Дата документу 26.04.2023
Справа № 334/3091/23
Провадження № 2/334/1588/23
26 квітня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, -
24.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, в якому просить визнати транзакції щодо переказу коштів з картки № НОМЕР_1 від 10.03.2023 незаконними; зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, переведені 10 березня 2023 року з її картки № НОМЕР_1 в сумі 1054,00грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку, який належить ОСОБА_1 ; визнати кредитний договір, укладений 15 березня 2023 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 у вигляді встановлення кредитного ліміту на суму щонайменше 31000,00грн. недійсним з моменту укладення.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення даного позову. Заява обґрунтована тим, що позивачка є клієнтом АТ КБ «Приватбанк». В ніч з 09.03.2023 на 10.03.2023 невстановлена, на даний час, особа шляхом маніпуляцій з електронно-обчислюваними системами втрутилась в роботу системи «Приват24» , після чого 10.03.2023 о 02:59год. переказала власні кошти позивача в розмірі 600грн. на іншу невідому картку, а о 03.00-03.02 годині спочатку вивела грошові кошти із сервісу «Скарбичка» у розмірі 450,20 та в подальшому використала ці кошти та залишки власних коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 для поповнення мобільного телефону на суму 454,00грн.
В подальшому, 15.03.2023 невстановлена особа спочатку змінила фінансовий номер телефону в системі «Приват 24», перевипустила банківську картку в онлайн додатку, оформила та отримала кошти на нову банківську картку на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 20000,00грн, 9519,00грн. та 300грн.
За даний фактом 16.03.2023 до ЄРДР внесено відомості за № 12023082050000562 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. В даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 є потерпілою. Позивачка через гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700, повідомила усно банк про шахрайські дії та просила заблокувати картку, також просила зупинити нарахування відсотків та списання заборгованості по кредитній картці, яку вона не оформлювала та не відкривала.
06.04.2023 на адресу позивача надійшла відповідь, якою банк відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви щодо призупинення нарахування відсотків та списання заборгованості по кредитній картці.
Разом з тим, поки буде відбуватися судовий розгляд цивільної справи щомісячно будуть нараховуватись відсотки за користування кредитними коштами, пеня та штрафні санкції. Позивачка вважає, що вжиття заходів забезпечення позову забезпечить охорону її матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій відповідача, забезпечить їй реальне та ефективне виконання судового рішення. Тому просить забезпечити позов шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, пеню, штрафи за кредитним договором, укладеним 15 березня 2003 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень частин 1-2ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Окрім цього, слід зазначити, що сам факт подання позову не може бути підставою для його забезпечення. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, із заяви про вжиття заходів забезпечення позову не вбачається, а позивачем, не наведено суду жодних істотних обставин та не надано належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнитись чи буде унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість у подальшому виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України,
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.