Справа № 333/6940/21
Провадження № 2/333/206/23
рішення
Іменем України
24 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу № 333/6940/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, -
05.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власницею 61/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.11.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2039. В будинку за вищевказаною адресою, крім позивача, зареєстровані також дружина сина позивача - ОСОБА_2 та її донька, онука позивача, ОСОБА_3 .
Відповідачі з серпня 2019 року не проживають за вказаною вище адресою, їхні особисті речі в будинку відсутні, місце проживання відповідачів позивачу не відоме. Відповідачі добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають.
Реєстрація відповідачів у будинку за вищевказаною адресою створює перешкоду позивачу, як власнику, в користуванні житловим приміщенням, адже вона несе додаткові витрати по будинку, та не має можливості оформити субсидію, тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 25.10.2021 року суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішив розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у встановлений законом строк відзив на позовну заяву не подали, в зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином. Свої інтереси в суді довірила представляти адвокату Мельнікову В.Є., який надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими судом про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Свої інтереси в суді довірили представляти адвокату Додонову П.О., який надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідачів, позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Представник третьої особи - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є власницею 61/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26.11.2001 року, посвідчене державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С., зареєстроване в реєстрі за № 1-2039 (а.с. 7).
Даний факт також підтверджується технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , складаним ТОВ «ЗМБТІ» (а.с. 9-10), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 8).
Позивач ОСОБА_1 , з 13.01.1976 року по теперішній час, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 23.12.1999 року (а.с. 6).
Факт реєстрації відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи (а.с. 14, 15).
При цьому, факт не проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою реєстрації підтверджується актом про не проживання осіб від 22.09.2021 року, підписаним членами комісії у складі: голови квартального комітету № 19 Симонової О.П. та свідками ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але за вищевказаною адресою не мешкають з серпня 2019 року (а.с. 11). Даний факт також підтверджується довідкою № 310 від 22.09.2021 року, складеною головою квартального комітету № 19 (а.с. 12).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі за адресою реєстрації не проживають, будь-яких витрат на утримання житлового будинку не несуть, будь-які угоди з приводу їх проживання в житловому будинку з позивачем не укладались, їх місце проживання позивачу на теперішній час не відомо.
Реєстрація відповідачів за вказаною вище адресою, перешкоджає позивачу у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, яким означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджуватися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а за ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, та це право в силу ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України - є непорушним.
Положенням ст. 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язання, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 та 5 ч. 3, ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» поняття реєстрації визначено як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідачі не знімаються з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою у добровільному порядку.
Таким чином, аналізуючи у сукупності зібрані по справі докази, приймаючи до уваги, що відповідачі позов визнали, суд вважає, що відповідачі з 2019 року по теперішній час не мешкають у спірному будинку без поважних причин, не є його власниками, співвласниками, відповідачі не несуть обов'язків, що випливають з договору найму жилого приміщення, але залишаються зареєстрованим у спірному житловому будинку, що спричиняє позивачу додаткові матеріальні витрати за прописаних відповідачів, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач ОСОБА_1 не просила стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати під час подачі позову до суду, то розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судом не проводиться.
Керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 року.
Суддя: В.Б. Кулик