 Закону особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.
Окрім цього, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
З огляду на вищевикладене, в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване статтею 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
У разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Таким чином, вказане свідчить про те, що порушення громадянами російської федерації Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, з огляду на наведене вище, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд, виходячи із загальних засад законності, дійшов висновку, що під час розгляду даної справи судом не здобуто та не надано суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів правомірності прийнятої 27.03.2023 постанови про накладення адміністративного стягнення, відтак позовні вимоги слід задовольнити, скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Іваночко Іванни Романівни серії ПН МЛВ №002034 від 27.03.2023 про накладення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню із суб'єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.
Керуючись ст. 6, 9, 72-77, 241-246, 289, 297 КАС України,
Позов задовольнити.
Постанову першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Іваночко Іванни Романівни серії ПН МЛВ №002034 від 27.03.2023 року про накладення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн - скасувати.
Провадження у справі про притягнення громадянина російської федерації ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в Україні відсутній, громадянин російської федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11.
Повний текст рішення складено 28.04.2023
Суддя О.Б.Кротова